– Бій склався не на мою користь. Я не зробив того, що повинен. Так що можу привітати Сашу із заслуженою перемогою. Але сподіваюся, що в майбутньому ми з ним ще зустрінемося. І буде матч-реванш.
– Ви відчули, що в шостому раунді у вас був шанс?
– Можливо. Думав, що в сьомому раунді Саша ще не відновиться. Я не хотів квапити події. Але це була моя втрата. Олександр зміг набратися сил.
– Хочете сказати, що Повєткіна потрібно було добивати тоді, у шостому?
– Так.
– Поясніть фразу: “Я не зробив того, що повинен”.
– Мій план на бій був зовсім іншим. Я збирався більше працювати джебом, прямою рукою. Але через відсутність почуття дистанції у мене це не вийшло. І довелося перебудовуватися по ходу поєдинку.
– Порівняйте нинішнього Руслана Чагаєва з тим, якого ми бачили чотири роки тому в бою з Валуєвим. Сильна відмінність?
– Повєткін і Валуєв – дуже різні суперники, тому так судити важко. Але, напевно, раніше Руслан був кращим. Бо тоді я зміг завоювати чемпіонський пояс. А зараз – ні.
– У “фізиці” – у вас така ж швидкість, моторика?
– Ні, мої кондиції трохи нижчі. Не вистачає бойової практики.
– В який момент ви відчули, що програєте бій Повєткіну?
– Я намагався не помічати, що програю. Намагався боксувати до кінця. І не знав, як обернеться бій. У кінцівці в мене відкрилося друге дихання.
– Якщо вам запропонує бій Евандер Холіфілд, ви погодитеся? Чи це принизливо – битися з 48-річним ветераном?
– Принизливо? З якого дива? Людина виходить в ринг, хоче боксувати. Якщо мені скажуть менеджери битися з Холіфілдом – то доведеться. Чому ні?
