Сезон 1980 року вболівальникам «Карпат» приніс велике розчарування: команда після річного перебування у вищій лізі чемпіонату СРСР вдруге за свою історію змушена була залишити елітний дивізіон радянського футболу. Але як показав подальший перебіг подій, то була не просто невдача, то був чи не вирішальний крок до справжньої трагедії. За рік спочатку карпатівці не змогли в турнірі першої ліги посісти місце, вище 11-го, а потім їх вольовим партійно-генеральським рішенням об’єднали з львівським СКА. А перед цією „історичною” подією „Карпати”, ще в ранзі профспілкового клубу, встигли відвідати екзотичну африканську країну Малі. Чутки про можливе об’єднання „Карпат” зі СКА поповзли по Львову десь за два місяці до завершення сезону. Причин об’єднання було дві. З одного боку, „батьки” міста заявили, що їм стає все важче фінансувати „Карпати”, а з другого, керівництво Прикарпатського військового округу дуже вже хотіло взяти під своє крило „зелено-білих”, сподіваючись, що новостворений СКА „Карпати” зуміє втілити у життя високе завдання – повернути Львову місце у вищій лізі.
Поразка від своїх
Однак офіційно остаточного рішення довго не оголошували. Можливо, причина зачаїлася в тому, що за плановим розпорядженням зі всесоюзного Спорткомітету на „Карпати” очікував вояж в екзотичну країну Малі. Фінансували цю поїздку профспілки, а значить, озвучувати рішення про об’єднання, яке в підсумку фактично призвело до семирічного припинення існування „Карпат”, можна було лише після повернення „зелено-білих” з Африки.
Коли карпатівці після багатогодинного перельоту за маршрутом Львів – Москва – Бамако вийшли з літака, одразу відчули на власній шкірі, що таке зміна клімату. У Львові та в Москві на носі була зима, а в столиці Малі навіть у затінку термометр зашкалював за 40-градусну позначку. Проте, як не дивно, практично всі члени делегації адаптацію перенесли без неприємних наслідків.
Поселившись у готелі, гравці та тренери поїхали в радянське посольство. Але не подумайте, що на прийом до посла, який палко горів бажанням побачити своїх співвітчизників. Ні, першочерговою ціллю візиту був так званий інструктаж. Відповідні службовці КДБ довели до відома галичан, як потрібно поводитись, про що говорити, куди не рекомендується ходити тощо. Такі заходи за радянських часів були обов’язковими. Їх проводили навіть у дружніх для СРСР країнах. То що вже казати про Малі, уряд якого орієнтувався на співпрацю з США.
„Карпати” запропонували працівникам посольства провести товариські матчі з міні-футболу та волейболу, на що останні з радістю погодилися. Як і слід було очікувати, в „маленькому” футболі сильнішими виявились „зелено-білі”, а от у волейболі їм довелося визнати свою поразку. Програли карпатівці службовцям і в ще одному, якщо можна так сказати, змаганні.
«Дурницям» – зась!
Коли футболістів запитали, що б вони хотіли побачити в Бамако, то хлопці відповіли прямо – відвідати стриптиз-клуб. Зрозуміло, що таке прохання хлопців не зрозуміли. Тоді дехто з гравців вирішив відвідати бордель, який був поруч з готелем, де мешкала команда. Однак і тут „зелено-білих” спіткала невдача. Тільки не подумайте, що симпатичні негретяночки відмовилися від любовних утіх карпатівців. Усе набагато банальніше. Наблизившись до борделю, хлопці „чисто випадково” зустріли старих знайомих з рідного посольства, які ввічливо, але достатньо переконливо „порадили їм не робити дурниць і поводитися так, як це й повинні робити громадяни СРСР”. Не одержавши нагоди продемонструвати свою майстерність у спілкуванні з місцевими дівчатами, карпатівцям нічого не залишалося, як довести її на футбольному полі з найсильнішими клубами Малі.
Взагалі-то гравці „Карпат”, для яких сезон уже завершився, не очікували зустріти від малійців серйозного опору й розраховували, що виграватимуть на класі, без особливого напруження. Проте вже стартові хвилини першого матчу засвідчили, що голими руками господарів не візьмеш. Африканці демонстрували відмінну техніку володіння м’ячем. У принципі, наші хлопці цього від них очікували. А от справжнім сюрпризом для гостей стала непогана функціональна готовність африканців: запропонований „Карпатами” темп вони витримували практично впродовж усіх 90 хвилин. Єдине, в чому „зелено-білі” мали помітну перевагу, то це в тактиці ведення гри. Тож перш за все саме завдяки цьому компоненту футболу наша команда й здобула перемоги в кожному з чотирьох матчів. Цікаво, що в кожній зустрічі львів’яни забили по два м’ячі, а пропустили лише один в першому матчі.
СПОГАДИ УЧАСНИКА
Юрій ДУБРОВНИЙ
Один з двох гравців, які зіграли в усіх матчах 1981 року
– Від поїздки в Малі у мене залишилися приємні спогади. До того і після я в Африці більше жодного разу не був. Перш за все поїздка в Малі була цікавою з огляду на можливість розширити свій кругозір, побачити життя та культуру народу, який дуже сильно відрізняється від нашого. Тож ми побачили справжню екзотику. Дуже сильно вразили контрасти Бамако. У центрі міста відчувалася цивілізація: висотні будинки, хороші готелі з басейнами, багато пристойних автомобілів тощо. А от трохи далі можна було побачити навіть допотопні мазанки; на вулицях гуляють собі кури, качки, віслюки. Одразу кидалося в очі, що багато людей навіть у столиці живуть дуже бідно. Однак усі вони до нас ставилися надзвичайно доброзичливо. Коли ми гуляли містом, вони нам усміхалися й говорили, судячи з усього, щось хороше. Те саме стосується і поведінки вболівальників на стадіоні. Вони, звичайно, бажали успіху своїм командам, але водночас завжди аплодували і вдалим діям футболістів „Карпат”. Відчувалося, що африканці непогано знаються на футболі й можуть правильно оцінити рівень команди.
Щодо матчів, пригадую, що грали ми на дуже специфічних полях, де був і трав’яний газон, і земля, і пісок. Але грати на них було більш-менш нормально. Три матчі ми провели в Бамако на достатньо великому стадіоні. Щоправда, для рядових уболівальників там були лише стоячі місця. А сидіти можна було тільки в VIP-ложі. А от поєдинок, який ми зіграли в якомусь провінційному містечку (Сегу. – Авт.), тривав у незвичних для нас умовах. Там трибун не було взагалі, тому вболівальники оточили поле по периметру. Ми почувалися, немов у клітці.
Гостинність організаторів проявилася і в тому, що всі матчі вони призначали на вечірній час, коли сонечко починало ховатися. Як правило, для нас найважчими були перші 15 – 20 хвилин зустрічі, а потім ставало легше. Ну, а по перерві ми взагалі починали отримувати задоволення від гри. До речі, хочу відзначити непоганий рівень підготовки місцевих футболістів. Щоправда, всі вони стовідсоткові індивідуалісти. Якщо гравець взяв м’яч і пішов вперед, то ми не сумнівалися, що він намагатиметься продертися самотужки до останнього. Здавалося, з таким прийомом футболу, як передача, вони зовсім не знайомі. Тому в тактичному плані у нас не було жодних проблем. Не можу не сказати і про суддівство. Місцеві арбітри нас здивували. Якщо вони десь і симпатизували своїм командам, то цього майже не було помітно.
„Карпати” в Малі (1981 рік)
25 листопада. "Карпати" – "Джоліба" (Бамако) – 2:1. Голи: Кочубинський, Сакалов.
27 листопада. "Карпати" – "Стад" (Бамако) – 2:0. Голи: Дикий, Сакалов.
29 листопада. "Карпати" – АС "Бонтон" (Сегу) – 2:0. Голи: Дубровний, Мосора.
1 грудня. "Карпати" – "Реал" (Бамако) – 2:0. Голи: Батич, Валенко.
Інформаційний центр ФК "Карпати"