До слави через паркан

Наймолодшому львівському олімпійцю – уже 70!

Наймолодшому львівському олімпійцю – уже 70!

олись Геннадій Іванович розповідав мені, як ледь не втопився дитиною, коли поліз до води по латаття, що йому сподобалося. І тільки вчасна допомога дядька врятувала хлопця, який уже борсався у воді напівживий. Цю історію я пригадав, коли недавно довідався, що перший олімпійський чемпіон з плавання 1896 року в Афінах угорець Альфред Хайош заповзявся навчитися добре і швидко плавати, коли на його очах у стрімких водах Дунаю потонув його батько… З отаких екстремальних історій виростають майбутні чемпіони.

А у львівський басейн "Динамо" Гена потрапив малим школярем… через паркан, бо в тому віці хлопці потрапляли у басейн тільки таким шляхом, щоб похлюпатися у воді, поніжитися на сонечку. Тут малого худорлявого школяра й запримітив тренер із плавання Матес Аврумович Кофнер, якого тоді всі називали Миколою Матвійовичем. Отак підійшов якось до групки хлопців і запропонував: "Хочеш навчитися добре плавати?" Видно, добре око мав досвідчений фахівець, бо через кілька років малий Андросов почав вигравати змагання і встановлювати рекорди. То були післявоєнні роки і спорт для молоді був основним захопленням. Стадіони, басейни, відкриті спортивні майданчики були заповнені зранку до вечора молоддю, яка з ентузіазмом бігала, стрибала, плавала, бавилася м’ячем. Тоді працювали басейни "Динамо", "Спартак", "Медик", спорткомбінату (нині – на площі Петрушевича), де працювали тренери високого класу – В.Вілкова, М.Кофнер, С.Астремський, Ю.Сосін, О. Ткаченко та інші, які щороку виховували, плекали нових майстрів спорту з плавання та стрибків у воду. Імена Вадима Мартинчика, Фаріда Досаєва, Георгія Прокопенка, Юрія Громака швидко стали відомі в країні. Недарма ж зі Львова вийшло чимало знаних спортсменів, які успішно виступали на змаганнях європейського рівня. На жаль, усе це в минулому. А у перші післявоєнні роки спортсмени і тренери серйозно ставилися до тренувань і перші результати не забарилися.

Геннадій Андросов став наймолодшим майстром спорту в країні, а 1956 року на І спартакіаді народів СРСР і наймолодшим чемпіоном, коли переміг на марафонській дистанції на 1500 метрів. Газета "Комсомольская правда" нагородила випускника львівської школи магнітофоном, і його було включено до складу олімпійської команди, що готувалася до виступу на ХVІ Олімпійських іграх в Австралії. Там і відбувся дебют наймолодшого львівського олімпійця, якому щойно минуло 17 років – у такому віці тоді рідко хто досягав рекордних результатів. Наступного року львів’янин успішно освоїв нову дистанцію – 400 метрів комплексним плаванням – і встиг встановити новий світовий рекорд. На жаль, ця дистанція ще не входила до олімпійської програми, а тому на Ігри­1960 у Римі Андросов поїхав знову виступати на 1500 метрів вільним стилем. Двічі на іграх показав 16й результат і був найкращим серед радянських спортсменів.

Готувався він і до Токійської олімпіади 1964 року, але зазнав важкої травми, яка перекреслила всі його плани і надії. Адже його улюблена дистанція на 400 метрів була нарешті включена до олімпійської програми і рекордсмен Європи міг сподіватися поборотися з американцями за медаль…

Напередодні відльоту до Москви на тренувальний збір, 22 лютого 1964 року, на останньому львівському тренуванні сталася справжня трагедія. Оту доріжку, по якій і донині крокують на стадіон "Україна" вболівальники, спортсмени використовували як санну трасу, по якій часто з вітерцем летіли вниз. І ось шестеро молодих здорових чоловіків на санках на великій швидкості мчить вниз… Унизу посередині доріжки стояв металевий стовп, щоб нею не їздили автомобілі. У той стовп і потрапила нога Геннадія Андронова. У Львові ніхто не наважився оперувати те, що залишилося від ноги. А тому потерпілого відправили до Москви літаком. На жаль, у столиці професора­травматолога, який спеціалізувався на подібних травмах, тими днями не було. Поки він повернувся, нога до операції вже не надавалася. Тільки через півроку потерпілому вирізали малу гомілкову кістку і якось "зліпили" стопу. Треба було навчитися знову ходити… До швидкого плавання Андросов уже не повернувся, але його так тягнуло у воду, що він ще два роки виступав у динамівській команді водного поло.

Коли полишив виступи у басейні, пішов працювати на кафед­ру плавання рідного інституту фізичної культури, де згодом став доцентом, завідував кафедрою. Отримав державну стипендію, яку йому як "видатному діячеві в галузі фізичної культури та спорту" президентським указом 17 лютого 1999 року присвоїв Леонід Кучма. Тож високі спортивні досягнення Геннадія Андросова назавжди викарбувані золотими літерами в історії українського спорту.

70 років – вік непростий для спортсменів високого класу, які у молоді літа віддали багато сил для встановлення рекордів та здобуття медалей. Тож, даються чути старі травми та болячки, але ветеран львівського спорту з приємністю та хвилюванням зустрів керівників обласного спорту, рідного університету фізкультури та товариства "Динамо", які 1 серпня прийшли привітати видатного спортсмена і побажати йому доброго здоров’я.

Вітаємо ювіляра з найкращими побажаннями здоров’я та радісних днів! Наймолодшому колись львівському олімпійцеві – вже 70!

Джерело: Суботня Пошта