Розвідка і контррозвідка будьякої країни існують для того, щоб тримати під пильною увагою своїх громадян, особливо тих, хто через свої…
Розвідка і контррозвідка будьякої країни існують для того, щоб тримати під пильною увагою своїх громадян, особливо тих, хто через свої посади – керівники, політики, дипломати – чи здібності – вчені, артисти, спортсмени – часто буває за кордоном. Останні, мабуть, найчастіше перетинають моря і океани: тож не дивно, що спецслужби їх контролюють. За радянських часів кожна спортивна делегація мала наглядача з відомого усім комітету.
Отож, чимало років видатні спортсмени перебували під "ковпаком", але дехто навіть змушений був працювати на держбезпеку. Особливою популярністю у німецькій Штазі користувалися красуніфігуристки. Першою називають Габі Зейферт, неодноразову чемпіонку світу та Європи кінця 60х років минулого століття. Її "взяли" на тому, що спортсменка любила гарні та дорогі речі. "Будь ласка, ми тобі допоможемо, але ти своєчасно розкажи нам, хто з твоїх колег про що говорить, про що мріє, що планує…". Мамою Габі була відомий тренер одиночниць Ютта Мюллер, чию наступну вихованку – Катаріну Вітт, дворазову олімпійську чемпіонку та чемпіонку світу, добре знає вже сьогоднішнє покоління. Катаріну теж підозрювали у співпраці із спецслужбами: все у неї завжди складалося добре, жодних конфліктів, непорозумінь. Преса зробила висновок: напевно, "дружила" з тими хлопцями, які її прикривали. Одночасно сексапільній красуні приписували любовні романи, починаючи від принца Монако Альберта, чемпіона світу з шахів Гаррі Каспарова, закінчуючи членами політбюро соціалістичної Німеччини.
Подібні функції змушений був виконувати і знаменитий польський фехтувальник Єжи Павловскі (1932 – 2005), олімпійський чемпіон (1968), багаторазовий чемпіон світу, визнаний 1974 року найкращим спортсменом післявоєнної Польщі. У своїй книжцісповіді "Найдовший поєдинок", виданій 1994 року, признається, що спочатку був таємним працівником служби безпеки під псевдо Щирий. Пояснив це тим, що хотів урятувати батька, вояка Армії Крайової, який після війни був репресований. Єжи був надзвичайно талановитим спортсменом: чим би не починав займатися, одразу досягав хороших результатів – у боксі, стрільбі з лука, легкій атлетиці. Та найбільшого досяг у фехтуванні – був учасником шести олімпійських турнірів, майже двадцять років не сходив з п’єдесталів пошани найпрестижніших міжнародних змагань. Знаменитого і популярного спортсмена, підполковника польського війська запрошували у свої кабінети генерали й міністри, а разом із дружиною, популярною кіноакторкою Тересою Шмигелювною, бував на усіх високопоставлених прийомах.
Раптом весною 1975 року Павловскі зник. Варшавою одразу розійшлися чутки, що його вбили. Аж через кілька місяців газети оприлюднили вирок суду: "За зраду інтересів держави – 25 років в’язниці" Це був справжній шок для суспільства, в якому його так любили і поважали. З першою дружиною Тересою розлучився ще до арешту, але друга – доктор медичних наук Івона- чекала на його повернення, відвідувала чоловіка у в’язниці і після десяти років самотності таки дочекалася повернення Єжи додому.
Виявляється, ЦРУ США завербувало польського чемпіона ще 1964 року під час його перебування за океаном. Павловскі хоч носив військовий мундир, звичайно ж, не знав планів польського війська чи військ Варшавського договору. Але те, що бував у кабінетах високого партійного і військового начальства, то знав багато пліток: хто, коли і з ким. Хто має коханку, хто любить випити, хто є азартним картярем. Така закулісна інформація теж була цікавою для ЦРУ. Свою співпрацю з американцями пояснив винятково ненавистю до комуністичної влади. Та, коли побачив і зрозумів, що за ним слідкують, щоб взяти на гарячому сам прийшов в органи з зізнанням. Випередив суперника, як робив це не раз на фехтувальній доріжці: прийняв захист і завдав укол. Може, сподівався, що гріхи йому вибачать, а щирість і попередні досягнення будуть враховані. Але помилився, бо влада на його покаранні хотіла продемонструвати свою силу: отримав 25 років за шпигунство на користь найголовнішого ворога, із втратою майна – на конто держави пішли "Мерседес" і п’ятикімнатне помешкання у центрі Варшави, умебльоване античними меблями, цінні картини.
Через десять років вийшов на волю, щоб стати учасником обміну агентів: у США заарештували відомого польського розвідника Мар’яна Захарскі, якого американці погодилися виміняти на своїх агентів, що сиділи у польській в’язниці. Одним з них мав бути Єжи Павловскі. До обміну дійшло на відомому з подібних операцій мості Глініке поблизу Потсдама у Німеччині. Чемпіон і в цьому випадку усіх здивував: міг піти у зону вільних людей, але вирішив залишитися вдома: "Польща – моя батьківщина. Хай її покидають комуністи, я залишаюся!"
Йому всетаки зради не пробачили, він це відчув і усамітнився. В останні роки малював пейзажі і навіть виставляв свої картини, різьбив по дереву. Зайнявся біоенерготерапією у приватній клініці, бо вважав, що володіє даром лікування. Але себе впильнувати не зумів: хворе серце зупинилося 11 січня 2005 року – наступного дня після Балу чемпіонів, який щороку проводить Олімпійський комітет Польщі для своїх видатних спортсменів. Сидів з дружиною скромно у куточку і, можливо, згадував подібні бали своєї молодості. Товариство олімпійців помістило у пресі некролог: не вихваляючи його людські риси, згадали лише спортивні успіхи.
Штатним розвідником КДБ був олімпійський чемпіон 1972 року у Мюнхені у веслуванні на каноедвійці литовець Владас Чесюнас. Кілька років після олімпійської перемоги він брав участь в операції радянської розвідки: нібито "незадоволений" умовами радянського життя відомий спортсмен дав себе звабити жінці і залишився за кордоном. Там виступав на пресконференціях, ганьбив радянську владу. Його тут, звичайно, таврували зрадником, але через якийсь час Чесюнас повернувся, виконавши завдання і ставши героєм. Отож, кожному своє…
Джерело: Суботня Пошта
