Львів завжди був спортивним містом. У багатьох видах спорту галичани домінували у світі. Але з розпадом Радянського Союзу розмаїття цих видів суттєво скоротилося. Про спортивні дисципліни, в яких галичани суттєво здали позиції, читайте далі.
Сучасне п’ятиборство
Славетні традиції має Львів у сучасному п’ятиборстві. Цей вид спорту в 70-х – 80-х роках минулого століття дав нам і олімпійських чемпіонів, і переможців чемпіонатів світу. Скажімо, Павло Ледньов здобув… сім олімпійських медалей: у командній першості – дві золоті (Мюнхен-1972 і Москва-1980) та срібну (Мехіко-1968), в особистій – срібну (Монреаль-1976) та три бронзові (Мехіко-1968, Мюнхен-1972 і Москва-1980). Здобувши в Москві у 37-річному віці своє друге командне “золото”, П. Ледньов став найстаршим в історії сучасного п’ятиборства чемпіоном Ігор.
1977 року до Кубка Європи у Львові було споруджено спорткомплекс СКА. Ця база розташована на вулиці Клепарівській. На той час це був чи не найкращий спорткомплекс у світі. Однак згодом він занепав. “Коней використовують, аби повозити багатих тіточок. Басейн не працює. Нинішні умови на СКА не сприяють повноцінним тренуванням п’ятиборців”, – розповів “Газеті” колишній виконавчий директор Національного олімпійського комітету у Львівській області Іван Яремко.
Одним із останніх відомих п’ятиборців зі Львова був Вадим Ткачук. Галичанин на Іграх 2000 року в Сіднеї посів п’яте місце. На пекінську Олімпіаду мав шанси потрапити Євген Боркін. Але кваліфікуватися йому не вдалося, після чого зі збірної Євген випав.
Тепер у дорослому сучасному п’ятиборстві Львів на другорядних ролях. Привід для оптимізму дає молодь. Скажімо, персональну путівку на І Літні юнацькі Олімпійські ігри виборов Юрій Федечко.
Водні види спорту
Чимало героїчних сторінок львів’яни вписали і в історію українських водних видів спорту. Наприклад, Георгій Прокопенко 13 років виступав за збірну СРСР. 1962 року він став чемпіоном Європи на дистанції 200 метрів брасом. 1964 року – срібний призер Олімпійських ігор у Токіо. Того самого року двічі побив світові рекорди на дистанції 100 метрів брасом.
Зі Львова вийшло чимало знаних спортсменів, які успішно виступали на змаганнях європейського рівня, – Вадим Мартинчик, Фарід Досаєв, Юрій Громак, Тетяна Прудникова, Валентина Яковлєва, Тетяна Штирьова. Останнім часом Львів своїх представників у збірну України не делегує. Причина банальна – у нашому місті обмаль басейнів. “Раніше в нас були олімпійці зі стрибків у воду. Сьогодні ж у Львові взагалі немає представників цього виду спорту”, – зауважує Іван Яремко.
Гімнастика
“У спортивній гімнастиці інколи не вдається набрати команду для виступів на чемпіонаті України, – каже І. Яремко. – В художній гімнастиці ситуація трішки краща, ще залишилися осередки, де готують дівчат. А ось із чоловіками проблема. Порівняно з радянськими часами ситуація кардинально змінилася. Раніше від Львова ніколи не було “художниць” в олімпійській збірній. А на Іграх 2004 року в Афінах у нас була Ірина Паслась. У збірній України виступали також Віра Передерій та Юлія Слободян. Усі вони тренувалися в Києві у школі Дерюгіної, але народилися і виросли у Львові. У спортивній гімнастиці в нас славні традиції, а тепер пусто”.
Львівська спортивна гімнастика в багатьох асоціюється з іменем легендарного Віктора Чукаріна. Він – абсолютний чемпіон Олімпійських ігор (1952, 1956), світу (1954), СРСР (1949-1951, 1953, 1955); чемпіон Олімпійських ігор (1952, 1956, всього – 11 олімпійських нагород), світу (1954), СРСР (13 разів у 1948-1956 рр.) в окремих видах.
Іще одна легенда радянської спортивної гімнастики – львів’янин Богдан Макуц – найкращий гімнаст 1980-х років, олімпійський чемпіон 1980-го, чемпіон світу 1979 і 1981 років у командній першості. Срібний призер чемпіонату світу 1981-го в абсолютній першості. Володар Кубка світу 1980 р. Абсолютний чемпіон СРСР 1982 р. На Всесвітній універсіаді у Мексиці 1979 року здобув шість золотих і одну срібну медаль.
Любов Шеремета на Іграх в Атланті 1996 року в командних змаганнях у спортивній гімнастиці була п’ятою, в особистих – посіла 22 місце. Спортивна гімнастка Галина Тирик виступила на Олімпіаді 2000 року в Сіднеї. Вона посіла шосте місце разом із командою та 22-ге в багатоборстві особисто.
У третьому тисячолітті в спортивній гімнастиці нам нічим похвалитися. Основна причина занепаду – еміграція тренерів.
Легка атлетика
Загалом 15 львівських легкоатлетів брали участь в Олімпійських іграх різних років. Чи не найвідоміші з них – рекордсмени світу та Європи Юрій Кутенко й Ігор Тер-Ованесян.
Починаючи з 1998 року, в національній збірній України Львів має щонайбільше одного представника – стрибуна у висоту Дмитра Дем’янюка. Втім, на престижних турнірах Дем’янюк не може пройти навіть кваліфікацію, хоча на підготовчих стартах часто потрапляє в призери. Щоправда, президент Федерації легкої атлетики Львівщини Олег Немчінов оптимістично дивиться у майбутнє. “Проблеми у нашому виді спорту з’явилися на початку 2000 року, – каже пан Немчінов. – Закінчили свої виступи спортсмени останньої генерації Радянського Союзу. Провал протривав близько семи років. Упродовж останніх трьох ситуація поліпшилася. На юнацькому та молодіжному рівні виступи львів’ян можна оцінити на “добре”. Показовим є той факт, що один із трьох представників Львова на юнацькій Олімпіаді в Сінгапурі – легкоатлетка Оксана Райт. Поліпшуємо технічну базу, з’явилися перспективні спортсмени, і в цьому головний позитив для легкої атлетики Львівщини. Але без ложки дьогтю не обійтися. Маємо серйозну кризу в дорослій жіночій атлетиці. Наші результати на першості області далекі від всеукраїнського рівня. У бігових дисциплінах в естафеті у нас хороша жіноча команда, але особистих результатів немає”.
