Поточне трансферне вікно в національному футболі традиційно пройшло жваво й з елементом давнього українського звичаю – скандалу. В його епіцентрі опинилися донецький “Шахтар” та львівські “Карпати”. Клуби посперечалися через Дениса Кожанова та Артема Федецького. Хто із клубів має рацію, а хто ні, нехай розбираються компетентні органи. Мені ж хотілося би зупинитися на поведінці Кожанова.
Отож, апогей скандальності ситуації із Денисом Кожановим настав на початку липня. Термін оренди футболіста завершився, а тому той повернувся в Донецьк. Денис хлопець не бідний, вирішив не скупитися і придбав собі новий стартовий пакет мобільного оператора. Таким чином, він позбувався небажаних телефонних дзвінків від журналістів із надокучливими питаннями стосовно його майбутнього. Хоча від усіх сховатися Кожанову не вдалося і невеличкий його коментар в інтернеті з’явився. “Розумію, що боротися за місце в основі мені буде складно, але я до цього готовий. Для мене “Шахтар” – рідна команда, тому й мені хотілося б внести свою лепту в історію клубу, до того ж відчуваю в собі сили для цього” – радісно заплескали у долоні уболівальники “гірників” прочитавши ці слова збірника України.
Пройшло кілька днів. Ситуація із Кожановим не прояснилася. В “Шахтарі”, як виявилося на нього не розраховують, поповзли чутки про те, що Денис продовжить кар’єру в дочірній команді Рината Ахметова маріупольському “Іллічівці”. Маріупольці відразу ж заявили, що Кожанова в них не має і не буде. А медійні працівники “Карпат” знайшли можливість поспілкуватися із самим футболістом та з ‘ясувати його позицію. Футболіст запевнив прес-службу львівського клубу, а разом з тим і усіх галичан у своїй відданості: “Я лише зі ЗМІ дізнався про мій можливий перехід у Маріуполь. Але мого бажання, моєї згоди на цей перехід ніхто не питав. Зі свого боку можу лише сказати, що у мене є бажання залишитися в «Карпатах» і продовжити кар’єру в цьому клубі”.
Далі було ще цікавіше. Ще за кілька днів Дениса Кожанова офіційно представили як… гравця маріупольського “Іллічівця”. І ось його перше інтерв’ю у новій команді: “Я із великим задоволенням повернувся на батьківщину! Я вдячний “Шахтарю” і Рінату Леонідовичу Ахметову, який дав мені можливість виступати за команду рідного міста”, – сказав він.
Коли ж Денис Кожанов був щирим? Звісно, футболіст зобов’язаний виконувати умови діючого контракту, себто підкорятися волі керівництва. Але навіщо кожного разу, в залежності від географічного розташування ЗМІ, говорити те, що від нього хочуть почути місцеві уболівальники? Чи повірить тепер маріупольська торсида словам Дениса про те, що у нього є насправді бажання залишитися і надалі в “Іллічівці”? Та як тільки, скажімо, “Таврія” запропонує Кожанову більшу зарплату, а керівництво “Шахтаря” не заперечуватиме його переходу, він одразу ж присягатиме у вірності амбіційній кримській команді. Та ще буде говорити щось на кшталт: “Дуже хороша перспективна команда, щасливий що тут опинився. Дякую Ринату Ахметову”.
А тепер про уболівальників. Фани усе своє життя уболівають лише за одну команду. Байдуже, що вона грає кепсько, футболісти не проявляють морально-вольових якостей, себто, опустивши руки роблять свою роботу. Роботу за яку отримують гроші. Фанам ж ніхто не платить, вони просто фанатіють від приватного підприємства, яким є кожен професійний клуб. А футболісти на словах дякують їм за підтримку, а за лаштунками обмірковують грошовиті пропозиції від інших клубів. Одним словом, не сотвори собі кумира.
P.S. Заслуговує на повагу Артем Федецький. Його позиція чітка і не змінна: він хоче грати в “Карпатах”. Це він повторює усім. На жаль, поведінка Артема є, радше, виключенням із правил.
Гліб Ваколюк, “Львівська газета”
