Жителі іспанського Мадриду проти проведення у місті Олімпійських ігор 2020 року. У той час, як місцева влада подала офіційну заявку на проведення змагань, ініціативна група розпочала збір підписів проти «Мадриду-2020». Мадридці упевнені, що їхньому місту вкрай важко буде покрити усі витрати пов’язані із організацією такого масштабного заходу.
Зі схожою ініціативою на початку травня цього року виступила чисельна група мешканців німецького міста Гарміш-Партенкірхена. Разом із Мюнхеном це місто претендувало на зимові Ігри 2018 року. Гарміш-Партенкірхен приймав чемпіонат світу з гірськолижного спорту. Для будівництва необхідної інфраструктури тоді в регіоні вирубали 16 тисяч квадратних метрів лісу. «Олімпіада – куди масштабніша подія, і складно представити, які ще збитки природі будуть завдані. Це дуже дорога ціна за вечірку завдовжки в декілька тижнів. Так, до нас на деякий час приїде багато туристів. А що потім? Вони виїдуть – а у нас залишаться борги і купи сміття» – били на сполох німецькі екологи. Їх підтримало чимало місцевих мешканців. У підсумку німцям поталанило – Міжнародний Олімпійський комітет право проведення Ігор-2018 віддав Кореї.
А ось у Ванкувері місцевим жителям поталанило менше. У цьому канадському місті відбулася «Біла Олімпіада» у 2010 році. Протести проти неї відбувалися регулярного упродовж усього підготовчого циклу. Канадці, таким чином, висловлювали невдоволення величезними витратами на Ігри у той час, як, на їхню думку, потрібно було вирішувати проблеми «бездомних та голодних».
Такі ж протести відбувалися у Греції напередодні Олімпіади-2004 року. Тамтешні чиновники уже після Ігор визнали, що не можуть у потрібному обсязі використовувати усю новозбудовану інфраструктуру і скаржилися на величезні борги, у які довелося влізти заради спортивного свята. Проведення Ігор стало однією із причин глибокої кризи. Оговтатися від цього економічного потрясіння Греція не може дотепер. А більша половина спортивних об’єктів майже або і зовсім не використовується.
Із подачі президента України Віктора Януковича ми претендуємо на зимову Олімпіаду 2022 року. Спершу ця новина сприймалася як жарт. Наша країна через кліматичні умови ніколи не претендувала на провідні ролі у зимових видах спорту. Лише участь наших спортсменів у «Білій Олімпіаді», за словами навіть керівництва профільних Федерацій, була уже успіхом. Тим не менш, підготовка до футбольного Євро-2012 настільки сподобалася чиновникам, що ті вирішили створити інші будови. На будівництві, як відомо, можна добряче збагатитися. На відмінну від мешканців «ситих країн», українці не протестують. Можливо, вони ще не зрозуміли, що Карпати вирубають, державні гроші розтринькають, у чиновників з’являться нові маєтки, а рівень нашого життя, у кращому випадку, просто не покращиться. Невже нам не має на що витратити сотні мільйонів гривень? Невже бабусі та дідусі, живучи на пенсію у 1000 гривень, можуть дозволити собі повноцінне харчування? Невже наша медицина стала насправді безкоштовною і у лікарнях ескулапи перестали займатися поборами, а ліки видаються по рецепту без грошових знаків? Невже ціни на продукти харчування, на відмінну від зарплат, перестали рости до гори?
Одні і ті ж чиновники нам говорять про необхідність затягнути паски і про блага від проведення зимових Ігор. Насправді, від того, що народні гроші вкладуть у будівництво олімпійських об’єктів, в Україні не настане бум у зимових видах спорту. Та і туристичний бум буде швидкоплинним. Сніг у нас можна побачити впродовж максимум чотирьох місяців, а тому насправді масовими зимові види спорту не стануть. Це лише забавка. А щоби окупити затрати завдяки любителям активного відпочинку, потрібно не менше сотні років. Деякі ж об’єкти, такі як траси для стрибків на лижах з трампліну, не окупляться ніколи. Кілька років тому мав розмову із президентом Федерації біатлону України Володимиром Бринзаком. Він тоді відверто заявив, що із економічної точки зору вигідніше возити біатлоністів на збори за кордон, аніж будувати для них інфраструктуру в Україні. Як думаєте, повторить пан Бринзак свої слова тепер? Дуже сумніваюся у цьому, керівництву держави вигідна інша точка зору, зрештою, і керівник Федерації біатлону теж може мати із цієї затії зиск. Ось тільки у нас з вами інтересу не має. Але кого б цікавила наша думка, якщо ми мовчимо..?
“Львівська газета”
