Упродовж червня-липня Михайло Український із Бердянська й Ігор Мудрик із Вінниці подолали 3100 миль (4885 кілометрів) і посіли відповідно перше і друге місце. На момент підготовки номера «Газети» до друку киянин Олег Лебедєв іще не пробіг цієї дистанції.
Українському для проходження дистанції знадобилося 44 дні, 13 годин, 38 хвилин і 52 секунди. Щодня він пробігав у середньому по 69,59 миль. Це п’ятий результат за всю історію пробігу. Мудрик здолав дистанцію за 45 днів +2,30:37.
О. Лебедєв — найдосвідченіший український марафонець. 2009 року він встановив особистий рекорд — 48 днів і 12 годин. Киянин успішно фінішував у шести забігах на 3100 миль. 2010-го через травму коліна був змушений зійти з дистанції після 1386 миль. Олег займається спортом упродовж 28 років і пробіг близько 35 ультрамарафонів. 2002 року він виграв забіг на 47 миль у Нью-Йорку. В юності брав участь у лижних гонках. А М. Український та І. Мудрик здійснювали такий тривалий забіг уперше.
Атлети виходять на старт о 06.00, завершують біг опівночі. Упродовж дня спортсмени можуть улаштовувати невеличкі перерви. Марафонці біжать по колу завдовжки 885 метрів. Траса розміщена в житловому кварталі Нью-Йорку. За маршрутом бігунів чергують медики, розташовані пункти харчування та відпочинку. Неподалік траси організатори марафону орендують для учасників забігу житло. Сплять атлети не більш ніж п’ять годин на добу. «Учасники марафону розповідали, що найскладніше в перші два тижні, коли організм іще не адаптувався до таких навантажень. У цей період спортсмени навіть не можуть заснути. Згодом організм звикає, — розповіла «Газеті» учасниця Марафонської команди Шрі Чінмоя Руслана Купінець. — Я бігала марафони по 12 та 24 години. А як можна в такому режимі бігти майже два місяці, навіть не уявляю. Це ж неймовірні навантаження. Але люди дають із ними раду».
Перший ультрамарафон відбувся 1997 року. Його засновник та організатор — легендарний американський філософ, поет, композитор, спортсмен Шрі Чінмой. Він видав майже 1100 книг, опанував гру на 170 музичних інструментах, понад 20 років проводив «медитації миру» при ООН. Із матір’ю Терезою зробив чимало добрих справ для російських та українських дітей. Американець полюбляв фізичні навантаження. Колись долав великі відстані, але через травму коліна йому довелося забути про біг. Попри проблеми зі здоров’ям, Шрі Чінмой і у віці 75-ти років захоплювався спортом. Він був здатен підіймати ногами автомобілі та невеличкі літаки. А одного разу навіть підняв слона, на якому сидів атлет Карл Льюїс. Під час знайомства Шрі Чінмой дав своєму учневі, киянину Олегові Лебедєву, духовне ім’я Стутішил. «Безсонне серце відданості» — так перекладається із санскриту це слово та свідчить про невтомність людини у спростовувані всіляких стереотипів. 2007 року американець помер. Але послідовники Шрі Чінмоя продовжили його справу і щороку влаштовують марафон.
Переможці ультрамарафону не отримують жодних преміальних, окрім символічних кубків. Головна ідея змагань — демонстрація необмеженого людського потенціалу. «Всі штучні речі, які створила людина, за таких обставин утрачають цінність. Зокрема, грошова мотивація повністю не спрацьовує, — розповів «Газеті» Олег Лебедєв. — Тривалий біг дає змогу відкрити сильні якості характеру, швидко і глибоко пізнати світ. Особисто для мене цінність цього забігу полягає в нагоді пережити відчуття, що є недоступними в повсякденному житті. Приміром, одного вечора, коли багато миль було позаду, я опинився в океані спокою. Тобто спокій полонив мене. Це настільки незвичайне відчуття… Зазвичай, щоб рухатися вперед, необхідно докласти чимало зусиль. А тоді я відчув, що для цього мені не потрібно нічого. Моя втома зникла. Таке відчуття я мав лише під час цього марафону, крім того, пережив багато іншого. Це помилка, що спати потрібно вісім-дев’ять годин на добу — чотирьох із половиною цілком достатньо. Під час забігу відкриваються справжні здібності людини, зникає все лушпиння. У звичайному житті нам здається, що втомилися, хочемо спати. Насправді потрібно лише докласти зусиль — і це мине. Ми думаємо, що слабкі, але це не так — просто потрібно вірити у свої сили… Можна сказати, що я захворів на це й обов’язково бігатиму надалі».
Учасники повинні вкласти власні кошти — заплатити за переліт у Нью-Йорк, харчування, проживання і купити багато кросівок. «Взуття в марафонців зношується по-різному. Хтось упродовж марафону змінює 12 пар взуття, дехто — 10, — розповідає Руслана Купінець. — У США пара більш-менш нормальних кросівок коштує 40-60 доларів. Отже, лише на взуття потрібно витратити щонайменше 400 «зелених».
Михайло Український, Ігор Мудрик та Олег Лебедєв не є професійними спортсменами, участь у марафоні для них хобі. Скажімо, останній за освітою — менеджер, багато років працює в галузі програмного забезпечення в одній київській компанії. І. Мудрик — працівник фірми зі встановлення котлів, а М. Український — тимчасово офіціант в Америці, переймає там досвід ведення ресторанного бізнесу.
Одразу стати учасником марафону неможливо. Для цього потрібно пройти в Нью-Йорку забіг тривалістю шість і 10 днів. Лише після цього організатори дають дозвіл долати дистанцію завдовжки 3100 миль.
“Львівська газета”
