Володимир Кличко здобув чергову перемогу. Він нокаутував у четвертому раунді француза Жана-Марка Мормека. В такий спосіб наш земляк здобув ювілейну 50-ту вікторію нокаутом. Але після перегляду, здавалося б, моменту тріумфу українського боксу особисто я почувався ошуканим.
Бій Кличко — Мормек розпочався опівночі за українським часом. Цьому поєдинку передувала потужна піар-кампанія. Обидва боксери використовували будь-яку нагоду для того, щоб підігріти інтерес до герцю. Француз випромінював упевненість у власних силах, Володимир традиційно був спокійним, як полоз, і робив суперникові компліменти. Наш співвітчизник безапеляційно спростовував тези про посередність свого опонента (принаймні посередність у суперважкому дивізіоні).
Але реалії виявилися абсолютно протилежними до слів боксерів. З огляду на дії Мормека в рингу, закрадаються сумніви в тому, що він узагалі готувався до двобою. Таке враження, що його підготовка полягала тільки в тому, щоб відвідувати прес-конференції, присвячені протистоянню з Кличком, і давати інтерв’ю. Впродовж неповних чотирьох раундів Жан-Марк не завдав жодного прицільного удару. Він зробив лише кілька спроб атакувати опонента, але їх складно назвати осмисленими.
Саме тому зустріч Кличка з Мормеком можна назвати боєм із великою натяжкою. Це був радше майстер-клас чемпіона для першорозрядника.
Коли француз після чергової атаки впав і суддя вирішив припинити поєдинок, я пошкодував про згаяний час. Розраховував побачити боксерське протистояння, натомість переглянув комедію низького ґатунку. В Дюссельдорфі, де відбулася зустріч Кличка з Мормеком, спорт поступився комерції. Француз упродовж двох років не виходив у ринг. У суперважкому дивізіоні він не провів жодного серйозного двобою. Тому нагоду поборотися за чемпіонські пояси Володимира Кличка отримав точно не за спортивні заслуги.
Імовірно, завдяки Жану-Марку наш земляк вирішував стратегічні питання зростання своєї популярності на французькому рингу. Клички вже давно живуть не тільки за гонорари від боїв. Вони успішно пожинають плоди своєї слави в Європі. Тому вже не один рік боксерська кар’єра братів поступається комерції. Гідних суперників вони не мають, тому й вичавлюють максимум зі свого успіху. Клички користуються кризою в «королівському» дивізіоні. Не хочеться їм дорікати, адже Віталій і Володимир не винуваті в застої в суперважкій вазі. Якби українці мали гідних суперників, американський канал HBO не відмовлявся б платити за їхні бої, вкладав би в цю справу десятки мільйонів доларів. Тоді не було б таких поєдинків, як із Мормеком.
Але навіть у цьому «болоті» можна знайти сильніших опонентів, аніж француз. Не варто такими герцями знеохочувати шанувальників дивитися бокс. Справжній бокс…
Гліб Ваколюк
