Національна збірна України з футболу залишилася без тренера. Олег Блохін разом зі своїм штабом допрацьовує останні тижні, після чого посада коуча «синьо-жовтих» стане вакантною. У Федерації футболу України заявляють, що цю посаду повинен обійняти вітчизняний фахівець. «Газета» проаналізувала, хто саме здатен вивести національну команду на чемпіонат світу 2014 року. Як виявилося, в Україні обмаль фахівців, які б могли виконати цю місію.
Ще у 2010-му в контексті заміни Мирона Маркевича в національній збірній України обговорювали кандидатуру Павла Яковенка: цей спеціаліст відомий своєю успішною роботою з молоддю. Саме під його керівництвом наша молодіжнка у 2006 році в Португалії виборола «срібло» чемпіонату Європи. Чимало представників цієї команди є гравцями національної збірної або кандидатами до неї. Але півтора року тому Павло Яковенко відмовився покидати молодіжку, й керівництво ФФУ призначило наставником «синьо-жовтих» Олега Блохіна. Зважаючи на цьогорічну серію невдач молодіжки, призначення П. Яковенка тренером національної команди є нелогічним. Після таких поразок наставник подає у відставку, а не йде на підвищення.
Без роботи перебувають троє легендарних у минулому футболістів, вихованців київського «Динамо», учнів покійного Валерія Лобановського — Леонід Буряк, Володимир Безсонов та Олександр Заваров. Перший з них уже був наставником національної збірної й особливих почестей на цій роботі не заслужив. Тренерська кар’єра інших двох ще скромніша. Для Безсонова найбільш вдалий період роботи наставником, мабуть, пов’язаний із «Дніпром», але все одно виправдати сподівання керівництва клубу йому не судилося. О. Заваров у 2006 — 2010 роках із перемінним успіхом працював у київському «Арсеналі». Після цього він залишився без роботи. Для цієї трійці призначення на посаду головного тренера національної збірної видається якимось нереалістичним успіхом. Хоча у Заварова є свій плюс: він вхожий у так званий донецький клан, уже давно відзначився критикою на адресу Григорія Суркіса, працював радником Бориса Колеснікова. От, власне, це і є його найбільша перевага.
Олег Лужний, Сергій Ковалець, Юрій Максимов — хоч і перспективні, але ще недосвідчені фахівці. Їм би почати з молодіжки, а не обкатуватися в національній команді.
Микола Павлов — тренер старого гарту. Досвідчений фахівець зараз заклопотаний роботою на благо маріупольського «Іллічівця» і привселюдно заявив, що посада наставника збірної його не цікавить. Отож і цей спеціаліст випадає з когорти претендентів на місце Олега Блохіна.
Семен Альтман чи Віталій Кварцяний… Перший з них, схоже, є хорошим помічником, але аж ніяк не головним тренером. А одіозний Віталій Володимирович нехай ліпше працює у запорізькому «Металурзі». Його методи роботи можуть виявитися небезпечними для «синьо-жовтих».
Ще залишається Мирон Маркевич, який уже працював на чолі збірної. В принципі, за Мирона Богдановича «синьо-жовті» показували непогану гру, а головне — досягали результату. Єдиний нюанс у тому, що це були спаринги, а не офіційні ігри, а тому остаточну думку про його роботу в національній команді скласти важко. Можна лише припустити, що М. Маркевич є непоганим варіантом для «синьо-жовтих». Такої думки чимало фахівців. Але на шляху до його призначення можуть виникнути перешкоди. І головна з них — харківський «Металіст». У розмові з журналістом «Газети» голова тренерського комітету ФФУ Михайло Фоменко заявив, що поєднувати роботу в клубі та збірній жоден тренер не зможе. Мовляв, це вже зрозуміли в Європі, де відмовилися від такої практики. Чи покине Маркевич «Металіст» заради збірної — побачимо.
Інших же кандидатів в Україні на посаду коуча «синьо-жовтих» немає. А тому, схоже, керівництву ФФУ доведеться відмовитися від національного пріоритету й звернути погляд на іноземних фахівців. За кордоном вдосталь маститих спеціалістів без роботи. Але це уже інша історія зі своїми страхами та ризиками.
