Новий сезон в українському футболі вже багато років відкриває Суперкубок України – символічний турнір з одного матчу, свято-відкриття сезону для “зголоднілих за літо по футболу” уболівальників. Однак зі зміною реалій в українському футболі стає іншим і Суперкубок.
OBOZREVATEL задається питанням “Що не так з головним символічним турніром України та що в ньому можна змінити?”
УПЛ намагається розкручувати Суперкубок, але загальну тенденцію переломити дуже важко
В деякій мірі Суперкубок України зараз потрапив в полон. Хоча сам по собі турнір привабливий вивіскою “Динамо” – “Шахтар” (в основному), але також його актуальність підігрівалася як відкриття сезону. Суперкубок завжди чекали як початок нового чемпіонату, з надіями і прагненням побачити багато нового і цікавого в українському футболі.
Тепер же Суперкубок України буквально став жертвою регресу УПЛ. Команди та футбол у їхньому виконанні все менш цікаві, сезон проходить прісно з купою ніиїх і низькоякісних матчів – в таких умовах вболівальники швидко втратили інтерес до українського футболу, трибуни в “вишці” порожніють. Так, Суперкубок – це майже завжди битва грандів або кращих команд країни. Як матч він завжди по-своєму цікавий. Але будучи в статусі матчу-відкриття нового сезону, він не дуже-то й чіпляє в перспективі млявого інтересу до УПЛ.
Крім цього явно “поперек” Суперкубку України й роки з проведенням чемпіонатів Європи та світу. Вболівальники, влітку наситившись великою кількістю хороших матчів збірних, без перерви не відразу переключаються на своє-рідне. Минулої неділі всі тільки почали перетравлювати фінал ЧС Франції та Хорватії, а тут вже Суперкубок і старт УПЛ. Відразу адекватно сприймати матчі типу Львів – Арсенал або Олімпік – Карпати досить важко через тиждень після матчів Франція – Хорватія або Франція – Бельгія.
Але головна сьогоднішня проблема Суперкубка – його проведення. Не стільки сама організація, скільки місце. Вже четвертий рік поспіль СК вирішили провести в Одесі, і це рішення явно “застоялося”.
Звичайно, Одеса – місто з великим потенціалом для проведення такого матчу в липні. Морський курорт з відмінним стадіоном біля моря і купою туристів – чудовий майданчик для матчу-відкриття сезону. Але Одеса приймає Суперкубок уже четвертий раз поспіль, а в цілому – дев’ятий (!) раз за всю історію турніру. Якщо щороку повторювати одне й те саме кіно, рано чи пізно воно втрачає інтерес (навіть класика).
Мотив УПЛ проводити Суперкубок в Одесі в останні роки в цілому логічний. Після революції та початку війни на Донбасі в 2014-му Південна Пальміра автоматом стала найоптимальнішим місцем для такого турніру. Тут відмінний стадіон, який не перевантажують єврокубками та матчами збірної, і з безпекою все гаразд. Але просто на вивісці “Суперкубок – зустріч Динамо і Шахтаря” далеко не виїдеш – інтерес рано чи пізно притупляється і слабшає.
Тим більше, самі рядові одесити в останні сезони чимало розчарувалися в футболі через рідний “Чорноморець”. Ще в сезоні 2013/14 “Моряки” грали в групі і виходили в плей-офф ЛЄ, будучи однією з кращих команд України, а зараз скотилися до аутсайдера, якому навіть не дають спокійно вилетіти з УПЛ (порівнювати ж зміни в самому клубі та команді взагалі немає сенсу – явний регрес і погіршення).
Тому популярність футболу в Одесі, як і в інших містах, по-своєму впала. Так, на великих “приїжджих” матчах типу Суперкубка і збірної України це мало видно, але все ж ситуація позначається. Але тут втручається й інший фактор – ще не всі жителі та літні гості Одеси виберуть похід на футбол суботнім вечором замість прогулянки по місту, поїздки на пляж або ще кудись (а в Одесі вистачає де відмінно провести час і окрім стадіону).
З 2016-му в УПЛ добре відчули ситуацію і взялися за розкрутку Суперкубка, щоб подати його не тільки як футбольний матч і залучити абсолютно різних уболівальників. Організація фан-зон та інтерактивів, залучення різноманітних шоуменів, багато реклами – тоді в проведення СК в Одесі було вкладено багато сил і грошей. Але що було в підсумку? Порожні фан-зони о третій годині дня під палючим сонцем, нікому нецікавий (і невідомий) DJ Омар, загальний пересічний інтерес до вже звичного дербі “Динамо” і “Шахтаря”. Тоді люди хоч і прийшли на стадіон, але до матчу взагалі пропускали Суперкубок повз вуха. А на трибунах тоді зібралося 26 тисяч (в той час коли стадіон вміщує 35).
Так, в 2017-му Суперкубок на Чорноморці зібрав вже 34 тис уболівальників, але загальний інтерес до матчу як до великого свята не дуже змінився. У організаторів не вистачило креативу і ресурсів, щоб потужно піднести СК в Одесі. І частково тут не їх вина – переламати загальну тенденцію дійсно складно, для цього треба величезних зусиль і ресурсів, що в Україні витрачати на один матч (нехай і такий) не готові.
Втім, УПЛ не збирається відступати. Під час проведення цьогорічного Суперкубка були зроблені висновки з минулих невдач і розставлені нові акценти – фан-зона розташована в відмінному місці в самому центрі, а промоція йде різними шляхами. За день до матчу в центрі не раз чулося про битву “Шахтаря” і “Динамо” в Суперкубку, і після тривалого перебування у фан-зоні з гучною музикою зацікавленість грою пролазить в розум буквально на підсвідомості.
На трибунах ж очікується аншлаг, але це буде видно тільки ввечері. Поки ж в місті не видно ажіотажу, біля тої ж сцени в фан-зоні вдень порожньо (лише ввечері напередодні танцювало з десяток чоловік), а люди думають-живуть ніяк не футболом.
В Україні Суперкубок повинен служити як інструмент популяризації свого футболу і приклад того, як футбольний матч повинен бути не тільки походом на трибуни
Зробити з проведення Суперкубка в Одесі традицію – ідея по-своєму гарна. Але тут все впирається в вищесказане про велику роботу та ресурси, щоб одеські вболівальники та часті гості дійсно чекали саме Суперкубка як окремий захід, а не як матчу-відкриття чергового неоднозначного сезону в українському футболі.
У такій ситуації для України бачиться інший вихід – возити Суперкубок по різних містах, як це було в недавньому минулому. Щороку – нове місто. І ніякої прив’язки до великих-класних стадіонів (в Києві, наприклад, в останні роки Суперкубок не набрав би інтересу). Луцьк, Тернопіль, Чернівці, Черкаси, Дніпро, Запоріжжя – міста з непоганими невеликими стадіонами, які могли б впоратися з прийняттям одного такого матчу. Так, в тих же Чернівцях та Черкасах арени набагато гірше за класом і комфортом за “Чорноморець” (або за ті ж “Львів-Арену2 чи НСК “Олімпійський”), але щодо Суперкубка це далеко не головний критерій.
У тому ж Тернополі, наприклад, ніколи не бачили матчу такого рангу з подібним символізмом, “Динамо” і “Шахтар” в дербі теж не грали на очах тернополян. А місцеві “Нива” і ФК “Тернопіль” і близько не можуть організувати такий матч з різноманітними цікавими супутніми заходами рівня Суперкубка. Впевнено можна сказати, проведи СК в Тернополі з тим же фаршем, що зараз в Одесі, люди б заповнили під зав’язку не тільки трибуни, але і територію навколо стадіону.
Тут хороший приклад – Суперкубок УЄФА, той же матч відкриття євро-сезону між переможцями Ліги чемпіонів і Ліги Європи. Раніше Суперкубок УЄФА проходив на топових стадіонах великих міст (де і так багато хорошого футболу), але потім в УЄФА взялися возити Суперкубок по маленьким містам. Цього року європейський Суперкубок пройде в естонському Талліні – столиці країни, де футбол перебуває в напівпрофесійному статусі та потребує популяризації. Так, суператмосфери і шику-блиску навколо матчу не буде, але зате для певних речей в естонському футболі це буде поштовхом вперед (а місцевий стадіон вже отримав апгрейд у вигляді розширення і ремонту).
У тій же Італії в плані свого Суперкубка пішли ще далі, проводячи його за кордоном. Але там інший випадок – продаж матчу великих команд зі світовим ім’ям (наприклад, Ювентус – Мілан). У разі ж України СК повинен служити як інструмент популяризації свого футболу і приклад того, як футбольний матч повинен бути не тільки походом на трибуни, а цілим заходом з шоу, конкурсами та іншими цікавинками.
Але поки це лише “розмови на пляжі”, де поки перебуває основна маса потенційної аудиторії завтрашнього Суперкубка. І біда в тому, що багато людей так і залишаться на піску біля моря замість того, щоб піти хоча б до стадіону або в фан-зону на перший матч сезону в Україні.
