Василь Рац належить до покоління гравців київського “Динамо”, яке у 80-х роках минулого століття приголомшило Європу, якщо не увесь футбольний світ, серією блискучих виступів. У складі київської команди у травні 1986 року він здобув Кубок Володарів Кубків, а у 1988-му у складі збірної СРСР став віце-чемпіоном Європи.
У 1992-му році Василь Рац прийняв угорське громадянство. У сезоні 1996-1997 років працював другим тренером “Ференцвароша”. Повернутися у великий футбол вирішив лише через десять років. Торік він приїздив на один із матчів команди, у якій він починав свою професійну кар’єру – львівських “Карпат”, через кілька днів по тому опинився в київському “Динамо”, де розпочав роботу у тренерському штабі свого земляка Йожефа Сабо. Із приходом нового наставника – Юрія Сьоміна місця в столичній команді для Василя Раца не знайшлося. Тому Василь Карлович повернувся в Будапешт, де займається бізнесом. Василь Рац погодився поділитися враженнями від вояжу в Україну та нашого футболу.
– Чому для вас не знайшлося місця в тренерському штабі Юрія Сьоміна?
– Зустрічався із президентом “Динамо” Ігорем Суркісом. Він мені сказав, що для мене роботи в тренерських штабах ані першої, ані другої, ані третьої команд “Динамо” наразі немає. Тож після перебування в київській команді впродовж 2,5 місяців мені довелося повернутися в Угорщину. Ігор Суркіс пообіцяв, що про мене не забуватиме і у майбутньому спробує мені знайти місце в тренерському штабі.
– Надалі шукаєте роботу у великому футболі?
– Потрапивши в київське “Динамо”, зрозумів, що мені футболу дуже бракувало. Зараз очікую на пропозиції.
– Знаю, що ви спілкувалися восени минулого року із президентом “Карпат” Петром Димінським стосовно власного працевлаштування у Львові. Що вам тоді відповів Петро Петрович?
– Димінський запросив мене на один із домашніх матчів своєї команди. Ми з ним зустрічалися, але президент “Карпат” не озвучив тоді конкретної пропозиції.
– Ви хочете працювати лише в Україні, чи погодитеся на пропозицію з інших чемпіонатів?
– В Україні чи в інших країнах Радянського Союзу працювати – для мене значення немає. Аби була цікава пропозиція.
– А в угорському футболі пробували працевлаштуватися?
– Ні. Тут рівень футболу зовсім інший, аніж в Україні, ставлення до цієї роботи теж інше. Дехто каже, що в Україні футбол не високого рівня, а в Угорщині ситуація ще гірша. Немає футбольних полів, тих умов, які є у вас. Тому тут не цікаво працювати. Більшість футболістів в Угорщині не до кінця віддаються своїй справі. На папері вони професіонали, а по сутті – аматори.
– Мабуть, в Угорщині немає багатих людей, які б хотіли вкладати в футбол власні гроші?
– Справді, багаті люди в Угорщині не хочуть вкладати гроші у футбол, оскільки не мають впевненості, на що ці кошти буде витрачено. Зрештою, рівень футболу заможних людей не приваблює. В Україні інша ситуація. Люди вже зрозуміли переваги футбольного бізнесу. А чемпіонат Європи 2012 року ще більше стимулюватиме багатіїв вкладати гроші у цей вид спорту.
– Що ви думаєте про теперішній український футбол?
– Український футбол з року в рік стає кращим. Кілька років тому лише “Динамо” та “Шахтар” домінували в українському чемпіонаті. Тепер до цієї когорти додалося ще 2-3 команди. Хоча за підбором виконавців кияни та донеччани випереджають усіх інших, але інші команди потроху прогресують, компенсувати відсутність висококваліфікованих виконавців їм вдається завдяки самовідаччі та колективній грі. Тепер, як на мене, 3-4 команди претендують на чемпіонство.
– А яке враження на вас справили львівські “Карпати”?
– Бачив за участю “Карпат” лише одну гру. Тому мені складно оцінити цю команду. У львів’ян була низка невдач. “Зелено-білі” пережили зміну тренера, думаю, це позначилося на їхній результативності. “Карпати”, як на мене, не можуть наразі знайти свою гру.
– Як оціните свою роботу в тренерському штабі київського “Динамо”?
– Провів дуже мало часу на тренерському містку “Динамо”, попав на той час, коли команда переживала перехідний період. Що зміг, те зробив, але суттєвої роботи не вийшло.
– А що входило у ваші обов’язки?
– Індивідуальна робота з гравцями. Брав участь у тренувальному процесі.
– Це правда, що Олег Лужний не надто прислуховувався до ваших думок? Не ображаєтеся на нього?
– Ні. Якщо він так чинив, то значить, мав на це причини. Це його право.
– Київське “Динамо” другу половину 2007-го року провело дуже не вдало. Для себе уже знайшли пояснення кризи столичної команди?
– Відставка одного тренера, потім іншого… У такому стані команда не могла показати гру, на яку здатна. Зараз, коли з’явився головний тренер, ситуація має змінитися. У футболістів з’явиться мотивація, бажання довести наставнику свою профпридатність. Тому і результати покращаться.
– Олег Лужний вважає, що кваліфікація теперішніх гравців “Динамо” не дозволяє команді успішно грати в Лізі чемпіонів, протилежної думки дотримується Юрій Сьомін. А як ви оціните кваліфікацію “динамівців”?
– Кількох гравців уже віддали в оренду іншим клубам, переконаний, що керівництво “Динамо” ще віддасть кількох своїх гравців в інші команди. Вони просто не потрібні “Динамо”. Але більшість київських футболістів має потенціал, з ними потрібно просто працювати. А якщо їх добре підготувати, як на мене, з ними можна досягнути успіху.
– Свого колишнього партнера по київському “Динамо” Олексія Михайличенка уже вітали із призначенням на посаду головного тренера національної збірної?
– Ні, ще з ним не спілкувався. До речі, після відставки Олега Блохіна відразу ж подумав, що Михайличенко є оптимальним кандидатом на цю посаду. Інших варіантів я просто не бачив.
– Олексій Михайличенко не має такого авторитету, як Олег Блохін, і йому буде важко дисциплінувати таких гравців, як Шевченко чи Воронін…
– Справді, Блохін був одним із кращих гравців у колишньому Радянському союзі, він і тренерський досвід має солідніший, аніж Михайличенко. Але Олексій теж не перший день у футболі, має певний досвід роботи в тренерському штабі “Динамо”, молодіжної збірної України. Нині важко однозначно відповісти на це питання. Але успіх роботи Михайличенка стовідсотково залежатиме від того, як йому вдасться порозумітися із лідерами своєї команди.
– Коли ви разом грали за київське “Динамо” Михайличенко у спілкуванні із партнерами по команді був поступливим, м’яким чи принциповим і жорстким?
– Він був жорстким, принциповим. Думаю, таким він і залишився тренером.
Олег Наливайко
