Голова комітету із підготовки до Євро-2012 Польської федерації футболу Адам Ольковіч 5 березня відвідав Львів. В ексклюзивному інтерв’ю ZAXID.NET він розповів про настрої в УЄФА, ризики і шанси, які дає Євро-2012, стан підготовки до чемпіонату в обох країнах.
– Яка мета Вашого візиту до Львова?
– Коли розмовляєш із українськими журналістами, вони кажуть: у нас нічого немає, а у вас, в Польщі, є те, те і те. Коли ж спілкуєшся з польськими журналістами, то вони кажуть: у нас нічого нема, а в Україні є стадіон у Дніпропетровську, Донецьку, Київ підтягується, і Львів дасть собі ради, хоч грошей нема, але є кому фінансувати, бо в Україні є олігархи.
Я привіз сюди журналістів з центрального польського радіо і телебачення, щоб вони для польської аудиторії творили правдивий образ українських приготувань до Євро-2012. Для цього ми спершу відвідали Львів, а потім їдемо в Київ, Донецьк і Дніпропетровськ, адже це чотири основні міста.
– Від Вашого попереднього візиту до Львова на Інвестиційний Форум минуло близько півроку. Які зміни Ви побачили у підготовці нашого міста до Євро-2012?
– Нізащо не дозволив би собі давати оцінки стану приготувань міста Львова і Львівської області, адже Львів є серед основних міст-учасників, а з Львівщиною ми маємо спільні кордони. Не дозволю собі цього також тому, бо вірю, що наші приятелі-українці готуються до Євро якнайкраще, і з повною відповідальністю.
Взагалі Львів для нас, поляків, є особливим містом. Ми з великою симпатією, з великою зацікавленістю і з найсердечнішими бажаннями спостерігаємо за Вашими приготуваннями. Прошу вірити, що поляки найсердечніше бажають, щоб це вдалося. Ми дуже хочемо, щоб і стадіон, і місто, і вулиці, і дороги змінилися, стали кращими.
Звісно, ще не можна побачити, що у Львові будується третій, четвертий новий готель, не можна бачити, що модернізується аеропорт, не робиться ще автострада в сторону Кракова. Але ведеться величезна підготовча робота – це проекти, концепції справ, які мають бути виконані, є графік виконання, а також є забезпечення фінансування. Принаймні, це однозначно мені підтвердили міський голова і керівництво області, з якими ми зустрічалися.
– Про які конкретні об’єкти та справи йшлося на цих зустрічах?
– Розумію, про що питаєте, але тяжко поки що говорити про конкретику. В основному ми розмовляли про плани, концепції, про терміни виконання, фінансування. Треба ще трохи зачекати на початок тих реальних справ, як, наприклад, будівництво стадіону. Прошу написати, що рік 2008 буде роком початку великого будівництва. Я сподіваюся, що преса почне показувати не людей, а будівництво стадіонів, готелів, доріг, інфраструктури, спільного кордону. Контролювати хід такої важливої справи як Євро-2012 дійсно ваша прерогатива, але не вільно казати, що в Польщі погано, чи в Україні погано. Ми хочемо це зробити. Ставтеся до перспективи з трохи більшим оптимізмом.
– Що було сказано про стадіон?
– Мене поінформували, що вже обрано виконавця проекту, вже є архітектурна концепція, незадовго буде проект будівництва, потім буде обрано реалізатора, який буде стадіон будувати. Тому на разі я тут не бачу жодної загрози.
Судіть самі: такий середній стадіон, який буде у Львові, в Європі за європейськими стандартами будується до 24 місяців, тобто за два роки. Якщо будівництво стадіону у Львові почнеться навіть у другій половині 2008 року, то у другій половині 2010 року він буде готовий. Щоправда, УЄФА окреслило термін здачі стадіону у першій половині 2010 року. Але, до прикладу, у підготовці Євро-2008 терміни здачі стадіонів не були дотримані. Стадіон у Цюріху «Letzigrund» був здатний у вересні 2007 року, за дев’ять місяців до початку чемпіонату. Так що за Львів у цьому відношенні я спокійний.
– Сьогодні багато пишуть, що Львів позбавлять права основного приймаючого міста. Наскільки це, на Ваш погляд, ймовірно?
– Слід визнати, що Львів має конкуренцію з боку резервних міст – Харкова та Одеси, але рівно як і Київ, Донецьк, Дніпропетровськ мають конкуренцію з їхнього боку.
Минулого вівторка (26 лютого – ZAXID.NET) президенти федерацій футболу Польщі і України пан Ліскевич і пан Суркіс, я та мій колега за функцією Іван Федоренко, були на дуже важливій зустрічі в УЄФА у Мішеля Платіні. Зазначу, що в УЄФА не вживається поняття «міста резервні», а лише «міста альтернативні». Це означає, що УЄФА передбачило собі можливість, що у випадку, якщо одне з основних чотирьох міст – чи польських, чи українських – буде сильно запізнюватися через виникнення якихось непередбачених клопотів, то тоді можуть запропонувати йому заміну. Проте така умова дуже мобілізує міста. І за підсумками цілого дня переговорів у Львові я бачу цю мобілізацію у діяльності міста, діяльності Андрія Садового, бачу, яку велику роботу виконує департамент Євро-2012 на чолі з Олегом Засадним, а також бачу дуже велике заангажування керівництва області у цьому процесі.
Також я часто говорю, що в цілому приготування до Євро можна поділити на дві частини. Перша тривала до 22 квітня 2007 року, до дня вибору господарів чемпіонату. Хорвати, угорці, а також турки, греки, росіяни були нашими конкурентами. Але ми виграли. Тепер маємо другу частину підготовки, коли немає конкурентів. Єдиним нашим суперником є час, що невблаганно спливає.
Однак ми уже дали УЄФА гарантії, що підготуємо і забезпечимо усе необхідне до чемпіонату. Маємо один шанс на кілька поколінь таку річ робити. Нерозсудно було б не використати його для себе, для дітей, внуків. Історія чемпіонату Європи з футболу відлічується від 1960 року, коли відбувся перший турнір. І за 12 турнірів, які уже відбулися, жодного разу не було, щоб господар не використав свого шансу і був позбавлений права проводити чемпіонат. Завжди, де УЄФА визначила місце проведення чемпіонату, він там і був.
– Наскільки якісною, з Вашої точки зору, є співпраця України і Польщі, українських і польських міст у підготовці до Євро?
– Співпраця є, на кожному рівні є співпраця. Президенти мають свою раду координаційну, на рівні урядів є комітети. Була підписана міжурядова угода про співпрацю, це офіційний документ, що дозволяє нам працювати. Міста ж створили лігу й проводять цикл семінарів у Вроцлаві, Львові, Києві, Гданську для обміну досвідом. А федерації футболу співпрацюють нормально, ми були ініціаторами цього всього. Немає проблем у співпраці. Різниця хіба що в тому, що Польща є в Євросоюзі, а Україна – ні. Але це може стимулювати Україну швидше зорієнтуватися, до кого ближче вона хоче бути: до Росії чи до об’єднаної Європи.
УЄФА, зі свого боку, бачить, що ми співпрацюємо. Взагалі для УЄФА Польща і Україна є одна команда, яка готує спільний захід. Направду, УЄФА не втішає, що в якихось справах ситуація в України краща, бо це автоматично означає, що в Польщі з цим слабше, і навпаки.
Ще одне, Євро-2012 – це направду велика справа для наших країн, справа великого розвитку. У Польщі до 2012 року буде збудована тисяча кілометрів нових доріг, півтора тисячі кілометрів швидкісних автострад, модернізуємо вісім аеропортів, а також півтора тисячі кілометрів залізничних доріг. Для Польщі це дуже багато, і при цьому швидкість руху ними буде не 60 км/год., а 160. Крім того, постане багато нових готелів. Поступ інфраструктури буде дуже великий.
Тому нема реальної загрози, що чемпіонат у нас заберуть, а є великий шанс.
– Розкажіть будь-ласка, яка ситуація із будівництвом стадіонів у Польщі?
– У Польщі вже усталено, як будуть будуватися стадіони. У вас є олігархи – Ахметов, Коломойський, інші, які для власного престижу готові на цю справу пристати. У Польщі таких олігархів нема. У Польщі це питання вирішується по-іншому.
Будівництво стадіону у Варшаві на сто відсотків фінансуватиметься за рахунок коштів бюджету держави, як у вас у Києві. То не Варшава будує стадіон, а центральний бюджет. Його вартість 1 млрд 200 млн злотих, тобто 450 млн євро. Дуже коштовний. На вартість вплинуло те, що будуємо його не в чистому полі, а в мушлі старого стадіону. То був стадіон «Десятиліття», який останні 18 років був найбільшим базаром Східної Європи. Там гендлювали всім, чим можна і не можна.
Натомість в інших основних містах – у Гданську, Познані і Вроцлаві держава допомагатиме по-іншому. Ми порахували, що будівництво одного місця на стадіоні коштує близько 3 тисячі євро. Якщо стадіон на 50 тис. місць, то вартість його будівництва – 150 млн євро. Основними інвесторами будуть міста, але уряд польський сказав, що до кожного кріселка додає тисячу євро. І міста прийняти цю умову з розумінням, бо мають фінансувати лише дві треті вартості. Міста у Польщі є досить багаті, мають добрі бюджети, а понад те, можуть найти приватного інвестора для публічно-приватного партнерства, можуть взяти кредит чи розписати облігації.
Польські міста дадуть собі раду зі стадіонами. Три стадіони – у Гданську, Познані і Вроцлаві – будуть збудовані до кінця 2010 року. А стадіон у Варшаві – найскладніший, найбільший – на 55 тисяч місць, і найдорожчий – буде збудований до першої половини 2011 року. Ми це повідомили УЄФА. І вона хоч не була втішена такими термінами, але взнала це.
– Як у Польщі використовуватимуть стадіони після чемпіонату?
– Неправильним є уявлення, що стадіон – це місце проведення турніру на два тижні. Стадіони на Заході – це комбінати, на яких дійства відбуваються щоденно. Я бачив дуже багато стадіонів. Був, наприклад, десять днів на англійському стадіоні «Уемблі», найбільшому в Європі. 10 днів там тривала конференція на тисячу учасників. Що це значить? Що є зала на тисячу місць, є приміщення для семінарів, де нас розмістили по сто людей. Є добрий ресторан для обіду, є бари. Взагалі, коли людина заходить у його хол, то почувається, як у Палаці з’їздів у Кремлі.
Але ще більше мені сподобався стадіон «Спортингу» у Лісабоні. У перший рік експлуатації стадіону повернення капіталу сягнуло 13%. Такими темпами за 8 років експлуатації є стовідсоткова окупність. Це – досконала інвестиція.
Завдяки чому це вдалося? Вони мають там бари, ресторани, музей спорту, мають салони краси для жінок, місце для ігор дітей. Він живе. У Лісабоні вважається добрим тоном запрошувати друзів на відпочинок у цей спортивний комплекс.
Так треба проектувати стадіони, щоб вони жили, працювали і заробляли гроші. У проектах польських стадіонів заплановані величезні площі на ресторани, на бари, навіть офіси, на зали для конференцій, також будемо робити музей. Це ж має бути бізнес.
Юлія Куринкіна, ZAXID.NET
