Про славу львівської легкої атлетики можна говорити чимало, але, здебільшого, це будуть спогади з минулого. Дійсно, Ігор-Тер-Ованесян, Валерій Брумель, Юрій Кутенко, Віталій Чернобай, Леонід Борковський, Яків Гамський, Михайло Стороженко, Лілія Цимош, Олексій Дем’янюк Павло Тарновецький, Сергій Процишин, Андрій Федорів, Андрій Булковський та інші видатні атлети колись принесли місту Лева світову славу.
Але сьогодні реалії такі, що за останнє десятиліття до основного складу збірної України пробивались лише одиниці – , бар’єристка Ірина Ленська, стрибун у висоту Дмитро Дем’янюк, ходок Юрій Бурбан та стаєр Василь Цікало. Останній за сприятливих умов має всі шанси представляти Львівщину на Олімпіаді в Пекіні. Нещодавно, 28-річний Василь Цікало став чемпіоном України “під дахом” у бігу на 1500 метрів.
– Ця перемога в Сумах засвідчила, що ти після чемпіона світу Івана Гекшка залишаєшся другим номером збірної на 1500-метрівці?
– Так, Іван Гешко – беззаперечний лідер нашої команди, тому за його відсутності на національних змаганнях йде запекла боротьба.
– Який потрібно показати результат, щоб отримати олімпійську ліцензію?
– Якщо до Пекіна поїде три українці, то кваліфікаційний норматив ІААФ “А” становить на дистанції 1500 метрів – 3 хвилини, 36,80 секунди. Наразі мій особистий рекорд на дві секунди гірший, хоча встановив я його ще у 2001 році. Цього сезону налаштовуюсь його перевершити. Що для цього потрібно? Насамперед хороша спортивна форма та наявність сильних суперників по забігу. Впевнений, така сильна компанія може зібратися лише на якомусь із закордонних турнірів. Для успіху мають сприяти кілька чинників: хороший темп зі старту, наявність кількох африканців і навіть присутність “пейсмейкера” – своєрідного “зайця”, який поведе за собою інших.
– Кілька років ти разом з Гешком тренувався у Чернівцях під керівництвом Георгія Миронюка. Чому припинив співпрацю з цим наставником?
– Насамперед, не відбулося очікуваного покращення результатів при тих потужних навантаженнях, які задає “групі Гешка” Миронюк. Хоча я ф калька разів виграв Кубок України. Тому й повернувся з Кіцмані назад до Львова. Зараз знову тренуюся під керівництвом подружжя Михайла Сташківа та Ірини Кропивницької. Михайло Сташків мене добре знає ще з 1993 року, знає всі мої плюси й мінуси, мої резерви і приховані можливості, за рахунок яких і можна буде покращити результати.
– Тренування з Гешком дали тобі якийсь позитивний досвід?
– Звісно, зовсім не жалкую за цими двома роками, проведеними у Чернівцях. У суперництві з сильними суперниками завжди набираєшся серйозного досвіду. І спортивного, і житейського…
– Як ти готуватимешся до літнього олімпійського сезону?
– Зараз перебуваю на тренувальних зборах у закарпатському Береговому, потім будуть ще збори у російському Кисловодську. А найголовніші старти – це червневі змагання Кубка України в Ялті, Меморіал Кусочинського в Варшаві та чемпіонат України в Білій Церкві. Саме на ці старти й планую вийти на пік спортивної форми. Кваліфікаційний норматив потрібно буде виконати приблизно до 30 червня, а легкоатлетичний олімпійський турнір стартує у вересні. А у Львові відпрацьовуватиму тренувальні навантаження на кросовій дистанції у Стрийському парку та на стадіоні “Динамо”.
– Для хорошого результату у бігу на середні дистанції обов’язково потрібні “зайці-пейсмейкери”, які задають темп?
– Сьогодні – це невід’ємна частина бігу на 1500 метрів.
– А тобі пропонували пробігти в ролі “зайця”?
– Якось запропонували на одних змаганнях у Польщі. Але потім, вочевидь, знайшли іншого пейсмейкера, тож “зайцем” жодного разу так і вдалося пробігти. (сміється)
– Ти кілька разів виступав за збірну України на офіційних змаганнях?..
– За національну команду виступаю, починаючи з 2003 року. Кілька разів змагався на офіційних стартах. Зокрема, у 2005 році на першому розіграші Кубка Європи у Португалії був четвертим, згодом став третім на таких же змаганнях у Льєвені (Франція), а торік фінішував четвертим на вищолігових змаганнях Кубка Європи в Мюнхені. Відтак, кожного разу приносив нашій збірній важливі залікові очки. Вважаю, виступав непогано, бо змагальний рівень таких змагань дуже високий – беруть участь сильні іспанські, португальські стаєри та натуралізовані африканці.
– У Стрийському парку – у цій своєрідній “школі Сташківа” – займається чимало дітей. Помічаєш, чи можеш щось навчити їх?
– Мені приємно, що можу бути для когось прикладом для наслідування. Радий був би, коли б з’явився якийсь хлопчик, який би перевершив мої результати.
– А коли ти починав, то хто тоді був твоїм кумиром?
– Найбільше задоволення мені приносили спільні тренування з триразовим володарем Кубка Європи Андрієм Булковським, якому не було рівних на континенті в середині 90-х років минулого століття. Для мене він був взірцем у ставленні до тренувань. А спортивним кумиром був олімпійський чемпіон марокканець Нуреддін Морселі. А взагалі я розпочав займатися легко атлетикою у рідному Новояворівську, коли вчився у ДЮСШ “Янтар”. Моя старша сестра Світлана була кандидатом у майстри спорту і саме вона привела мене в спорт. Вона й була моїм першим тренером, а потім передала мене в руки свого тренера Ярослава Збруцького, а вже згодом зі мною почав займатися Михайло Сташків у групі ЛУФК.
– Василю, яка твоя мета в спорті?
– Боюся видатися банальним, але це здобуття олімпійської медалі. Проте на даному етапі моє завдання – виконати норматив майстра спорту міжнародного класу (на 1500 м – це 3 хв. 38,00 сек.) і здобути олімпійську ліцензію на Ігри-2008 у Пекіні.
Михайло РОМАНЯК, "Спортивка"
Досьє:
Василь Цікало. Народився 2 березня 1980 року в Новояворівську. Зріст – 180 см, вага – 62 кг. Легкою атлетикою займається з 12 років. Представляє ФСТ «Динамо», ШВСМ, тренери Михайло Сташків та Ірина Кропивницька. Особистий рекорд на 1500 м – 3 хвилини 38,46 секунди. Бронзовий призер Кубка Європи-2006, чемпіон та володар Кубка України.
