За останні роки львівські майстрині художньої спортивної гімнастики впевнено застовпили за собою місце у складі національної збірної України на офіційних стартах – чемпіонатах світу, Європи та Олімпійських іграх. Стежину до славетної Школи Дерюгіних, що практично гарантувало місце в збірній України, проклала Ірина Глушак. А слідом за нею у збірній команді з групових вправ виступали львів’янки Ірина Паслась, Олена Войщева, Анна Вудвуд, Вікторія Линишин, Віра Передерій та Юлія Слободян. Вершиною цих виступів стало дев’яте місце Оксани Паслась у командних вправах на Олімпіаді-2004 в Афінах. А через чотири роки після дебютного виступу львівської “художниці” на Олімпійських іграх відразу дві наші землячки – 18-річна Віра Передерій та 16-річна Юлія Слободян – претендують на участь у найголовнішому старті чотириріччя. Сьогодні ми знайомимо читачів спортивки з Вірою Передерій, яка, чи не найбільше сил у нашій збірній приклала для здобуття олімпійської ліцензії. Зараз Віра готується до старту на традиційному Турнірі Дерюгіних, який цими вихідними стартує у Києві.
“Турнір Дерюгіних – передолімпійський огляд”
– Наскільки важливий цей турнір у плані підготовки до Олімпіади в Пекіні?
– Для нас це дуже важливий турнір. Бодай у тому плані, що він відкриває олімпійський сезон. На етапі Кубка світу у Києві змагатимуться всі олімпійські команди, які вже запевнили собі путівки до Пекіна-2008. Природно, що вони спробують якнайкраще показатися публіці і випробовувати свої нові програми. Зараз ми відшліфовуємо нову програму зі скакалками.
– Збірна України у групових вправах вже запевнила собі путівку до Пекіна?
– Так, ми доволі успішно виступили на чемпіонаті світу-2007 у грецьких Патрах, де посіли восьме місце. А у вправах з булавами були п’ятими. Результат у групових вправах визначається за підсумком виступів команди у двох вправах – з п’ятьма скакалками, а також трьома обручами і двома парами булав.
– Хто зараз виступає за збірну в групових вправах?
– Крім мене, це львів’янка Юлія Слободян, а також Аліна Максименко із Запоріжжя, і гімнастки з Білої Церкви Віта Любченко та Альона Дмитраш. У ролі запасної виступає Оксана Потулько з Дніпропетровська.
– Скільки років ти вже перебуваєш у Школі Дерюгіних?
– Вже два з половиною роки. Для виступу в групових вправах змагаються три команди, тож для отримання місця в “основі” доводиться чимало попотіти. Постійно мешкаємо в Києві – в гуртожитку інфізу, але перед змаганнями нас поселяють в готель. Альбіна Миколаївна помітила мене три роки тому на одному з чемпіонатів України і запропонувала переїхати до Києва. Разом зі мною до Школи Дерюгіних поїхала ще Валентина Головіна, але зараз вона повернулась до Львова, де навчається в інфізі.
– Альбіна Миколаївна та Ірина Іванівна Дерюгіни у гімнастичному світі вважаються дуже жорсткими тренерами?..
– В іншому випадку просто не досягнеш результату. Щодня ми маємо тренування. Перше, починаючи з восьмої години ранку до першої дня. А друге тренування – з третьої до сьомої години вечора. Крім того, готуємо ще композицію в показових виступах, тому працюємо ще більше допізна.
– Чи часто вдається вирватися додому?
– Дуже рідко. Востаннє, напевно, ще на Новий рік…
– Хто з Дерюгіних більш м’який у ставленні до своїх вихованок – мама чи дочка? Якщо хтось накричить, то до кого можна піти “поплакатися”?
– Ні до кого (сміється). У нас не можна плакати. А пожаліти можуть лише подруги по збірній. Коли дуже важко, ми завжди намагаємося підтримати одна одну.
– Віра, ти, мабуть свідомо стала гімнасткою, позаяк цим видом спорту займалась твоя мама?
– Так, моя мама була майстром спорту, а зараз працює на кафедрі олімпійського та професійного спорту у Львівському університеті фізичної культури та спорту. Але мама мене не тренувала. Просто в дитинстві я була дуже непосидючою, тож батьки у п’ятирічному віці вирішили мене віддати в школу “Динамо”, де моїм першим тренером була Ольга Олегівна Кравченко. До речі, саме там почала займатися й Юлія Слободян. Але її першим тренером була наставник Оксани Паслась – Олена Єресько.
Щиро кажучи, у дитинстві займалась просто для себе – навіть пропускала заняття. Але потім звикла, з’явилися перші успіхи і тепер без гімнастики просто не уявляю свого життя.
“Кумир – Анна Безсонова”
– Тобі не шкода себе, адже твої ровесниці вільний час присвячують дискотекам і нічним клубам, а ти щоденно змушена тренуватися в залі?
– Сподіваюся, на це все у мене ще попереду. Але наразі повністю присвячую себе спорту.
– Хто твій кумир у гімнастиці?
– Анна Безсонова. Вважаю, у неї дуже хороші шанси перемогти в Пекіні росіянок Віру Сесіну, Ольгу Капранову, чи навіть Аліну Кабаєву, якщо остання повернеться в спорт. На мою думку, Анна Безсонова найбільш професійна гімнастка в світі. До того ж, неперевершена у плані хореографії та пластики.
– Яка твоя мета в спорті?
– Поїхати на Олімпійські ігри і успішно там виступити.
– Гімнастика – це ще й дуже жорстка боротьба з вагою. Як тобі вдається утримувати вагу?
– Не сказала б, що у мене з цим виникають якісь проблеми. При зрості 172 сантиметри важу 49 кілограмів. Рецепт простий – намагаюся не вживати солодкого чи мучного. Якщо потрібно скинути вагу, ми просто відмовляємося від вечері, бо щодня зважуємося. Взагалі кожна гімнастка знає особливості свого організму: одна може їсти багато і при цьому не набирати ваги. Іншій же – завадять навіть кілька ковтків води… А дозволити собі якісь смаколики можна хіба-що після змагань.
Юрій Дорошенко
