Ще не так давно карпатівських воротарів тренував улюбленець львів’ян Богдан Стронціцький. Тепер він передає свою майстерність дублерам та юним голкіперам з «Карпат-2», а з основою працює Ігор Куліш. Дивно, але уродженця Луганська, а нині тренера воротарів усіх збірних Болгарії, в Україні мало хто знає. Та й сам Ігор Куліш каже, що йому доводиться притиратися до українського футболу. Ще в дитинстві тренер воротарів щонеділі грав проти київського, харківського та львівського спортінтернатів з майбутніми зірками – Михайличенком, Протасовим… Після закінчення свого рідного луганського інтернату Куліша відразу запросили в новоросійський «Чорноморець»…
– Два роки я грав за «Чорноморець», а потім забрали до вищої ліги – в краснодарську «Кубань». У двадцятирічному віці, а тоді йшов 1988 рік, з’явилася можливість поїхати до Болгарії.
– Але ж у Радянському Союзі існувало правило «28-ми років», саме після цього віку футболіст міг поїхати грати за кордон.
– Мені допоміг Євген Ловчев, тренер «Кубані». Я поїхав на рік, потім – ще на один, так і залишився там. Ще моїй кар’єрі сприяло побратимство Краснодара з болгарським Бургасом. Ми часто зустрічалися – вони приїжджали в Сочі, ми – в Болгарію. Після бургаського «Чорноморця» я пограв ще в багатьох клубах близько 10 років. Але травма змусила мене закінчити з футболом. Так я став тренером воротарів «Спартака» з Варни. Хлопців, які там були, я за два місяці зробив збірниками. Взяти хоча б Здравко Здравкова. Я і зараз треную всіх воротарів збірної Болгарії.
– Тобто коли грає збірна Болгарії, ви приєднуєтесь до неї?
– Я є тренером усіх болгарських збірних починаючи від 17 років і закінчуючи головною командою. Голкіпери національної збірної Іванков і Петков – мої вихованці, я їх треную по вісім років. А в молодіжній команді перший воротар – Ніколай Михайлов, він зараз є гравцем «Ліверпуля». До речі, Ніколай є сином легенди болгарського футболу Боріслава Михайлова, тепер президента Футбольного союзу Болгарії. Його я теж тренував.
– Виходить, через вас пройшли усі відомі болгарські воротарі?
– Так, усі пройшли мою школу. Я сім років був тренером «Левскі» – це рівень «Шахтаря» і «Динамо». Щороку ця команда грає в єврокубках – тому є досвід і на євроарені. В Болгарії я в 2000 році відкрив школу. Вона й зараз існує, але, щоправда, не так, як би мені цього хотілося. Школа приватна, а відповідно і платна. Лише з «Левскі» воротарі у мене займалися безплатно. Досі телефонують з проханнями, щоб я продовжив там роботу. Боріслав Михайлов нещодавно просив обдумати пропозицію відкрити в Болгарії академію. Але я повернувся в Україну, бо вже давно мріяв про це. Тепер хочу передати своє уміння українським воротарям. 12 років я готував болгарів, але ж я українець.
– Як ви потрапили до «Карпат»?
– Випадково. Привіз хлопця з Болгарії сюди на перегляд, але щось у нього не склалося. Я поговорив з Юрієм Дячуком-Ставицьким. Він каже: «Давайте спробуємо попрацювати». Я погодився, бо хочу робити національних воротарів. Більше з клубів України запрошень не було, бо про мене тут мало хто знає.
– Як часто ви спілкуєтеся з головним тренером збірної Болгарії Пламеном Марковим?
– Регулярно. Єдине, я попросив до літа мене не відволікати від роботи в клубі. Та й, до того ж, лише 26 березня будуть товариські матчі збірних. Закінчиться чемпіонат – подивимося. У мене контракт з «Карпатами» до літа. Якщо керівництво буде й надалі в мені зацікавленим, – я з радістю залишусь. Мені тут подобається. Навпроти бази ми засипали піском невеличке поле. Планується, що там буде академія для воротарів, щоб діти з інтернату та карпатівської школи там займалися. Щось схоже було в Болгарії. До мене приїжджав тренер воротарів міланського «Інтера», оглядав школу, ділився досвідом. Ми й зараз контактуємо.
– У вас в Болгарії була і школа, і єврокубки, і збірні. Чому ви вирішили почати все з нуля?
– Я – українець. Маю за мету готувати українських воротарів міжнародного рівня. Не лише для «Карпат», «Динамо» чи «Шахтаря». Цього мені вже замало. Я хочу, щоб мої вихованці грали за «Барселону» і «Реал». У мене є методика, яка дозволить це зробити, а в українських воротарів є бажання вдосконалюватися.
– У чому полягає ваша методика?
– 90% голів у сучасному футболі забивають після стандартів. Тому левова частка моєї роботи з воротарями – це подачі, виходи з воріт, гра воротаря в штрафному майданчику. Вони в мене грають, як останні захисники. Зараз практично ніхто не грає зі «страхуючим» захисником. Для прикладу можу розповісти про матч «Левскі» – «Марсель» півторарічної давнини. За французів тоді ще Бартез стояв. Він вийшов у білій формі, а погода була дощова. Після фінального свистка він як був білий, так і залишився. Бартез жодного разу не впав. Він читає гру, грає, як останній захисник – у цьому його клас. Тому я кажу, що не треба падати, треба вміти грати у штрафному майданчику. Це – світова тенденція. В матчі проти донецького «Металурга» Налєпа впав двічі, а вибив м’ячі 25 разів.
– Коли Налєпа пропустив гол – була його помилка?
– І так, і ні. Бажано, звісно, таких голів не пропускати. Найбільше ми і працюємо над подачами. Я можу навести приклади багатьох воротарів, які ідеально працюють на лінії, а от з виходами є проблеми. Лише одиниці поєднують у собі обидві якості.
– Охарактеризуйте карпатівських голкіперів.
– Вони в хорошій формі. Мартищук почав добре працювати на виходах. Єдине, треба трохи попрацювати з ногами – ми цим і займаємося. Кожен другий м’яч в Англії чи Іспанії повертають воротарю. Треба вміти точно винести. У Налєпи з цим проблем нема. Натомість йому потрібно більше уваги приділити виходам. Богдан Когут і Андрій Новак також почали прибавляти. Треба трохи часу, щоб і я притерся, і вони до мене звикли.
– Чи були ви в карпатівській школі та в інтернаті?
– Ще ні. Але після матчу проти «Динамо» я маю намір запросити усіх воротарів на базу і їх передивитися. У січні до мене привели двох наших воротарів 1991 року народження; вони мені дуже сподобалися.
– З чим вам більше подобається працювати: з нагайкою чи з пряником?
– З пряником. Воротарі повинні зрозуміти мою психологію, тоді все буде добре. І нагайка не знадобиться. У 1998 році я мав ще досвід виступів у Катарі, а потім готував воротарів для збірної. Тоді старшим тренером був зірка «Порту» Маджер. Я бачив різні школи воротарів. І можу сказати, що українці – хороші голкіпери. Просто їх не потрібно «ганяти», а дати їм відчути, чого від них хочуть.
– Ви аналізуєте з гравцями матчі, проводите роботу над помилками. Можливо, у вас є популярні підбірки кумедних голів, воротарських ляпів?..
– Після кожного матчу ми його детально аналізуємо. А от показувати кумедні голи не варто – для чого ламати воротарську психіку? Аналіз – так і не лише матчів, а й тренувань. Вони самі повинні аналізувати свої дії, тоді будуть щодня рости.
– А що скажете про голкіперів української збірної?
– У нас Шовковський не змінюється вже 15 років. Але треба підтягувати П’ятова і Шуста. Думаю, і наш Юра Мартищук дуже перспективний. Через півроку, гадаю, він буде, як мінімум, другим воротарем збірної. Головне, щоб працював у правильному руслі.
– Це нормально, що в «Шахтарі» два воротарі збірної?
– Нормально. У мене і в «Левскі» так теж було. Практика? Це не важливо. Я їх змінював постійно.
– За схемою кожен матч – новий воротар?
– Ні. Краще їх розбити по турнірах. Один у чемпіонаті, інший в Кубку. Але обоє мають бути готовими, бо воротарів переслідують постійні травми. Для збірної краще, щоб два воротарі грали в одній команді: один досвідчений, інший молодший. Мій Михайлов у 18 років грав у Лізі чемпіонів. Ще є проблема психології. У нас жодного воротаря на Заході не було, окрім Дасаєва, який усього кілька матчів зіграв. От аргентинці в Іспанії як грають – гол пропустили і продовжуємо. А у нас пропустиш – і звинувачуєш себе весь матч.
– Ваша сім’я в Болгарії?
– Поки що так. Дружина та двоє дітей наразі не зі мною. Старша дочка – модель європейського рівня, працює в Мілані, Парижі, Софії. Молодша – професійна гімнастка, тепер тенісом займається. Жінка домогосподарка. Думаю, що скоро вони до мене приїдуть.
Інформаційний центр ФК "Карпати"
