Дмитро Чигринський: „Логічно, якби „Динамо” стимулювало „Карпати”

За день до Ве­ли­код­ня на львів­’ян очі­кує фут­боль­не свя­то. У на­шо­му міс­ті май­стер­ність де­монс­тру­ва­ти­ме до­нець­кий "Шах­тар". Звіс­но, "кар­па­тів­ці" два ос­тан­ні мат­чі про­ва­ли­ли, але на мат­чі із гран­да­ми во­ни на­лаш­ту­ва­ти­ся вмі­ють. Львівсь­кій ко­ман­ді не змо­жуть до­по­мог­ти Де­нис Ко­жа­нов та Ігор Ощип­ко. Обоє орен­до­ва­ні в "Шах­та­ря" й за умо­ва­ми уго­ди не ма­ють пра­ва зіг­ра­ти про­ти сво­го клубу. Сер­гія Ла­щен­ко­ва дис­ква­лі­фі­ко­ва­но. За­мі­ни­ти йо­го у цен­трі за­хис­ту, за сло­ва­ми нас­тав­ни­ка "Кар­пат" Ва­ле­рія Ярем­чен­ка, мо­жуть троє грав­ців: Па­вєл Кі­риль­чик, Олег Же­нюх і Та­рас Пет­рівсь­кий. Ва­ле­рій Ярем­чен­ко пе­ре­ко­нує, що йо­го пі­до­піч­ні здат­ні да­ти бій "Шах­та­рю" і з мо­ти­ва­ці­єю у них жод­них проб­лем не­має. А з яким нас­тро­єм при­ї­дуть до Льво­ва "гір­ни­ки" "Пог­ля­ду" роз­по­вів за­хис­ник до­неч­чан, ко­лиш­ній львів­’я­нин Дмит­ро Чиг­ринсь­кий.

chygrynski.jpg– Заз­ви­чай мат­чі за учас­тю су­пер­ни­ків пе­рег­ля­да­є­мо за день до гри. Тож з ос­тан­ні­ми про­тис­то­ян­ня­ми "Кар­пат" оз­на­йо­ми­ти­ся ще не встиг­ли, – роз­по­чав Д. Чиг­ринсь­кий. – Але львів­’я­ни для нас не є чи­мось не­ві­до­мим. Ми з ни­ми не раз гра­ли і зна­є­мо, чо­го мож­на від них очі­ку­ва­ти. Ос­тан­нім ча­сом "кар­па­тів­ці" гра­ють нев­да­ло, ба­га­то очок втра­ча­ють. Матч із на­ми для них є най­кра­щою на­го­дою ре­а­бі­лі­ту­ва­ти­ся пе­ред сво­ї­ми убо­лі­валь­ни­ка­ми. Як­що "зе­ле­но-бі­лі"зіг­ра­ють вда­ло із "Шах­та­рем", то їх­ні при­хиль­ни­ки сто­від­сот­ко­во про­ба­чать їм по­пе­ред­ні нев­да­чі. Ду­маю, це ро­зу­мію не ли­ше я, а й фут­бо­ліс­ти та тре­не­ри "Кар­пат". Від­так, із мо­ти­ва­ці­єю у них проб­лем не бу­де.  

– Тоб­то, на лег­ку про­гу­лян­ку до Льво­ва не роз­ра­хо­ву­є­те? Ок­рім то­го, при­га­ду­є­те, близь­ко ро­ку то­му за кіль­ка ту­рів до за­вер­шен­ня се­зо­ну "Шах­тар" тра­ди­цій­но бо­ровся із "Ди­на­мо" за зо­ло­то чем­пі­о­на­ту. Са­ме у Льво­ві ви втра­ти­ли оч­ки. Та гра за­вер­ши­ла­ся з ра­хун­ком 2:2…  

– Так, ду­же доб­ре пам­’я­таю той матч. Без­ком­про­міс­на гра то­ді ви­я­ви­ла­ся. У на­шій ко­ман­ді ви­лу­чи­ли з по­ля Ву­кі­ча, у "Кар­пат" – Ба­тіс­ту. При­га­дую, у той день бу­ла чу­до­ва по­го­да, на ста­ді­о­ні "Ук­ра­ї­на" тра­ди­цій­но зіб­ра­ло­ся чи­ма­ло лю­дей, бу­ла чу­до­ва ат­мос­фе­ра. А сто­сов­но лег­кої про­гу­лян­ки… У "Шах­та­ря" із "Кар­па­та­ми" зав­жди від­бу­ва­ють­ся прин­ци­по­ві про­тис­то­ян­ня. Га­ли­ча­ни не виз­на­ють ав­то­ри­те­тів. До­дат­ко­вої нап­ру­ги но­вій грі до­дає ге­ог­ра­фіч­не роз­та­шу­ван­ня міст. Йдеть­ся про про­тис­то­ян­ня не ли­ше на фут­боль­но­му по­лі. Зреш­тою, доб­ре знаю, як у Льво­ві на­лаш­то­ву­ють­ся на мат­чі із гран­да­ми. Але ми спо­ді­ва­є­мо­ся ли­ше на пе­ре­мо­гу. За­раз "Шах­тар" не має пра­ва втра­ча­ти оч­ки.         

 – Львівсь­кі фа­ни навес­ні 2008 ро­ку час­то по­ру­шу­ють дис­цип­лі­ну. Ху­лі­га­ни­ли во­ни в Уж­го­ро­ді, та­кож це ро­би­ли під час гри на ста­ді­о­ні "Ук­ра­ї­на" між "Кар­па­та­ми" та пол­тавсь­кою "Ворс­клою". Ви ка­же­те, що гра "зе­ле­но-бі­лих" із "гір­ни­ка­ми" бу­де за­бар­вле­на ге­ог­ра­фіч­ною нап­ру­гою… Як вва­жа­є­те, ця нап­ру­га пе­ре­не­сеть­ся на три­бу­ни?

 – Та­ких фа­нів, як у Льво­ві, в Ук­ра­ї­ні не­ба­га­то. Вва­жаю, що це чу­до­во, що гля­да­чі так під­три­му­ють свою ко­ман­ду, зна­чить, во­ни пе­ре­жи­ва­ють за сво­їх фут­бо­ліс­тів, сво­ї­ми ді­я­ми на­ма­га­ють­ся їх спо­ну­ка­ти до ак­тив­ні­ших дій, "за­вес­ти" ко­ман­ду. Це нор­маль­но, гір­ше бу­ло б, як­би убо­лі­валь­ни­ки бу­ло па­сив­ни­ми і ні­як не ре­а­гу­ва­ли на по­дії на по­лі. Ма­буть, поз­на­ча­єть­ся тем­пе­ра­мент га­ли­чан. Не ду­маю, що "Шах­та­рю" вар­то бо­я­ти­ся не­без­пе­ки з три­бун. Єди­не, вар­то при­го­ту­ва­ти­ся до то­го, що убо­лі­валь­ни­ки бу­дуть не­са­мо­ви­то під­три­му­ва­ти "Кар­па­ти". Ко­ли на ста­ді­о­ні ба­га­то гля­да­чів, нез­ва­жа­ю­чи на те, ко­го во­ни під­три­му­ють, гра­ти ду­же при­єм­но. Ви­ни­кає не­пов­тор­на ау­ра фут­боль­но­го свя­та, яка до­дає сил. 

    – Вам осо­бис­то, з яки­ми ко­ман­да­ми важ­че гра­ти – та­ки­ми як "Ме­та­ліст" або "Дніп­ро", де чи­ма­ло тех­ніч­них грав­ців, чи "Кар­па­та­ми", де клас фут­бо­ліс­тів ниж­чий, але біль­ша са­мо­від­да­ча?  

– Не мож­на ска­за­ти, що "Кар­па­ти" бе­руть своє ли­ше зав­дя­ки са­мо­від­да­чі. Нас­прав­ді про­ти та­ких ко­манд, як "Ме­та­ліст", "Дніп­ро" чи "Ди­на­мо" не те що прос­ті­ше гра­ти, прос­то якось особ­ли­во на­лаш­то­ву­ва­ти­ся не вар­то. Ці ко­ман­ди по-ін­шо­му ді­ють на по­лі – во­ни са­мі гра­ють і доз­во­ля­ють це ро­би­ти су­пер­ни­ку. Не хо­чу ска­за­ти, що "Кар­па­ти" не да­ють гра­ти су­пер­ни­кам, але, так як ви і ска­за­ли, га­ли­ча­ни не над­то ви­со­кий клас на­ма­га­ють­ся ком­пен­су­ва­ти ін­ши­ми якос­тя­ми – та­ки­ми як мо­біль­ність, ви­со­ка са­мо­від­да­ча, бій­цівсь­кі якос­ті. То­му про­ти та­ких ко­манд ді­я­ти не п­рос­то. Пог­лянь­те, у мат­чах з яки­ми ко­ман­да­ми ми втра­ча­ли оч­ки… Це "Тав­рія", "Наф­то­вик", "Крив­бас", "Чор­но­мо­рець". Тоб­то, ок­рім оде­си­тів, це ті ко­ман­ди, які бо­рють­ся із гран­да­ми на бій­цівсь­ких якос­тях. Та­кі іг­ри "Шах­та­рю" не прос­то да­ють­ся.   

  – Як вва­жа­є­те, "Ди­на­мо" сти­му­лю­ва­ти­ме "Кар­па­ти"?

– Ло­гіч­но, як­би "Ди­на­мо" сти­му­лю­ва­ло "Ка­рп­ати". Тур­нір­на си­ту­а­ція та­ка, що від "Ди­на­мо" не­ба­га­то за­ле­жить. Для то­го, аби роз­ра­хо­ву­ва­ти на зо­ло­то, їм пот­ріб­но роз­ра­хо­ву­ва­ти на вда­лу гру на­ших су­пер­ни­ків. Ду­маю, це прог­но­зо­ва­но і нор­маль­но, як­що "Ди­на­мо" сти­му­лю­ва­ти­ме "Кар­па­ти". 

 – Мак­сим Фе­щук 2008 ро­ку ста­біль­но ви­хо­дить в ос­но­ві "Кар­пат", ос­кіль­ки є про­від­ним фор­вар­дом львів­’ян. Йо­го, ма­буть, ви доб­ре зна­є­те ще за вис­ту­па­ми за мо­ло­діж­ну збір­ну Ук­ра­ї­ни?   

– Із Мак­си­мом зна­йо­мий не ли­ше за вис­ту­па­ми за мо­ло­діж­ку, а й із львівсь­ко­го учи­ли­ща фі­зич­ної куль­ту­ри. Щоп­рав­да, він був у стар­шій гру­пі, тре­ну­вав­ся в Ро­ді­на, а я – у Дмит­ри­се­ви­ча. Від­то­ді пам­’я­таю, що в ньо­го не­по­га­на тех­ні­ка, вміє ви­ко­ну­ва­ти штраф­ні уда­ри. Фе­щук уже за­би­вав на­вес­ні, ста­біль­но ви­хо­дить в ос­но­ві, пок­ра­щив гру. Тре­ба бу­де на ньо­го звер­ну­ти ува­гу.     

– На­сам­кі­нець не­фут­боль­не за­пи­тан­ня: Ве­лик­день де свят­ку­ва­ти­ме­те?

– На жаль, із бать­ка­ми за­ли­ши­ти­ся не вдасть­ся, од­ра­зу піс­ля мат­чу ви­ру­шу ра­зом із ко­ман­дою в До­нецьк. Чем­пі­о­нат три­ває, ще тре­ба доб­ря­че поп­ра­цю­ва­ти для то­го, аби ви­ко­на­ти зав­дан­ня на се­зон. Нам піс­ля гри із "Кар­па­та­ми" да­дуть один ви­хід­ний. А про­вес­ти кіль­ка го­дин із бать­ка­ми, а по­тім увесь ве­чір пот­ра­ти­ти на до­ро­гу… Як про­фе­сі­о­нал, не маю пра­ва так вчи­ни­ти. Хо­ча хо­ті­ло­ся б за­ли­ши­ти­ся із рід­ни­ми. Щи­ро ка­жу­чи, ос­тан­ні два ро­ки на Ве­лик­день на­віть не вда­ва­ло­ся пас­ку в цер­кві ос­вя­ти­ти. Спо­ді­ва­ю­ся, цьо­го ра­зу вдасть­ся.     

 Олег На­ли­вай­ко  

Author: Іван Муженко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *