14 липня, срібний призер останніх двох чемпіонатів України гандбольна “Галичанка” вирушила на перший тренувальний збір у Южне Одеської області на базу чоловічої команди “Портовик”, де створені прекрасні умови для тренувань і відновлення. А днями в кабінеті ректора Львівського державного університету фізичної культури Євгена Приступи зібралися кращі випускники 2008 року, які отримали свої дипломи фахівців з рук першої особи цього навчального закладі. До когорти кращих випускників ЛДУФК потрапила й один з лідерів “Галичанки” Вікторія БОРЩЕНКО.
Хочу вчитися в магістратурі
– Які враження від цієї події? – поцікавилися ми згодом у Вікторії.
– Зізнаюся, що під час навчання не доводилося побувати в кабінеті ректора ЛДУФК. Я втішена, що мене запросили буквально за лічені години до початку цієї імпрези – вручення дипломів. Я була зворушена, коли побачила таку велику кількість людей. Повірте, було приємно перебувати в такому оточенні.
– Тепер Вікторія Борщенко – дипломований фахівець спорту…
– Так, але хотіла б продовжити навчання в магістратурі.
– Віка, час минає швидко і уже відпустка закінчилася. Встигла відпочити?
– Якщо чесно – ні. Лише після державного іспиту встигла з’їздити в Крим. Планувала, що в складі студентської збірної України поїду на Всесвітню універсіаду у Венецію. Але нас згодом засмутили, повідомивши, що не їдемо, бо збірна України була першою запасною командою на Універсіаду й лише в разі відмови когось із учасників, мала можливість позмагатися у Венеції. Оскільки підтвердження про участь дали всі, ми відповідно не поїхали і я з 2 липня сиджу у Львові. (До слова, студентську збірну Азербайджану на Всесвітню Універсіаду у Венецію повіз нинішній головний тренер “Галичанки” Георгій Воронов – Р.Ц.).
У збірній краще, ніж в клубі
– Повернемося до минулого сезону. Яким він був для тебе?
– Мені здається, що позаминулий сезон для мене був більш вдалим, ніж минулий. Пам’ятаю, тоді мене перевели з позиції напівсередньої, на якій я відіграла усю свою попередню кар’єру гравця, на позицію крайньої. І я тут освоїлася, в мене непогано виходило. А в цьогорічному сезоні щось зламалося: нібито й грала в основі, але чогось бракувало, якось важкувато мені було. Щодо національної збірної України, то цей сезон був найкращим для мене. Їздила на чемпіонат світу, багато чого нового дізналася, побачила. Та й відбіркові матчі для мене були повчальними. Одним словом, у збірній України почувалася краще, ніж в клубі.
– У збірній грала на тій же позиції крайньої, що в “Галичанці”?
– Коли тренером збірної був Леонід Ратнер, виступала на своїй старій, звичній, позиції напівсередньої. А коли збірну України очолив Леонід Євтушенко, то він мене використовував на позиції крайньої.
– А інші відмінності стилю роботи цих фахівців ти помітила?
– По собі відчула, що при Ратнеру команда грала якось сковано, дівчата боялися зробити помилку й тому часто комбінації нам не вдавалися. При Євтушенку я і вся команда стала грати розкуто, без зайвого хвилювання.
– Останні матчі плей-оф зі словачками не були надскладними для збірної України?
– Нинішня збірна перебуває на стадії формування, омолодження складу. Тому в грудні на чемпіонат Європи поїде практично нова команда. Матчі зі словачками показали, що в збірної України є непоганий резерв. Найголовніший старт для омолодженої збірної України – це Олімпіада 2012 року. Ось тут ми себе маємо проявити.
Не було єдиного колективу
– Щодо внутрішнього чемпіонату, то в цьому сезоні боротьби за “золото” не вийшло…
– Нам ще довелося за “срібло” поборотися з “Карпатами”.
– Чим можна пояснити деякий спад у грі “Галичанки”? Погіршився мікроклімат чи?
– У цьому чемпіонаті в нас не було єдиного монолітного колективу, який був у позаминулому сезоні. Тому, напевно, і завдання – золоті медалі – не проникло в серце кожного з гравців. Звідси, і певна неналаштованість на деякі з матчів, які ми програли. Гадаю, досвідчений Георгій Воронов знайде відповідні слова й підхід до кожної з гандболісток “Галичанки”.
– Щодо своєї позиції на майданчику, то ти визначилася на якій з них себе комфортніше почуваєш?
– Вагаюся досі. Скоріше за все, що під час тренувальних зборів спробую себе і в центрі, і на краю. А далі слово за тренером, котрий ще мене не бачив.
– Коли дізналася, що команду очолив Георгій Воронов, то розпитувала дівчат про цього тренера?
– Мая (мова йде про Наталю Туркало) розповідала, що при ньому нас очікує дуже жорстка дисципліна. Тому треба налаштуватися на серйозну роботу, доведеться під час зборів добряче попотіти.
– На завершення розкажи трохи про себе…
– Родом з Херсона, а батько мій – з Червонограда. Він колишній футболіст і футбольна доля закинула його у Херсон. Мене віддав на гандбол, бо в Херсоні дуже добра дитяча гандбольна школа. Тому ми часто вигравали різноманітні змагання по різних вікових категоріях. З тієї команди у “Галичанці” нині окрім мене, Снопова і Шимкуте. У свої 15 років я потрапила в команду “Дніпрянка” (Херсон), а з 16 років – я в “Галичанці”. У своєму першому сезоні за львівську команду стала бронзовим призером і майстром спорту. Отож, уже шість років живу у Львові і він для мене став другим рідним містом.
Роман ЦЮНЯК
