Востаннє (ще у складі збірної СРСР) у важкій атлетиці Львівщину презентував Петро Король. Після довгих 32 років перерви львівську прописку в олімпійській збірній у цьому виді спорту відновив вихованець “Локомотива” Ігор Шимечко, який виступатиме на XXIX Олімпійських іграх у Пекіні в надважкій категорії. Зараз Ігор разом із командою перебуває на тренувальних зборах у Кончі-Заспі. У телефонній розмові “Газета” розпитала нашого олімпійця про перебіг боротьби за олімпійську путівку та плани на виступ у Пекіні. – Ігорю, розкажи, як розгорталися події на тренувальних зборах, зокрема в суперечці за місце у складі національної олімпійської збірної?
– Як і прогнозували, основна боротьба за місце в олімпійській збірній розгорнулася наприкінці червня. Якщо досвідчені важкоатлети, як-от Ігор Розарьонов чи Артем Удачін, уже забронювали собі місце у складі, то багатьом ще довелося відстоювати це право у змаганнях. Головним моїм конкурентом за олімпійську путівку був одесит Олексій Колокольцев. Зауважу, Олексій повернувся до активних тренувань після тривалої дискваліфікації. І, мабуть, не розрахував часу та сил – почав форсувати фізпідготовку. Звичайно, жодний організм цього не витримає, тож почалися травми. Тому, на мою думку, він не зміг упоратися з усіма навантаженнями, не виконав поставлених завдань і зійшов із дистанції. А мені вдалося досягти хорошого результату – 200 кг у ривку та 230 кг у поштовху. Це забезпечило “перепустку” на Олімпіаду.
– Чи орієнтуватимешся на Іграх у Пекіні на той результат, який зміг показати під час відбірного етапу?
– Цей результат нині є моїм найкращим особистим досягненням. Звісно, на нього орієнтуватимуся під час виступу на Олімпіаді. Зважаючи на сучасний стан справ у надважкій категорії, він доволі пристойний. Проте, звичайно, не хочеться зупинятися на досягнутому. Це будуть мої перші Олімпійські ігри та, сподіваюся, не останні. Тому хочеться виступити якомога краще.
– Власне, якщо безпосередньо під час змагань обставини змушуватимуть форсувати результат, аби боротися за медалі, ти ризикуватимеш?
– Завдання, яке ставить переді мною тренерський склад, – вдало виконати всі шість підходів, показати той максимальний результат, на який я нині здатний. Об’єктивно, втрутитися в боротьбу за нагороди буде дуже складно. А от змагатися за місце в першій шістці – цілком до снаги. Головне – не бігти попереду паровоза, а працювати на команду, здобуваючи важливі залікові бали.
– Як гадаєш, те, що ти є одним із наймолодших у складі важкоатлетичної команди, змушує тренерів ставитися до тебе більш поблажливо, скажімо, додатково не навантажувати, не ставити вкрай важких завдань тощо?
– Окрім мене, у збірній є два хлопці, які ще вчора були юніорами. Та хочу сказати, що це жодним чином не впливає на тренувальний процес, на рівень вимог із боку тренерів. Навпаки, з огляду на брак величезного досвіду перед нами стоять значно важчі завдання, ніж перед досвідченими майстрами, наприклад, Ігорем Розарьоновим чи Артемом Удачіним.
– Чи знайомий тобі китайський клімат, адже його також необхідно враховувати, готуючись до змагань?
– Так, я вже бував у Китаї, 2006 року на чемпіонаті світу серед юніорів. Можу сказати, що там доволі вдало виступив – здобув золоту медаль у ривку та посів друге місце за сумою двоборства. Не відчував жодної потреби в акліматизації. Щоправда, тренерський штаб урахував кліматичний і географічний аспекти. Тож тепер ми трішки раніше прокидаємося та трішки швидше лягаємо спати, щоб адаптуватися до китайського часового пояса. До речі, на час змагань у Пекіні прогнозують 35 градусів вище нуля.
– Коли команда планує вирушати до Китаю?
– Виліт відбуватиметься в три етапи. 6 серпня вилітає перша група, 9-го – друга, 11-го – третя. Я вирушатиму у складі третьої групи. Виступ заплановано на 19 число, проте за вісім днів до змагань необхідно пройти обов’язковий допінг-контроль. До речі, нещодавно нас спорядили офіційним і спортивним одягом.
– Чи можна сказати, що поїздка на Олімпіаду стала втіленням твоєї мрії?
– Так, досі це була моя найбільша мрія. Але працюватиму ще більше та наполегливіше, щоб через чотири роки на Іграх у Лондоні ставити іншу мету, скажімо, здобути олімпійську медаль… Обов’язково золоту.
– А що у планах після повернення з Олімпіади?
– Після Олімпійських ігор, у листопаді, відбудеться чемпіонат світу серед студентів. Хочу готуватися до цих змагань. Із цього приводу вже розмовляв із ректором Львівського університету фізкультури, в якому навчаюся. Він пообіцяв профінансувати мою участь у цьому спортивному форумі.
Тренер Ігоря Шимечка Ярослав Мартинюк:
“Молодь у нас бойова…”
– Ярославе Олександровичу, як ви оцінюєте готовність Ігоря до виступу на Олімпійських іграх у Пекіні?
– Результати, які він зараз демонструє, говорять самі за себе. 200 кг у ривку і 230 кг у поштовху – це поки що його найкраще особисте досягнення. Але, як кажуть, немає меж людській досконалості, тому плануємо підняти результативну планку вище. Хоча б по 5 кг у кожній вправі – це реально. Та й сума в 440 кг виглядатиме доволі переконливо, а за сприятливих обставин із таким доробком можна претендувати на олімпійську медаль.
– Чи не стане психологічним тягарем для спортсмена той факт, що він уперше братиме участь в Олімпійських іграх?
– Думаю, ні. Незважаючи на молодий вік, Ігор уже має досвід виступів на чемпіонатах світу, Європи. Починаючи з 2002-го, він щороку бере участь у міжнародних змаганнях. За весь цей період зривів не було, результати постійно зростають. Ігор молодий, а молодь у нас бойова, навіть дещо самовпевнена – прагне перевершити саму себе та своїх суперників, незважаючи на їхні титули та здобутки.
– Які олімпійські перспективи нашої важкоатлетичної збірної загалом?
– Щодо жінок, то є дві реальні претендентки на медалі – Ольга Коробка та Наталя Давидова. У чоловіків за олімпійську медаль боротиметься Ігор Розарьонов. Можливо, удача усміхнеться Артему Удачіну. Є ще кілька атлетів, у тому числі й Ігор Шимечко, які боротимуться за чільні місця. Усе залежатиме не лише від наших атлетів, а й від того, в якій фізичній і психологічній формі підійдуть до змагань їхні суперники.
Розмовляв Андрій Везденко
