На тлі провальної цьогорічної зимової трансферної кампанії “Карпат” 19-річний естонець Сергій Зеньов – світла пляма. Наставники “зелено-білих” не шкодують про придбання молодого нападника й вірять у його неминучий прогрес. Днями форвард отримав виклик до національної збірної Естонії. До цього він захищав кольори “молодіжки”.
Звернути на себе погляд тренерів збірної Зеньов змусив єдиним “львівським” голом, який провів у ворота донецького “Шахтаря”. Як не дивно, але у Федерації футболу Естонії вирішили, що не варто ускладнювати собі життя переглядом бодай одного матчу за участю Зеньова, достатньо лише подивитися відео його голу. Принаймні про це в коментарі Інформаційному центру “Карпат” розповів сам естонець. – Сергію, розкажіть про свої перші кроки у великий футбол…
– Від раннього дитинства дуже любив цей вид спорту й уже в шість років розпочав, так би мовити, свої перші кроки у великий футбол. Першою командою став клуб мого рідного міста – “ПЕК”. Там у дитячій школі почав забивати перші голи. Щоправда, спершу мене не хотіли брати туди, бо не підходив за віком, проте, подумавши, взяли.
– За кого в дитинстві вболівали, хто був кумиром?
– Тьєррі Анрі. Як на мене, це просто феноменальний форвард.
– Як ви потрапили до Львова й одягли футболку “Карпат”?
– Ну, все дуже просто: мене запросили на оглядини. Зіграв контрольний матч, де забив три голи. Запропонували контракт, і я, звичайно, погодився.
– Окрім пропозиції зі Львова, були запрошення з інших закордонних команд?
– Ні, перше запрошення пограти за кордоном надійшло саме зі Львова.
– Коли ви переїжджали до України, що знали про країну, Львів і наш футбол?
– Відверто кажучи, про Львів не знав нічого, та й про Україну якоїсь особливої інформації не було – знав тільки, що це доволі велика країна зі столицею в Києві. Щодо футболу, то знав лише, що український чемпіонат сильніший за естонський і що в Україні грають “Динамо” й “Шахтар”.
– Коли потрапили до Львова, як вас тут прийняли?
– Усе було просто чудово, всі відразу ж ішли на контакт – і гравці, і тренери, кожен хотів чимось допомогти.
– Скільки часу було потрібно, щоб пройти, так би мовити, адаптаційний період?
– Спершу, близько двох місяців, було доволі складно та незвично: інша мова, люди, та ще й додому далеко. А далі все ставало на свої місця, потоваришував з одноклубниками. Першим моїм товаришем у “Карпатах” став Юра Мартищук, ми з ним живемо в одному будинку. Тепер усе прекрасно, до всього звик, нічого не бракує, можна сказати, що став тут своїм.
– В одному з інтерв’ю ви говорили, що плануєте привезти до Львова свою дівчину, Вона вже тут?
– Справді, моя дівчина приїжджала у Львів. Проте, оскільки вона ще навчається, то не може бути тут довго, ми бачимося доволі рідко. Коли вона відвідувала Україну, їй тут дуже сподобалося, тож обов’язково приїде ще.
– Як проводите вільний час у Львові?
– (Сміючись) Вільного часу практично немає, весь віддаюся тренуванням і підготовці до ігор. А якщо все ж таки випадає вільна хвилинка, то прогулююся містом, ходжу по магазинах або ж сиджу в інтернеті.
– А як щодо нічних клубів?
– Це буває дуже рідко, й то лише перед вихідними. Можемо сходити в ресторан чи бар.
– Що як футболіста вас найбільше вразило в Україні?
– По перше, українська ліга значно сильніша за естонську, тому тут вражає практично все: відвідуваність стадіонів, клас гравців і, мабуть, узагалі ставлення до футболу.
– У чотирьох перших турах “Карпати” не тішать грою. У чому, на вашу думку, проблема?
– Я не сказав би, що є якісь проблеми, просто хлопці звикають до нової тактики та манери гри. Маю надію, що з кожним поєдинком усе кращатиме, ми зможемо порадувати своїх вболівальників хорошою грою.
– Чи можна якось пришвидшити цей прогрес?
– Ну… Просто потрібно більше викладатися на тренуваннях, працювати, прагнути більшого.
– Ви хочете сказати, що хтось із футболістів на тренуваннях не допрацьовує?
– Ні, в жодному разі, всі хлопці стараються. Хочу сказати, що треба працювати – і тоді все обов’язково вдаватиметься.
– Як вважаєте, за які місця в цьому сезоні зможуть поборотися “Карпати”?
– Зараз складно щось прогнозувати, адже сезон тільки розпочався. Про такі речі буде доцільніше поговорити десь у середині чемпіонату. Звичайно, хочеться виступити якнайкраще, посісти місце серед провідних колективів.
– В якому чемпіонаті ви хотіли б пограти?
– Мені найбільше подобаються англійська, іспанська й італійська ліги. Мрію пограти за каталонську “Барселону”.
– В Україні ви починали грати ще у Вищій лізі, тепер Прем’єр ліга. Від зміни назви рівень футболу зріс?
– Як на мене, не змінилося нічого. Який футбол був, такий і залишився.
– У стартових турах лідери чемпіонату України “Динамо” та “Шахтар” утратили очки. Як гадаєте, в цьому чемпіонаті хтось зможе втрутитись у їхню боротьбу за “золото”?
– Це лише зараз видається, що буде конкуренція. Я вважаю, вже через кілька турів усе ввійде у свою колію, за чемпіонство боротимуться ті самі команди, що й завжди.
Розмовляв Адріан Снігур
