Сюжетна лінія “мильного блокбастеру” під назвою “Зірковий хлопчик Андрій Шевченко” зазнала змін. Головний герой після дворічних поневірянь у розташуванні лондонських “аристократів” повернувся в Мілан.
Позавчора А. Шевченко пройшов медогляд у “Мілані” та підписав контракт з італійським клубом – про це повідомляють офіційні сайти “Челсі” та “Мілана”. На яких умовах відбувся перехід – поки що не розголошують. У колишньому клубі українця зустріли приязно. Нинішній володар “міланівської” “сімки”, юний Пато, вже заявив, що готовий віддати Шевченкові його колишній номер. Задоволення від повернення Андрія висловили Каладзе та Зеєдорф, іще раніше “так” його можливому приїзду сказали Амброзіні та Мальдіні. Наразі відмовчується Карло Анчелотті. Наставник “Мілана” – чи не єдина людина в клубі, яка назвала перехід Шевченка до “Челсі” зрадою. Поки Андрій приймає привітання своїх “нових-старих” партнерів по команді, вболівальники жваво обговорюють його кар’єрну перспективу. Думки дуже різні. Хтось каже, що в Італії його справи налагодяться, адже Серія А йому найбільше пасує за стилем гри, інші ж зауважують, що краще б Шева поїхав у США й там завершив свою кар’єру. Олександр Шпаков із висновками не квапиться, він воліє дочекатися наступних серій “мильного блокбастера”. Широкому колу футбольних уболівальників Олександр Шпаков не надто відомий. Утім завдяки цьому дитячому тренерові світ довідався про талановитого українського хлопчика, уродженця Київської області Андрія Шевченка. “Сан Санич”, як називають свого наставника футболісти, ще в дитинстві розгледів у Шеві талант, і коли десятирічним той хотів покинути спорт, пан Шпаков відмовив його від таких намірів.
В інтерв’ю "Газеті" Олександр Шпаков поділився міркуваннями стосовно майбутнього свого найвідомішого вихованця.
– У цій ситуації важко давати прогнози, – розпочав розмову Олександр Олександрович. – Андрієві вже 32, останні два роки він майже не грав, а відсутність ігрової практики нівелює попередні заслуги. Тому нині складно сказати, скільки часу йому знадобиться на адаптацію та чи зможе він адаптуватися взагалі. Якби постійно був “на виду”, – це одна річ, а Шевченко зараз є “темною конячкою”. Мені особисто не зрозуміло як він увійде в гру “Мілана”, як його там приймуть, як він сам до цього поставиться.
– Тобто лише через місяць-два можна робити висновки, чи правильно зробив Андрій, повернувшись у “Мілан”?
– Так, його потрібно побачити в грі, тільки після цього все стане зрозуміло. Будьмо відверті, в Шевченка вже той вік, коли невдовзі потрібно завершувати кар’єру, його розцвіт сил у минулому.
– Але в Європі чимало прикладів, коли футболісти грають у 35-36 років…
– Це правда, однак у кожного своя історія. Шевченко впродовж двох років майже не грав, це все ускладнює. Втім це може піти на користь, а може статися й навпаки. Вболівальники живуть спогадами, як Шева увійшов у гру “Мілана” після київського “Динамо”, але при цьому забувають, скільки йому було років.
– Два роки українські (зрештою, мабуть, і англійські) фанати чекали, коли Андрій Шевченко заграє в “Челсі”. Цього так і не сталося. Як людина, яка дуже давно знає Андрія, ви маєте цьому пояснення?
– В Англії зовсім інший футбол, аніж той, до якого він звик. Той футбол не пішов на користь Андрієві. Психологічно йому зараз буде дуже складно. Будь-яка невдача на початках може мати пагубні наслідки для кар’єри Шевченка. Я хотів би побажати йому успіху, думаю, вся Україна хотіла б бачити Андрія в хорошій формі, аби він міг допомогти своїй збірній і, що головне – щоб він допоміг сам собі.
– А ви схвалюєте його рішення саме зараз повертатися в “Мілан”? У “Челсі” нещодавно з’явився новий тренер, можливо, під керівництвом Сколарі в нього пішла б гра?
– Не можна робити висновки без знання ситуації в колективі. Шевченко ж ухвалює рішення, добре все обміркувавши, зваживши на ситуацію в колективі, власний стан.
– І наостанку, ви вважаєте, що Андрієві не варто було взагалі переходити в “Челсі”?
– Ні, я не згоден із цим. У той час йому потрібно було щось змінити. Адже кожному талановитому футболістові треба спробувати свої сили в найкращих чемпіонатах. Можливо, в Італії він дещо заспокоївся, адже довго успішно грав на високому рівні. А в Англії, як бачите, йому потрібно було докладати зусиль, перелаштовуватися – це, безумовно, професійний ріст. Гравець не може довго “киснути” в одній команді.
Розмовляв Гліб Ваколюк
