На Олімпіаді в Пекіні українські боксери в скарбничку нашої збірної поклали золоту та бронзову нагороди. В’ячеслав Глазков виборов третє місце, причому від боротьби на медалі вищого ґатунку йому довелося відмовитися через травму. А на найвищу сходинку п’єдесталу піднявся Василь Ломаченко.
Ломаченко, до речі, увійшов в історію світового боксу не лише як золотий медаліст Ігор. В Пекіні його було визнано найкращим боксером олімпійського турніру. За традицією, найтехнічнішому боксерові Олімпіади вручають Кубок Вела Баркера – найпочеснішу нагороду в любительському боксі. Трофей, названий на честь першого президента Міжнародної федерації боксу, вручається з 1936 року. Переможця визначає спеціальна комісія АІБА.
Боксерські підсумки Олімпіади в Пекіні ексклюзивно для „Погляду” підбив головний тренер нашої збірної Дмитро Сосновський.
— Виступом в Пекіні своїх боксерів задоволенні?
— Перед Олімпіадою ми говорили, що теперішній збірній під силу вибороти 2-3 медалі, це її рівень. Тож, в Пекіні план виконали. Але, як на мене, навіть при невдалому жеребкуванні, ми могли привезти додому більше нагород. Якби бої Усика та Ключко не викликали так багато питань, було б 4 медалі. А якби жереб до нас був таким же сприятливим, як для росіян та кубинців, то було б мінімум 5, а то й 6 медалей. Єдиним не боєздатним боксером на Іграх в нашій збірній був Стрецький, усіх інших можна вважати достойними нагород.
— Як оціните виступ львів’янина Георгія Чигаєва? Кубинського боксера Хамп’єра Ернандеса цього року він переконливо перемагав на турнірі братів Кличків у Києві, а в Пекіні поступився, та ще й з суттєвою різницею в очках…
— Для аналізу поєдинку Георгія потрібен час. Зараз, мені здається, що йому важко дається вага. Він провів важкий бій із росіянином, за короткий час не встиг відновитися, окрім того, в день бою із кубинцем в нього були проблеми із незначним залишком ваги. А в такому режимі контролю ваги, він жив 7-8 місяців до Ігор. Це не може не позначитися на організмі. Тому, в поєдинку з Ернандесом Чигаєв не працював серійно, не був таким швидким, як зазвичай. Це перша причина… Друга, як на мене, пов’язана з емоційним його станом. Стержень всередині був, але за рахунок чого він збирався вигравати, я не побачив. І третя причина, Георгій, ймовірно, перегорів. Я не певен у цьому, адже він є дуже досвідченим боксером, але на Олімпійських іграх всяке трапляється. Кубинець не є сильним бійцем, про що засвідчив той факт, що він далеко на Іграх не пройшов. Чигаєву, він однозначно був по зубам. Після Пекіну я зрозумів, що Георгію однозначно потрібно надалі боксувати в 51 кілограм. Зрештою, в нього був складний жереб.
— На цій Олімпіаді в боксі було чимало несподіванок. Зокрема, кубинці, вперше за кілька десятків років не здобули жодної золотої медалі, невдало також виступили росіяни. Чим це можна пояснити? Рівень боксу у світі зростає…
— Кубинці, як на мене, останні роки не є такими грізними, як були раніше. Згоден, що вони повинні були здобути десь 2 золоті медалі, але на більше розраховувати не дозволяє їхній рівень. В росіян також є свої проблеми, команда не погана, але не є великою. В деяких поєдинках до них не справедливо відносилися судді, росіяни посіли в командному заліку друге місце. А те, що до когорти лідерів увійшли тайванці та китайці, вважаю не справедливим. Це не є боксерські держави.
— Багато претензій в Пекіні було до суддівства. Взагалі, реально зробити так, аби таких претензій було менше?
— Якість суддівства, насправді, переповнює чашу терпіння. Кажу не лише про свій вид спорту. Спілкувався з журналістами, функціонерами, усі вони сходяться на думці, що уся Олімпіада була переповнена суддівськими скандалами. Усі також сходяться на одному, що Ігри стали брудною справою. Згадайте виступ Ані Безсоннової, арбітри просто вбили дитину. Якби президент НОКу Сергій Бубка та українська спільнота не втрутилися в справу, то й третього місця не було в Анні. Теж саме відбувалося в деяких інших видах спорту. В інших країн теж чимало було претензій до якості суддівства. Що не кажіть, а китайська збірна, по своїй силі, не заслуговує на 50 золотих медалей, максимум на 25. Тобто, вона б мала виступити на рівні Росії, а вигравати Олімпіаду мала б Америка. В боксі суддівство теж переступало усі рамки. Сергій Бубка який ходив на усі бої, говорив що при важкому жеребі, ми потягнули усю команду. Адже ми у перших боях вигравали в Росії, Куби, а наш радісний стан передався іншим спортсменам. А в наступних етапах турніру почалися чудеса.
— Нарікання на суддів були завжди. Як, якщо не уникнути, то бодай зменшити кількість подібних закидів? Приміром, художня гімнастика є суб’єктивним видом спорту, там усе значно складніше. А в боксі ж є чіткі правила – атлет завдає чіткий точний удар, за це йому зараховують очко. Так в чому може бути складність якісного арбітражу?
— Справді, в боксі є чіткі правила. Удар в певну площину тіла має бути нанесений ударною частиною кулака. Такі правила, але їх не дотримуються. Італійський боксер влучає Олександру Усику в рукавичку, а цей удар зараховують. В спорті, як і в житті, правила потрібно виконувати. А в боксі створюють справжні похороні бригади. Є людина, яка розподіляє суддів на різні поєдинки. Доказів я не маю, але таке враження, що їх підкуповують або домовляться по-іншому. Приміром, ти мені в цьому поєдинку допоможи, а я тобі в іншому. Китай не має жодного хорошого боксера, а вони здобули стільки нагород. Порядок в суддівстві мають навести фахівці, а нині керують люди, які не є фахівцями в боксі. Скажіть, що буде, якщо людина без водійських прав і навичок сяде в автомобіль і виїде на трасу? Вона створить безліч аварійних ситуацій. Теж саме у нашому виді спорту відбувається зараз.
— На останніх кількох Олімпіадах приз найкращого боксера — Кубок Вела Баркера отримували вихідці із Радянського союзу. Чим наша школа боксу відрізняється від інших?
— Вона справді відрізняється від інших, вона самобутня. Із перших днів перебування дітей в залі, ми їх вчимо різноманітним захисним діям: рухам корпусом, оманливим рухам рукою, пересуванню по рингу. А американці, латиноамериканці, азіати, таке враження, цього взагалі не вчать. Для них захисні дії зводяться до в’язання суперника руками і боротьби. Для нас першочерговим є правильність виконання атакуючих, контратакуючих, захисних та зустрічних дій. А представники інших шкіл деякі аспекти ведення бою просто ігнорують. Перемоги вони здобувають за рахунок характеру плюс, останнім часом вони зрозуміли, що можуть вигравати і за рахунок суддівства.
— Чимало українських боксерів з успіхом виступають на професійному рингу, а там, вочевидь, гонорари за виступи, значено солідніші, аніж в аматорах. Вочевидь, за таких умов важко втримати в любителях боксерів?
— Після кожних великих змагань збираю хлопців на розмову. Після Ігор ми теж спілкувалися. Так ось, ніхто з них не сказав, що хоче йти в професіонали. Переконаний, нам вдасться зберегти кістяк збірної. Хоча зміни стануться, можливо хтось таки перейде в профі, але це будуть по одиночні випадки.
— Тобто, ви не побоюєтеся, що в Україні повториться американська ситуація, де боксери дуже рано переходять у професіонали, при цьому ігнорують виступи в аматорах?
— Думаю, що ні. Не знаю як в них держава опікується аматорами, а в нас прийняте рішення про хороші преміальні. Переможець Олімпіади Василь Ломаченко уже став забезпеченою людиною. В центрі Одеси мер міста виділив йому 2-х кімнатну квартиру, також обіцяв шикарну іномарку, також знаю, Василю мають подарувати ще одну хорошу автівку. А про 700 тисяч гривень від Кабінету Міністрів та про президентську стипендію впродовж наступних 2 років у розмірі 15 тисяч гривень ви знаєте. Що не кажіть, а це хороший стимул залишитися в аматорах. Не одноразово хлопцям казав, в професіоналах такі гроші ви можете ніколи і не заробити. Там же платять строго за бій, поєдинків може бути в середньому 3 за рік. При цьому тобі ніхто не вирішуватиме квартирних питань.
Олег Наливайко, "Новий погляд"
