Спортивну зиму минулого сезону українці запам’ятали насамперед успіхами біатлоністів, зокрема Оксани Хвостенко. На останньому чемпіонаті світу у шведському Остерзунді спортсменка з Чернігова здобула дві бронзові нагороди – у спринті й індивідуальних перегонах – та “срібло” разом із колегами по команді в естафеті. Зрештою, ті шалені змагання, мабуть, пам’ятають усі шанувальники біатлону.
Трохи більш ніж через місяць біатлоністи вийдуть на старт першого етапу Кубка світу 2008/2009. Тож “Газета” вирішила поцікавитися в Оксани Хвостенко, як триває підготовка до нового сезону, чи варто в передолімпійський сезон очікувати зливи нагород від лижників-стрільців.
– Оксано, днями збірна Україна повернулася зі зборів в австрійському Рамзау. Як пройшли перші проби снігу?
– Насправді австрійський сніг став для нас другим у підготовці до нового сезону. До Рамзау вже випробували лижі на зборах у Швеції. В обох випадках усе пройшло без збоїв, за відпрацьованою роками схемою. Єдине, що варто відзначити, – в Австрії в той самий час, що в нас, відбувалися збори практично всіх збірних-фаворитів. Тут були німці, норвежці, французи, росіяни, білоруси.
– У цьогорічній підготовці до сезону немає змін, порівняно з минулими роками?
– Ні, все за звичною схемою. Практично всі збори відбуваються в тих самих місцях, що й завжди. На щастя, підготовка триває без зривів: усі тренувальні етапи, які запланували ще навесні, проходять без перешкод. Жодних проблем ані з виїздами, ні з візами. Сподіваюся, що так буде й надалі.
– Цьогоріч збірна України пропустила літній чемпіонат світу, на який приїхали практично всі найсильніші команди, крім норвезької. Чим зумовлено таке рішення, адже була змога безпосередньо на змаганнях перевірити силу суперників?
– Гадаю, що рішення пропустити літній чемпіонат пов’язане передусім зі зборами, запланованими в нас на цей час. Окрім того, ймовірно, поїхавши у французький От-Мар’єн на першість, наша команда могла б перевищити ліміт відкриття віз на сезон.
– Уже нинішнього сезону етапи Кубка світу відбуватимуться за новими правилами. Зокрема, зміниться порядок розподілу спортсменів на старті. Наскільки важливими є такі зміни для спортсменів?
– Насправді про це складно говорити. Ніхто достеменно не знає, як усе відбуватиметься, чи справді це якось позначиться на наших результатах. Тож у цьому випадку, як, зрештою, і в більшості інших ситуацій, усе покаже практика. Думаю, вже після першого етапу Кубка світу, який відбудеться на початку грудня у шведському Остерзунді, стане більш-менш зрозуміло, наскільки це нововведення з розподілом стартових номерів є революційним для біатлоністів.
– Якщо говорити про вас особисто, то як зручніше розпочинати перегони: в одній компанії з головними суперниками чи після них?
– Якщо чесно, не особливо звертаю увагу на те, під яким номером доведеться вийти на старт – у числі перших чи наприкінці. Хоча, звісно, є певні нюанси. Коли стартуєш після головних опонентів, то можеш орієнтуватися на їхній час і відповідно до цього додавати в темпі, щоб скоротити чи втримати відрив. Певні корективи може внести погода: однозначно, якщо через погодні умови траса не в найкращому стані або, за прогнозом, можуть піти опади чи посилитися вітер, то краще стартувати в перших рядах. Але насправді такі речі дуже індивідуальні практично для кожної гонки.
– Тренери української збірної говорять, що на цей рік перед нашою командою не ставлять медальних планів, оскільки цей сезон – передолімпійський. Які завдання ставите особисто для себе, тим паче після успішних виступів минулого сезону?
– Що ж, самі знаєте, прогнози – річ невдячна, тим паче, коли ще довелося перевірити свої сили в бою. Складно прогнозувати, адже нас очікують і дуже довгі перельоти, і значні перепади в часі, а це все може позначитися на виступах. Звичайно, хочеться думати про хороше та сподіватися, що вдасться показати не гірші результати, ніж попереднього сезону. Наразі відчуваю, що набираю форму за планом. Іще заплановано збір у Фінляндії, який має стати головним у нашій підготовці. Думаю, якщо не завадять погодні умови і збір пройде без зривів, то наша команда підійде до стартів у хорошій формі.
– Улітку завершилася Олімпіада в Пекіні, тепер усі зусилля спортивних чиновників мають бути скеровані на зимовий Ванкувер-2010. Чи відчуваєте вже тепер, що до Ігор залишилося лише два роки, чи є позитивні зрушення у підтримці біатлону, який нині є зимовим видом спорту “номер один” в Україні?
– Так, маю зазначити, що з кожним роком умови для українських біатлоністів стають кращими. Зокрема, наша федерація забезпечує всі виїзди, форму, екіпірування. Звісно, це суттєво полегшує життя спортсменів. Можливо, до Олімпіади (адже насправді два роки – це таки багато) відбудуться ще якісь позитивні зміни, але ще раз наголошую: увага до біатлону зростає щороку.
– Минулий сезон був для вас дуже успішним. Які моменти запам’ятали найбільше?
– Можливо, це дивно звучить, але відразу пригадую не нагороди чемпіонату світу, а те, як під час першості переносили старти на інший день. Насправді зміни в графіку змагань вибивають із колії, адже приїжджаєш на трасу, налаштовуєшся на перегони, а тобі повідомляють, що гонку перенесли. Саме це запам’ятала найбільше. А якщо говорити про етапи Кубка світу, то нічого особливого й екстраординарного не ставалося: змагання як змагання.
– Головний тренер збірної Євген Колупаєв зазначив, що якщо в чоловічій збірній наразі немає яскравого лідера, то в жіночій команді все зрозуміло – це Оксана Хвостенко. Як почуваєтеся в цій ролі?
– Як на мене, поняття лідерства доволі умовне, адже залежно від результатів лідер команди може змінитися будь-якої миті. Тим паче в нашій команді є дуже молоді й талановиті дівчата. Це додає оптимізму, адже хочеться, щоб усі спортсмени збірної були приблизно рівними за силою. Такий рівний склад команди давав би нам непогані шанси на високі місця в естафеті.
– Оксано, ви входите до списку найвлучніших біатлоністок світу. Завдяки чому насамперед: міцній психіці чи природному обдаруванню?
– Думаю, важливу роль у влучності на стрільбищі відіграє співпраця тренера та спортсмена. Так, я повністю довіряю своєму наставнику Миколі Зоцу, всім його рекомендаціям і настановам. Зокрема, навесні ми проводимо низку спеціальних вправ у підготовці до стрільби, що дає свої результати вже взимку.
– У біатлоні існує поняття “комплексу останнього пострілу”. Чим його можна пояснити?
– “Комплекс останнього пострілу”, на мій погляд, виникає на психологічному рівні. Що більше концентруєшся на тому, щоб останній постріл, як і всі інші, вдався влучним, починаєш затягувати зі спуском курка, то більше шансів “промазати”. Як на мене, просто не потрібно зациклюватися на таких думках, слід стріляти в обраному темпі, на одному диханні. Інакше виходить за законом підлості: хотіли якнайкраще, а вийшло, як завжди.
– Помітила, що здебільшого ви виходите на старт без рукавичок, що доволі незвично для зимових видів спорту. Це якась традиція?
– Не одягати рукавички – це звичка з дитинства. Ніколи не любила носити рукавички. Зрештою, я просто не мерзну в руки, тому мені так зручніше. Хоча, звичайно, погода на змаганнях буває такою, що, хоч-не-хоч, без рукавиць не обійтися.
– Оксано, й ви, й ваш чоловік В’ячеслав Деркач, більшість часу проводите на зборах і змаганнях, залишаючи вдома маленького синочка. Не думали над тим, щоб за прикладом іншої біатлонної родини – Рафаеля Пуаре та Лів Грет Шелбрейт – брати дитину з собою на старти?
– Звичайно, думали. Понад те, вже цього літа хотіла взяти Микиту із собою на великі збори, однак виникли проблеми з відкриттям візи. Але сподіваємося, що на кілька стартів, можливо, наприкінці сезону, вдасться оформити документи й узяти синочка з собою. Це справді дуже важко – довго перебувати на великій відстані від маленької та найріднішої для тебе істоти.
Розмовляла Наталя Вихопень, "Львівська газета"
