Едуард Малофєєв, 66 років, — єдиний тренер, що практикує, на теренах колишнього Радянського Союзу, який вигравав чемпіонат СРСР. Колишній наставник збірних СРСР і Білорусі, нині він очолює санкт-петербурзьке ”Динамо” — команду другого дивізіону чемпіонату Росії. У Пітері ми і зустрілися. 1982 року очолюване вами мінське ”Динамо” єдиний раз виграло чемпіонат СРСР. У двох останніх матчах у Москві білоруси перемогли місцеві ”Динамо” (7:0) та ”Спартак” (4:3). Подейкували, ті матчі були договірними. Як ставилися до таких розмов?
— Не реагував. Тоді ми були на 10 голів вищими за москвичів. Коли розтрощили ”Динамо”, колишній гравець ”Спартака” Андрій Старостін підійшов до мене і каже: ”Ви і нас так збираєтеся розірвати?”. Чесно ми виграли турнір. Не треба ніяких підозр — не по-християнськи це.
Чому ви конфліктували з Валерієм Лобановським?
— Не було конфлікту. Просто мали різне бачення гри. Погано один про одного не відгукувалися. Могли на тренерських зборах полемізувати, причому жорстко. Але без підлості.
Кваліфікаційний турнір Кубка світу-1986 пройшла ваша збірна СРСР, здобувши путівку до фінальної частини. Проте там уже команду очолював Лобановський. Прикро було?
— Образ на Валерія Васильовича не тримаю. Значить, так Бог вирішив. Чиновники радянської федерації запропонували мені взяти Лобановського другим тренером. Але я відмовився — сказав, що за результат відповідатиму сам. Гарантував у фінальній частині місце не нижче третього. Однак за три тижні до турніру мене зняли, оголосивши хворим.
Олег Блохін публічно визнавав, що доклав руку до вашої відставки.
— Перший раз чую. Якщо правда, це не робить Олегові честі. Я прибрав свого часу Блохіна та Чівадзе зі збірної через погану форму. Потім повернув, але грали вони мало — здебільшого лікувалися. Зараз вітаюся з Блохіним без проблем.
1990 року Лобановський знову повіз збірну на Кубок світу, але не вийшов із групи. На тренерській нараді ви запропонували колезі покаятися.
— Так. Думаю, Валерій Васильович, вічна йому пам’ять, вірив у Бога. Просто не афішував цього. Я ж робив і роблю все відкрито. Мою пропозицію Лобановський відхилив жорстко: ”Каятися треба в церкві”, — сказав.
Із політичними діячами доводилося стикатися?
— Так, із колишнім першим секретарем Комуністичної партії Білорусі Петром Машеровим. Я тоді тренував мінське ”Динамо” і мав пропозиції з інших клубів. Машеров відмовляв: ”Поїдеш із Мінська — частину серця відірвеш”. Коли ж очолив збірну Білорусі, президент країни Олександр Лукашенко запросив мене на обід. Скромно я там себе поводив. Президент відчув це і каже помічникам: ”Малофєєв — це Лукашенко в молодості”.
2001 року Білорусь двічі грала з Україною у відборі до Кубка світу-2002. У Києві ви зіграли проти команди Лобановського — 0:0, а в Мінську поступилися — 0:2. Після матчу в Білорусі виник скандал: ви звинуватили двох підопічних, Олександра Хацкевича та Валентина Белькевича, тодішніх гравців київського ”Динамо”, у тому, що вони уникали боротьби. Україна мала 13 гравців, заявили.
— Перед матчем на настанові я сказав: ”Якщо хтось не виконуватиме ігрових принципів, можу і зрадником назвати. Відчуваєте — не готові, скажіть про це відверто”. От і все.
Які враження у вас залишив вересневий львівський матч Україна — Білорусь за путівку на наступний Мундіаль?
— Шансів вийти до фінальної частини мало в обох команд.
ДОВІДКА
1942, 2 червня — Едуард Малофєєв народився в Красноярську (Росія)
1963 — став гравцем мінського ”Динамо”
1966 — у складі збірної СРСР посів четверте місце на Кубку світу, отримав бронзову нагороду турніру
1978 — став головним тренером мінського ”Динамо”
1982 — виграв чемпіонат СРСР
1984 — став головним тренером збірної СРСР
1986 — звільнений із посади за три тижні до початку фінальної частини Кубка світу
2000 — призначений головним тренером збірної Білорусі
2008, жовтень — прийняв ”Динамо” із Санкт-Петербурга
Олексій ПАВЛЮЧЕНКО, http://gazeta.ua/
