Вихованець донецького футболу Євген Бредун (26 років) подавав великі надії, але свої найкращі роки провів в київському «Арсеналі», де знаходився в оренді. Грав здорово, і літом 2007 року Мірча Луческу наполіг на поверненні гравця в «Шахтар». Бредун пройшов збори, залишився в Донецьку, але так і не заграв. Півроку був в оренді в луганській «Зорі», а зараз у складі «Шахтаря-3» був помічений на Кубку Співдружності.
Виходу не було, – зіззнався «БЛІК-СПОРТУ» Бредун. – Ми з Володею Прйомовим опинилися біля розбитого корита, на збори з першою командою на Канари і до Іспанії Луческу нас не узяв. Прийшли до гендиректора «Шахтаря» Сергія Палкіна і просилися на Кубок Співдружності з «Шахтарем-3» – хоч якусь ігрову практику отримати.
– А чому так провалилися в Москві?
Нічого дивного. Команда-то складається з 17-18-річних хлопчаків, які і не нюхали пороху великого футболу. Я себе відмінно в цьому віці пам’ятаю – не знав, куди бігти. Накричався в Москві так, що горло ще досі болить – простих підказок молодь не чула. Ще пару-трійку гравців з першої команди, і провалу не трапилося б. Навіщо на Канарах 30 чоловік?
– Відомо, що у тебе конфлікт трапився на тренуванні, тому і не граєш в першій команді.
Була справа. У серпні 2007-го я посварився з Фернандіньо, нас, правда, відразу розняли. Передісторія така: перед кожним тренуванням Луческу просив не бити ззаду бразильців. Якщо таке відбувалося – навіть в ігровій ситуації, то він відразу кричав на того, що провинився. Фернандіньо стрибає в мене двома ногами ззаду, а тренери мовчать – неначе так і треба! Мене «зірвало»: я в Левандовського спочатку стрибнув, потім в бразильця. Вважаю, що нас – українців – не сприймають за людей і футболістів в рідному, здавалося б, клубі. Легіонерів же чомусь цілують, даруйте, в «одне місце» – в європейських клубах зовсім навпаки, до речі. Потім Луческу мені сказав, що грати я не буду – ні, не через конфлікт, а тому що на моє місце прийшли Ілсіньо і Кастільо.
– Тому ти вибрав «Зорю»?
До зими підтримував форму в «дублі» і «Шахтарі-3», і варіантів, окрім Луганська, на жаль, не було. Поїхав туди. За півроку там «наївся» так, що і залишатися не було ніякого бажання. Уявіть: серед сезону Волобуєв, який прийшов на зміну Косевичу примушував здавати «тест Купера»! Плюс всяка незрозуміла метушня на тренуваннях, тому і мало хто там залишився.
– Що далі, які плани продовження кар’єри?
У мене ще на півтора роки контракт з «Шахтарем». На сьогодні є тільки одне пропозиція – від ФК «Харків» (оренда). Але я не поспішаю. Сподіваюся на мого російського агента Віктора Фоміна – все-таки сусідній чемпіонат сильніший від нашого, хоча місячне перебування в ярославському «Шинніку» минулого літа і вийшло даремним. Втім, радий, що там не затримався – та команда була приречена.
– Якесь нерадісне інтерв’ю у нас вийшло.
Зате в особистому житті все чудово! У червні нарешті зіграли зі своєю дівчиною Аліною весілля. Завели собаку – хайлендвайттер’єра. А футбол? Руки, ноги цілі і голова на місці – награюся ще.
