Олександр Бондар: «Конкуренції боятися не потрібно»

Гравець «Тайму» про гру в новій четвірці, тренерський почерк Станіслава Гончаренка та найпам’ятніший матч поточного сезону – Олександр, не так давно вашу четвірку, практично, розформували й тепер вам доводиться на майданчику взаємодіяти з іншими партнерами. Уже адаптувалися? – Могло бути і краще. Більше року грав разом з Кольцуном, Москвіним, а тепер доводиться перелаштовуватися. Намагаюся якнайшвидше адаптуватися, зрозуміти манеру гри нової четвірки. З часом, впевнений, буде усе гаразд. Хоча і зараз нам вдаються комбінації, розіграші. – Взагалі, конкуренції не побоюєтеся? – Конкуренції боятися не потрібно. Потрібно своєю грою, голами приносити користь команді. А конкуренція повинна бути в кожній команді, без неї, не має прогресу. – В «Тайм» ви перейшли з «Енергії». У своїй попередній команді «розкритися» вам так і не вдалося. Уже мабуть давно проаналізували причини? – Коли я прийшов в «Енергію», тренером був Тарас Вонярха. Я багато часу проводив в одній четвірці, впродовж першого року освоювався у вищій лізі. А в наступному сезоні на тренерський місток прийшов Юрій Кобзар. З його приходом постійного місця в четвірці я уже не мав. Грав то в одній четвірці, то в іншій. Тому була не зіграність із партнерами, важко було продемонструвати свою кращу гру – Юрія Кобзаря та теперішнього вашого наставника Станіслава Гончаренка називають метрами вітчизняного футзалу. Які відмінності та спільні риси в тренерському почерку цих фахівців? – Є спільні риси. Хоча б тактика гри в обороні. Станіслав Гончаренко багато уваги приділяє діям в захисті, вимагає від нас постійного контролю м’яча, а для цього потрібно бути добре фізично готовим. А в «Енергії», наскільки я пригадую, ми більше увагу приділяли відпрацюванням різних комбінацій. – Зрозуміло, що у футзалі, кожен гравець повинен вміти як руйнувати атаки суперника, так і створювати власні. Що більше вам до вподоби: атакувати чи оборонятися? – Звісно, мені подобається гра в атаці. А Станіслав Гончаренко хоче, аби я виконував функції, так би мовити, «наконечника». Тобто, зустрічав тих гравців, які починають атаку. Моє завдання якомога швидше налякати суперників, не дати їм багато часу на роздуми. Отож, доводиться і руйнувати атаки, й створювати власні. – У цьому сезоні який матч вам найбільше запам’ятався? – Безумовно, гра із «Шахтарем». Дуже хотілося відзначитися, добре зіграти. Зіграв я не погано, сам не відзначився, але допоміг це зробити партнерам. У моєму активі гольовий пас на Павленка. Із «Шахтарем» ми конкуруємо за «золото» чемпіонату, тому очні зустрічі із цією командою особливі. – А яку гру хотіли б якнайшвидше забути? – Важко сказати… Мабуть, матч «Тайму» в Івано-франківську проти тамтешнього «Урагану». Я тоді взагалі на майданчик не виходив, а тому жодних вражень не має. – Олександр, новині про те, що в 1/8 фіналу Кубка матчів «Тайм» не проводитиме, не дуже зраділи. Мабуть, кортіло зіграти проти своєї колишньої команди? – Так, справді, хотілося в Кубку зіграти в своєму міст, проти колишньої команди. В таких матчах із подвійною енергією демонструєш хорошу гру, хочеш показати, що ти прогресуєш. http://fctime.lviv.ua