Дві українки билися між собою у Відні за звання чемпіонки Європи серед професіоналів за правилами ММА (змішані бої) у ваговій категорії до 56,4 кг. У підсумку дострокову перемогу святкувала уродженка Дніпропетровська Олена Овчіннікова, яка нині проживає у Львові і захищає кольори клубу професійних видів єдиноборств “Юніон”. Повернувшись з австрійської столиці, новоспечена чемпіонка Європи дала інтерв’ю turnir.com.ua.
Олено, чому на австрійській території змагалися дві українки?
Це довга історія. Спершу планувалося, що моєю суперницею буде німкеня, але та за декілька місяців до бою відмовилася. Довелося шукати іншу дівчину. Домовилися з молдаванкою. Але вона травмувалася за два дні до нашої зустрічі. Її замінила львів’янка Олена Казуніна, яку я дуже добре знала. Так само, як і вона мене. Ми частенько зустрічалися на тренувальних спарингах. Знаю, що Олена працює за манерою кік-боксерки. Я вивчила всі її слабинки і мала більше варіантів вирвати перемогу. Бій повин був тривати два раунди по 5 хвилин. Та на четвертій хвилині я застосувала больовий прийом на руку, який приніс мені достроковий виграш. Публіка була у захваті. Чомусь австрійці мене більше підтримували.
Як довго ви крокували до цієї вершини?
Я вже десять років займаюся бойовими мистецтвами, здобула титул чемпіонки світу з кік-боксингу, а також чемпіонки Європи з тайського боксу. Тепер хочу стати чемпіонкою світу у змішаних боях. Тож до вершини я ще не дійшла.
Ви працюєте на три фронти?
Я щоденно двічі або тричі ходжу в тренувальний зал. Відпрацьовую удари руками та ногами. І за місяць до бою я звертаю найбільше уваги на те бойове мистецтво, за правилами якого відбудеться битва. Не приховую, що моя коронна дисципліна — бої без правил.
У боях без правил є певні обмеження…
Звичайно. Але вони мінімальні. Нам заборонено бити по потилиці, по хребту, не можна пхати пальці в очі. Все одно у нашому єдиноборстві найменше заборон : ми маємо право бити руками, ногами, колінами, ліктями, застосовуємо больові та задушливі прийоми. Та це не значить, що наш вид спорту — дуже небезпечний. Судді вчасно зупиняють двобої і не допускають жахливих наслідків. Принаймні я дуже обережно дію на рингу і застосовую надійні елементи захисту.
Завжди вдається уникнути ударів?
Раніше я частенько діставала від суперниць. Ходила із синцями, подряпинами, з гіпсом на руці. Тепер нібито все гаразд. Стала досвідченою.
Як ваша сім’я реагувала на те, що ви приходили додому побитою?
Нормально. Батьки самі порадили мені займатися спортом. Вся моя родина спортивна. Колись я займалася гімнастикою, плаванням, боротьбою. А потім вирішила спробувати свої сили у бойових мистецтвах. Звісно, мама зараз просить полишити цю справу і займатися фізкультурою заради здоров’я. Також мати хоче, щоб я знову повернулася до школи і працювала вчителем фізкультури. А я не хочу! Вирішила зробити кар’єру в бойових мистецтвах. Заради цього переселилася з Дніпропетровська до Львова.
Яка ваша основна мотивація?
Змалку мріяла бути чемпіонкою. Байдуже, в якому виді спорту. От я стану неперевершеною у змішаних боях, кік-боксингу та тайському боксі, то подумаю й про інші заняття. Цілком можливо, що піду в жіночий бокс, коли він потрапить у програму Олімпійських ігор. Хто-зна, може, й Олімпійською чемпіонкою стану.
