Станіслав Гончаренко став першим тренером, якому вдалося зробити чемпіонами України з футзалу дві команди. Довгий час «золотим» був київський «Інтеркас», а в сезоні 2008/09 ним став львівський «Тайм».
Як працюється тренерові в новій команді? Які цілі ставить перед собою амбітний фахівець? На ці питання Станіслав Гончаренко відповів кореспондентові «Известий в Украине».
Після розпаду київського «Інтеркасу», з яким ви за 11 років неодноразово досягали чемпіонських і кубкових вершин, була тривала творча відпустка. Торік ви несподівано очолили «Тайм». Чому вибір пав на львівський клуб?
Коли в 2007 році Асоціація міні-футболу України не відмовилася від намірів з приводу розширення вищої ліги, керівництво «Інтеркасу» стримало своє слово, і команда припинила своє існування. Я сім місяців був не при справі, поки на початку минулого року поступила пропозиція від «Тайму». Після спілкування з керівництвом зрозумів, що у мене з’явилася можливість створити команду європейського рівня.
Ви поки єдиний, хто виграв чемпіонат з двома різними командами. Можете порівняти київський і львівський «золотий» досвід?
В «Інтеркасі» було молоде завзяття, захоплення від новизни, а зараз, завдяки знанням і досвіду, працюю більш зважено і обачливо. Як і раніше, моє спілкування з гравцями починається з вчинків. Талановитість розглядається лише після людських якостей гравця. Крім того, у вирішальний момент ми змогли оперативно укласти контракти із зіграним квартетом львівської «Енергії».
Складові нашого чемпіонства дуже прості. Керівництво клубу гарантувало стабільність, а значить, я був впевнений і спокійний. Тренувальний процес був організований на найвищому рівні до найдрібніших деталей. Це і дозволило завоювати «золото».
У вас є своя філософія гри. Чи легко сприйняли її гравці?
Багатьох я знав ще по «Інтеркасу». До Львова зі мною приїхали Ільдар Макаєв, Максим Павленко, Сергій Чепорнюк, Дмитро Бондар і Віталій Скорий. Тому усі швидко зрозуміли, що на майданчику, в першу чергу, я чекаю від них вдумливих дій. Вітаю розумну ініціативність. Моя улюблена фраза: «Страшно не люблю тупу точність, мені ближча — талановита помилка».
Свій тренерський потенціал я черпаю з роботи з творчими і талановитими футболістами. Постійно дивлюся ігри іспанської і російської першості, чемпіонатів світу і Європи, Кубка УЄФА.
Що ви можете сказати про суддівство в нашому чемпіонаті?
Рівень футзалу в країні, на жаль, вищий за підготовку суддів. Коли команди йдуть в турнірі досить щільно, наслідки має кожна помилка. У міні-футболі в арбітрів більше можливостей одним неправильним рішенням кардинально змінити гру. Але все таки у нас є, хай поки і невеликий, контингент суддів, які показують хороший рівень.
У великому футболі Україна нарешті отримала перший європейський трофей — Кубок УЄФА. Знаючи ваш максималізм, уболівальники чекають повторення цього успіху у футзалі.
Заради цього і відбуваються усі позитивні зміни в «Таймі»! Наша мета в Європі — вихід в «фінал чотирьох» Кубка УЄФА (аналог Ліги чемпіонів у футболі — Авт). Ми стартуємо в цьому турнірі не для того, щоб «засвітитися». Спершу ми повинні виграти основний раунд. Потім пройти елітний етап, де багато що залежить від прихильності Фортуни. Усі гравці повинні усвідомити, до чого прагнути в новому сезоні. Потенціал в «Таймі» високий, але зміни в складі неминучі. 25 червня команда збирається на перші 12-денні збори, і ми почнемо вирішувати, з ким почнемо новий сезон.
Коли ви назвали символічну збірну чемпіонату, то включили туди сім футболістів «Тайму», а для походу за Кубком УЄФА необхідно 12 гравців європейського рівня. Це означає, що ви запрошуватимете нових виконавців?
Так, я в збірну чемпіонату зарахував «таймівців» — Іваняка, Кардаша, Павленко, Д. Бондаря, Кондратюка, Легчанова, Якуніна, а також п’ятьох гравців з інших клубів — Вассуру, Фумасу, Валенко, Одегова і Рогачова. Оновлення в будь-якій команді неминучі. Зараз про це говорити ще рано, але скажу лише, що із задоволенням попрацював би з такими визнаними майстрами, як Ситін і Мірошник, Корнєєв, Валенко і Лисенко.
Особливо приємно, що під час нагородження і вшановування «Тайму» мені вдалося переконати президента АМФУ і беззмінного головного тренера збірної Геннадія Лисенчука в тому, що кращий бомбардир чемпіонату Максим Павленко — гравець «номер один» в країні і його необхідно залучати до матчів за національну команду.
Яка найбільша проблема футзалу в країні і у Львові, зокрема?
Арени! Ми прагнемо до Європи, але у Львові немає залу, який міг би прийняти міжнародний матч і усіх уболівальників. При цьому три місцеві клуби існують і грають у вищій лізі з початку століття. Сподіваюся, наша перемога в чемпіонаті допоможе зрушити цю тему з мертвої крапки. Завдяки керівникові «Тайму» Роману Кедику на одній з сесій міськради постановили будувати місткий сучасний Палац ігрових видів спорту, виділили землю і затвердили проект. Думаю, що через 2—3 роки львівські команди з багатьох ігрових видів спорту зможуть з чистою совістю виходити в єврокубки і гідно приймати суперників.
