Антоніна Птицин, бронзовий призер Київського міжнародного турніру з вільної боротьби, про свої цьогорічні успіхи та захоплення Інтернетом
Антоніна Птицин, бронзовий призер Київського міжнародного турніру з вільної боротьби, про свої цьогорічні успіхи та захоплення Інтернетом
Відкриттям початку нинішнього сезону у вільній боротьбі стала 19-річна львів’янка Антоніна Птицин. Спочатку відома лише вузькому колу спеціалістів спортсменка стала срібним призером Кубка України, а минулими вихідними зійшла на третю сходинку п’єдесталу пошани престижного Київського міжнародного турніру.
– Це мій перший великий успіх на міжнародному рівні серед дорослих, – почала розмову Антоніна, коментуючи свій виступ у вазі до 55 кг на турнірі в Києві. – До того у 2004 році була срібним призером чемпіонату Європи серед кадетів.
– Розкажи, як відбувалися твої поєдинки на цих змаганнях?
– У першій сутичці зустрілася із львів’янкою Олею Нарепехою і перемогла 2:1 за періодами. Потім боролася з білорускою Григор’євою. Перший період програла. У другому також поступалася, але на останніх секундах поклала її на туше. За вихід у фінал боролася з титулованою Наталею Синишин зі Львова. Програла їй у двох періодах – 0:6, 0:2. На змаганнях з нею боролася вперше. А от на тренуваннях часто боремось. Визнаю, що наразі не готова конкурувати з нею на рівних. Фізично дуже поступаюся їй. Ну і в техніці Синичка (прізвисько Синишин – "Пошта") краща за мене. За третє місце зустрілася з борчинею з Тунісу і перемогла її у трьох періодах.
– Хто перший привітав?
– Тренер Олег Сазонов, потім дівчата підбігли. А далі вже по телефону вітали мама, брат… Звідки вони дізналися? Моя подруга Юля Благиня (бронзовий призер чемпіонатів світу і Європи – "Пошта") зателефонувала моїй мамі і повідомила приємну новину.
– Знаю, на Київському турнірі традиційно немалі призові. Як було цього разу?
– У зв’язку з фінансовою кризою їх розмір значно зменшився. Так, за третє місце отримала 100 доларів. Для порівняння, торік за "бронзу" давали 500 доларів. А найбільші призові отримала у Львові, перемігши 2006 року на одному з турнірів серед кадетів, – 200 доларів.
– Як тебе вдома зустріли?
– З радістю, обнімали, цілували. Відзначили мій успіх 23 лютого разом із Днем захисника Вітчизни. На святковому столі і для моєї медалі знайшлося місце (сміється).
– Чому після того, як стала призером чемпіонату Європи серед кадетів, у тебе було таке тривале затишшя у результатах?
– Після того успіху рік узагалі не тренувалася через те, що перенесла складну операцію. А потім потихеньку повернулася в боротьбу.
– Були думки кинути боротьбу?
– Так. Були моменти, коли себе і почувала добре, але боротися на хорошому рівні не виходило. Проте кинути боротьбу ніяк не могла, бо навчалася в училищі фізичної культури. А цього сезону досягла справжніх успіхів. Перед Київським міжнародним турніром стала другою на Кубку України, поступившись у фіналі вагової категорії до 59 кг Ірині Харів із Калуша.
– На якому курсі навчаєшся в училищі фізкультури?
– На третьому, цьогоріч закінчую. Вступатиму у Львівський університет фізичної культури.
– У березні відбудуться чемпіонат Європи (особистий) і Кубок світу (командний), на які тренери повезуть різні склади. Ти куди поїдеш?
– На Кубок світу. Виступатиму у вазі до 55 кг.
– Для тебе це будуть найсерйозніші змагання у кар’єрі. Їдеш набиратися досвіду чи маєш якісь конкретні завдання на цей турнір?
– Ніколи нічого не планую. Просто виходжу на кожну сутичку, щоб перемогти.
– Антоніно, розкажи трішки про себе. Коли почала займатися боротьбою?
– Тренуватися почала у 12 років. Тренер із боротьби прийшов на урок фізкультури в школу №5, де я навчалась, і запросив у секцію. Майже весь клас тоді записався. Цікаво було. Позаймавшись два місяці, взяла участь у перших своїх змаганнях у Львові. Стала другою тоді. І так помаленьку втягнулася.
– Крім боротьби, які маєш інтереси?
– Люблю в Інтернеті посидіти, з друзями поспілкуватися на сайті vkontakte.ru. В онлайні спортивні канали інколи переглядаю.
Джерело: Суботня Пошта
