Надто непересічною особистістю у шаховому світі є американський гросмейстер Ґата Камскій, один із претендентів на звання чемпіона світу, щоб обмежитися…
Надто непересічною особистістю у шаховому світі є американський гросмейстер Ґата Камскій, один із претендентів на звання чемпіона світу, щоб обмежитися питаннями – відповідями. Тому дуже хотілося зустрітися з ним, побачити в очах щось таке, що принесло йому прізвисько Удав. Недавно Ґата був у Львові майже тиждень, займаючись шахами з молодим львівським гросмейстером Андрієм Волокитіним. Ми змогли зустрітися і поговорити, але насамперед хочу бодай коротко ознайомити читачів з його надзвичайно неординарним життєвим шляхом.
Коли після одного з турнірів у 1989 році 15-річний ленінградський шахіст Ґата Камскій разом з батьком не повернувся додому, а залишився у США, це не стало сенсацією.
У той час значно відоміші спортсмени (хокеїст Алєксандр Могильний чи львівський фехтувальник, олімпійський призер Сергій Міндергасов) таким чином вирішували свою подальшу долю, а молодих талановитих шахістів у Радянському Союзі тоді було багато. Батько Ґати Рустам пояснив коротко: "Мій син – геній і майбутній чемпіон світу, але вдома нас не допустять до вершини". Коли через кілька років двадцятирічний Камскій виграв кілька матчів у таких сильних гросмейстерів, як Найджел Шорт, Віші Ананд, Владімір Крамнік, стало зрозуміло, що батько мав рацію. 1996 року Ґата грав в Елісті фінальний поєдинок за звання чемпіона світу з Анатолієм Карповим. То був досить скандальний матч, батько претендента не сумнівався, що Карпов дістає комп’ютерну допомогу, але довести не зумів. Після того матчу Ґата, послухавши батька, покинув шахи. Тоді йому було лише 22 роки. З його феноменальними даними, вмінням концентрувати сили за шахівницею, надзвичайною силою волі, він міг би стати чемпіоном світу. Але за нього тоді вирішив батько – це був своєрідний бунтівний крок, як йому тоді здавалося, проти диктатури Карпова і Каспарова, проти тих сил, які не дозволяють його синові зійти на шаховий трон.
Коли Ґата пішов зі спорту, а він нічого більше не вмів робити – тільки добре грати в шахи, довелося піти на навчання до найближчого від дому в Брукліні коледжу. Через три роки закінчив його, здобувши фах хіміка. Отримавши базову освіту, почав думати над продовженням навчання. Урешті-решт, закінчив за три роки адвокатську школу і дістав диплом.
І все-таки шахи не дали молодому спеціалістові піти в адвокатуру. Ґата почав потроху грати в інтернеті, брав участь у турнірах клубу імені Френка Маршалла в Нью-Йорку, в чемпіонаті США. Однак давався взнаки кількарічний брак постійних занять теорією шахів, адже Ґата грав на старому багажі. Тоді й вирішив – повертаюся у великі шахи, хоч минуло майже десять років . Своє повернення Ґата Камскій відзначив виходом у претенденти, стабільно вдалою грою на великих турнірах і дуже впевненим виступом за команду США на шаховій Олімпіаді 2006 року в Турині, де американці випередили російську команду і здобули "бронзу". Нині Камскій повернув свою шахову силу і бере участь у турнірах, поступово повертаючи собі репутацію сильного шахіста.
У Львові Ґата Камскій був уперше. Планував приїхати у листопаді, та через "всеукраїнський карантин" відкликав візит і щойно тепер у морозні дні кінця січня відвідав наше місто. Одним із секундантів американця є 23-річний львівський гросмейстер Андрій Волокитін, який допомагав йому готуватися до матчу з болгарином Веселіном Топаловим. Пам’ятаєте, як влітку 2008 року поширилася чутка, що цей поєдинок болгарина з американцем буде проведено на нейтральній території – у Львові. Про це заявив Олександр Черненко, український бізнесмен, який вирішив підтримати Камского у боротьбі за шахову корону, а ще привернути увагу до шахової столиці України Львова, де давно не було значних шахових змагань. На жаль, матч організували в Софії, де переміг господар "поля" – Топалов. Власне із запитання, про можливий приїзд Камского ще півтора року тому, й розпочалася наша розмова.
– Скажіть, будь ласка, як у Вашому житті появився меценат Черненко?
– Він підійшов до мене у листопаді 2007-го в Москві після закінчення турніру і запропонував свої послуги в організації матчу з Топаловим. Я такими справами не займаюся, тому порадив звернутися до мого батька, який мені допомагає. Я готувався до матчу, який мав бути у Львові. Однак потім Черненко кудись зник. Довелося домовлятися з болгарами про гру на їхній території, бо інших пропозицій не було.
– Ваше прізвище починається на літеру "К", як і в останніх чемпіонів світу – Карпова, Каспарова, Крамніка чи сьогоднішніх двадцятирічних претендентів Карлсена та Карякіна. Чи не почуваєтеся "зобов’язаним" теж брати участь у боротьбі за найвище звання?
– Багато хто з нас хоче стати чемпіоном. Я повернувся для того, щоб боротися. І готуюся до такої боротьби.
– Як Ви можете оцінити шанси ще одного конкурента, львівського гросмейстера Василя Іванчука?
– Василь – мій добрий приятель, і я завжди йому симпатизую. Він справжня глиба світових шахів, його всі поважають, але за шахівницею – ми суперники, і часто аж іскри летять, коли ми граємо. Між іншим, у нас з ним багато результативних партій.
– Чим пояснити, що нині так багато зовсім юних за віком, але сильних шахістів?
– Безперечно, це вплив комп’ютерної науки. Нині все, що тебе цікавить, знайдеш у всесвітній мережі. З одного боку, це добре, бо не треба довго шукати партії та партнерів, які тебе цікавлять. Але така підготовка, на мою думку, не дає глибокого розуміння стратегії шахів.
– Хто з шахістів минулого має на Вас певний вплив?
– Зараз уже ніхто. А в дитинстві я любив вивчати партії чемпіонів світу Капабланки та Альохіна.
– Чи сьогоднішній рейтинг лідерів світових шахів насправді об’єктивний?
– Рейтинг дійсно відображає силу шахіста. Є гросмейстери, які дуже за ним слідкують і бояться втратити хоча б пункт, а є такі бійці, наприклад, Іванчук, Широв та і я, зрештою, для яких шахи – це боротьба за шахівницею, пошук найкращого ходу, і саме цим нюансам гри віддаю перевагу. Хоча при нинішній системі відбору до боротьби за звання чемпіона світу, за свій рейтинг треба дбати.
– Ваші найближчі плани?
– Це турнір у Москві "Aeroflot Open", де буде багато сильних суперників і ми з Андрієм Волокитіним. А потім – побачимо…
– Дякую за розмову і бажаю Вам разом з Андрієм досягти тих вершин, про які мрієте.
Джерело: Львівська Пошта
