Відомий український фахівець Йожеф Сабо минулими вихідними відвідав Львів, де побував на матчі “Карпат” із “Динамо”. Гра у виконанні колишньої команди Йожефу Йожефовичу не сподобалася. За його словами, “динамівці” не є командою, а радше cтадом. Докладніше про це протистояння і не тільки читайте далі.
– Мені не подобається, як грає київське “Динамо”. Не бачу стилю, не бачу малюнка, – каже Йожеф Сабо. – Можливо, футболісти не хочуть добросовісно виконувати свою роботу, не знаю в чому причина. Мабуть, у середині команди щось відбувається, вони ж на полі між собою сваряться. Мені як “динамівцю” було соромно, що в завершальні 10 хвилин двобою з “Карпатами” кияни почали грати навалом. Такого ніколи не було, це в жодні рамки не входить. “Динамо” – команда з такими футболістами і грати навалом… Це не припустимо.
Погано, коли старе руйнують, а нового не створюють. Раніше “динамівців” можна було переодягнути в будь-яку форму, але за манерою гри вболівальники впізнавали свою команду. В “Динамо” був свій стиль. Сьогодні цього немає. Раніше в клубі опиралися на систему моделювання тренувального процесу Валерія Лобановського. Метр довів на практиці силу своєї стратегії. Він двічі вигравав Єврокубок, Суперкубок, багато разів був чемпіоном Радянського Союзу. Тепер у “Динамо” вирішили забути про його систему. Якщо ж ви так робите, то давайте нову ефективну систему. А нового немає. В цьому і проблема. Під час гри з “Карпатами” не побачив у “Динамо” команду, лише стадо.
– Але ж учні Валерія Лобановського не виправдали сподівань. Олексій Михайличенко, Анатолій Дем’яненко не домоглися потрібного результату з “Динамо”.
– Чому ж, Михайличенко і Дем’яненко ставали чемпіонами, здобували Кубки. Я теж із “Динамо” досягав таких самих результатів. Ми працювали за системою В. Лобановського, звісно, щось при цьому додавали. Олексія Михайличенка вважаю перспективним тренером. У збірній він своє завдання виконав – адже вона посіла друге місце у групі. Інша річ, що програли грекам.
– Але визначальним в оцінці керівництва “Динамо” роботи тренерів були виступи в Єврокубках. А за згаданих фахівців кияни постійно провалювали європоходи…
– Що вдієш, усяке буває. Мені доводилося, будучи головним тренером, грати в Лізі чемпіонів. Так, у групі зі сильними командами я набрав десять очок. Тоді потрапили в одну групу з “Байєром”, “Реалом”, “Ромою”. Але десяти очок забракло для виходу в наступний етап. А Валерій Лобановський набрав сім очок і пройшов далі.
– Йожефе Йожефовичу, теперішній кадровий потенціал “Динамо” дає змогу демонструвати кращу гру чи проблема не тільки в наставникові?
– Переконаний, що мати бразильську лінію захисту – не нормально. Вони дозволяють собі вільності, обов’язково десь помиляться. Бразильці не люблять грати на когось, вони грають на себе і від цього нікуди не дінешся. В команді потрібно мати одного, двох, ну щонайбільше трьох бразильців. А коли 5-6 – це вже важко.
– У цьому переконалися на власному досвіді?
– Так, переконався, працюючи в “Динамо”. Бразильці не дисципліновані, не люблять тренуватися. Якщо ти їм щось пробачаєш, то відразу ж інші гравці вимагають такого самого ставлення і до себе. Так починаються конфлікти. Мабуть, саме це зараз відбувається в “Динамо”. Там немає одностайності. І поки тренер усе не приведе в норму, нічого не буде.
– Після поразки “Динамо” від “Закарпаття” поширилися чутки, що футболісти “плавлять” наставника. Як гадаєте, таке ймовірно?
– Для того, щоб дати відповідь на ваше запитання, потрібно бути в середині команди. Можу лише констатувати, що там щось відбувається, якісь розбірки. Тому “Динамо” програло “Закарпаттю”, а тепер іще й “Карпатам”. Усе може бути, але я не знаю.
– Торік за Юрія Сьоміна ситуація в “Динамо”, здавалося, налагодилася…
– Юрій Сьомін трохи по-іншому ставив гру. Торік хоч чемпіонами стали. А за Валєрія Ґаззаєва ні Кубок, ані чемпіонства не домоглися.
– Яке враження на вас справили “Карпати”?
– Олег Кононов – молодець. Він зберіг дух “Карпат”. У Львові завжди було складно грати. Радий, що “Карпати” знову стали хорошою командою. У львів’ян є майбутнє.
– Мирон Маркевич якось сказав, що хотів би, аби ви увійшли в його тренерський штаб збірної. Вже спілкувалися з ним про це?
– Так, ми зустрічалися в Києві. Якщо буде потрібна моя допомога, завжди радий її надати. Зарплата мені не потрібна. Футбол – це моє життя.
– Перед українською збірною поставлено завдання перемогти на Євро-2012. Вірите в це?
– Нерозумно говорити, що потрібно перемогти і все. Ми не на тому рівні, що повинні обігрувати Англію, Іспанію чи Італію. Опустімося на землю. З групи повинні виходити, а далі – побачимо. В Мирона Маркевича складне завдання, він повинен відшукати перспективних футболістів. На перший збір викликав одних гравців, а потім випробовуватиме й інших, список довгий.
– Пане Йожефе, як гадаєте, чому українцям складно адаптуватися в провідних європейських клубах? Тимощук не заграв у “Баварії”, Чигиринський – у “Барселоні”, Воронін – у “Ліверпулі”, Шевченко – в “Челсі”…
– У кожного гравця є своя команда. Повірте, як це не дивно, але це правда. Наприклад, у “Карпатах” був Кузнєцов. Він до Львова нічим не вирізнявся, а у вашій команді заграв, почав забивати. А перейшов у “Томь” – і знову нічим не виділяється, часто сидить на лавці. Так само було зі Шевченком. Він знайшов свою команду – “Мілан”. Андрієві потрібно було залишатися там, а не переходити в “Челсі”. Тимощукові та Чигринському ще потрібно знайти свою команду. Толік потрапив у “Баварію” не вчасно, адже прийшов Ван Галь, який більше довіряє своїм співвітчизникам. А Тимощук – футболіст іншого плану, ніж голландці. Він не класний гравець, а корисний: добре відбирає м’яч, підігрує партнерам. А Ван Галю, можливо, потрібен виконавець іншого плану.
