У складі івано-франківського «Спартака», у першій лізі вітчизняного футболу Юрій Мартищук дебютував ще будучи школярем. Причому, майже відразу йому вдалося закріпити за собою місце першого воротаря команди. Тренери збірних України різних вікових категорій постійно запрошували до своїх команд. Потім був перехід до львівських «Карпат», і вихід з цією командою до найвищого ешелону українського футболу. Далі—дебют у вищій лізі, і слава одного з найперспективніших воротарів українського футболу. Кар’єра молодого голкіпера йшла у гору. А потім все різко змінилося… За останні два роки Мартищук у складі «Карпат» у Прем»єр-лізі зіграв лише одну гру….Кілька днів тому 24-річний Юрій Мартищук підписав чотирирічний контракт з луганською «Зорею». Про нову команду і не тільки голкіпер розповів turnir.com.ua.
Юрію, наскільки відомо до «Зорі» ти перейшов на правах вільного агента?
Так, у мене закінчився термін контракту з львівським клубом, і на правах вільного агента я підписав чотирирічний контракт з луганською «Зорею».
Як виник варіант із луганським клубом?
Мій контракт з «Карпатами» був підписаний за схемою рік плюс два. До десятого червня «Карпати» мали можливість використати «опцію», при якій угода автоматично подовжувалася до червня 2012-го року. Але львівський клуб вирішив не продовжувати зі мною співпрацю. Тому мені довелося шукати нове місце роботи. До мене зателефонував віце-президент луганської «Зорі»—Сергій Васильович Рафаїлов. Він запросив мене прилетіти до Луганська на бесіду. Я приїхав – і після розмови з ним, зрозумів, що новітні амбіції луганського клубу підкріплені не просто словами, а й справами. Потім я мав бесіду з тренером воротарів Олександром Ногіним, який підтвердив, що головний тренер команди Анатолій Чанцев розраховує на мене. У Луганську формується молода команда з хорошою перспективою. Чесно кажучи, я не довго вагався. Ще один нюанс, який також допоміг мені визначитися – це те, що у Луганську я завжди видавав дуже хороші матчі. І у складі «Спартака», і у складі «Карпат». А востаннє коли мені довелося грати проти «Зорі» за «Карпати» ми виграли 1:0, і саме у цей день дружина подарувала мені сина. Можливо, Луганськ – це «моє» місто…
Чи були інші варіанти?
Були… Я веду свої справи сам, без агента, тому всі можливі варіанти проходили безпосередньо через мене. Серйозно я ставився лише до тих варіантів, коли на мене виходили безпосередньо клуби, а не посередники. Називати клуби не буду, лише скажу, що це були російські і українські команди…
Першим номером «Зорі» у весняній частині минулого чемпіонату був ще один колишній воротар «Карпат»—Богдан Шуст. Витіснити його з основи буде складно…
(Усміхається). Так складається, що футбольна доля веде нас з Богданом пліч-о-пліч. З Шустом ми пройшли всі збірні України різних вікових категорій. Щоправда у національній збірній зіграти довелося лише Богдану. Але це поки що… Ми часто ділили кімнату на зборах. Потім конкурували у «Карпатах». Тепер я спробую скласти йому конкуренцію у «Зорі». Шуста я вважаю своїм другом. Він завжди дуже тепло приймає мене у Донецьку. Але крім Богдана у «Зорі» є ще досвідчений Шуховцев, який, думаю, теж не проти виграти місце під сонцем. Конкуренція буде серйозна. Але без конкуренції нема прогресу…
Юрію, повернімося трохи назад. Влітку 2008-го року з’явилася інформація, що «Карпати» перевели тебе у другу команду. У чому була причина?
Два роки тому, на тренувальних зборах в Угорщині керівництво клубу запропонувало мені підписати новий 5-річний контракт з клубом на попередніх умовах. Я відмовився, адже до закінчення чинного контракту було ще 1,5 року. Тоді мені повідомили, що я повинен залишити збори основної команди, і приєднатися до «Карпат-2», які виступають у другій лізі. Це передбачали умови мого контракту, і я виступав у другій лізі. Хоча, наскільки мені відомо, один з клубів Прем’єр-ліги був готовий тоді викупити мій контракт у львів’ян, але суму яку виставили за мій трансфер «Карпати», цей клуб заплатити не мав можливості. І я рік відіграв за «Карпати-2». Вважаю, що головний тренер цієї команди Володимир Вільчинський не має претензій до моєї гри за його команду.
Взимку 2009-го ти їздив на оглядини до німецького «Дуйсбурга»…
З Німеччини в офіс «Карпат» прийшов лист, в якому «Дуйсбург» запросив мене на кількаденні оглядини. «Карпати» відпустили мене, але вже на першому тренуванні у складі німецького клубу отримав травму. Тому оглядини довелося припинити достроково. Але тренер воротарів «Дуйсбурга» повідомив, що клуб німецький клуб хотів би ще раз мене подивитися на тренуваннях. Через кілька місяців я знову поїхав до Німеччини. Тиждень потренувався. Як мені сказали, справив непогане враження, але викупити мій трансфер у «Карпат» «Дуйсбург» не наважився…
Що було далі?
Я повернувся до Львова. А минулого літа, коли до кінця мого контракту залишалося півроку, зустрівся з генеральним директором «Карпат» Ігорем Дедишиним, аби обговорити моє майбутнє. Він сказав що головний тренер Олег Кононов розраховує на мене у новому чемпіонаті. Пізніше це підтвердив і сам керманич. Після цього клуб запропонував мені новий контракт за системою «1+2». Я підписав угоду після достатньо змістовної бесіди і з Дедишиним, і з Кононовим. Півроку я перебував в основному складі. Після останнього офіційного матчу осінньої частини чемпіонату проти донецького «Металурга», який я відіграв в основному складі, Олег Кононов підійшов до мене, подякував за гру, і сказав що у весняній частині чемпіонату я матиму більше роботи, аніж восени. З хорошим настроєм я пішов у відпустку, і з перших днів тренувальних зборів був готовий боротися за місце в основному складі команди на весняну частину. Вже з перших днів тренувальних зборів, які «Карпати» проводили в Туреччині наш керманич дав зрозуміти мені, що не розраховує на мене, пояснюючи це тим, що перш ніж претендувати на місце у команді я повинен з’ясувати усі питання з керівництвом клубу. Хоча у мене жодних питань та претензій до клубу не виникало. Усі обов’язки по контракту клуб переді мною, і я перед клубом виконували. А перед початком весняної частини чемпіонату «Карпати» вивели мене зі складу своєї заявки…
Головний тренер «Карпат» Олег Кононов на одній із зустрічей з вболівальниками заявив, що тобі слід обмежити свої фінансові апетити?
Я чув це, але, наголошую, що всі мої умови були чітко прописані в контракті, який був підписаний мною та керівництвом «Карпат» у червні минулого року. Нічого більшого футболіст Мартищук від футбольного клубу «Карпати» не вимагав.
З яким серцем залишаєш Львів?
Я зла ні на кого не тримаю. Емоції потрохи вщухають… Але ті 5 років, які я прожив у столиці Галичини – вони є незабутніми. Є відчуття якоїсь недосказаності, адже не вдалося повністю реалізувати себе у складі «Карпат». Не вдалося повністю виправдати сподівання львівських вболівальників, яких я вважаю одними з найкращих в Україні, і хочу їм подякувати за ту підтримку, як я відчував у складні моменти своєї кар’єри у «Карпатах»… Винним вважаю виключно себе, і більше нікого, але частина мого серця назавжди залишиться у «Карпатах». Сподіваюся у «Зорі» мені вдасться повернутися на найвищий рівень своєї кар’єри. Обіцяю, що гарувати для цього буду нестримно… «Карпатам» бажаю успіху. Буду вболівати, щоб команда якомога дальше зайшла у Лізі Європи…
Ти вважаєш це під силу львів’янам?
Без сумніву. У «Карпатах» зараз дуже сильний склад, і кваліфікований тренер, який знає як досягати мети. Це може дати той результат, на який зараз навіть ніхто не сподівається. Головна заслуга Кононова – це атмосфера, яку йому вдалося створити. «Карпати» у сьогоднішньому стані можуть перемогти будь кого. Це однозначно…
А які твої мрії пов’язані із «Зорею»?
Історію нині луганського, а колись ворошиловградського клубу, я знаю досить непогано. Свого часу «Зоря» наробила дуже багато галасу вигравши чемпіонат Радянського Союзу, чому б не повторити цей успіх в українській історії. Тим більше, що це команда, яку у місті просто обожнюють…
