Рішення КДК про дискваліфікацію "Карпат" та усіх гравців клубу, що брали участь у "договірному" матчі проти "Металіста", хибне та несправедливе.
Такий висновок можна зробити із великого інтерв’ю сайту uafan.net з колишнім воротарем "Карпат" Юрієм Мартищуком, яке ми пропонуємо вашій увазі. "Коли пан Димінський нам вперше показав відеозапис розмови з Лащенковим, то у команді це сприйняли по-різному, але більшість футболістів серйозно до цього не поставилися. А як можна сприйняти слова людини, яка у команді була лише кілька місяців, яка помішана на грошах, і яка в побутовому житті не зовсім адекватна?", – почав Мартищук.
– Юрію, чи були ви здивовані, коли дізналися рішення КДК ФФУ з приводу скандального матчу "Металіст" – "Карпати"?
– Я був не просто здивований, я був вбитий таким рішенням. Кілька ночей заснути не міг. Вдома ні з ким не розмовляв. І найголовніше, що справа не в грошах. Справа у людській гідності та честі. Не хочу бути пафосним, але я простий український хлопець, якому мама з дитинства пояснювала, що не можна брехати, зраджувати, бути підлим. З якими очима я маю тепер приїхати до неї. Як я можу зараз приїхати до Львова і зустрітися з моїми друзями, які вболівають все життя за «Карпати». Як я маю дивитися зараз в очі фанатам львівського клубу. У мене були різні часи в "Карпатах", але фанати завжди мене підтримували. Як тепер до мене ставитимуться у Луганську. Всі вони вважатимуть, що я брехун, який "здає" матчі. Хоча насправді я ні в чому не винний. І тому я буду боротися за своє ім’я. Дуже сподіваюся, що мені вдасться його відмити. Інакше я буду думати, що людські цінності зміліли до межі, а цього дуже не хотілося б.
– Пригадайте, будь-ласка, події дворічної давнини. Розкажіть, що передувало тому матчу…
– За останні кілька місяців я дуже ретельно порпався у пам’яті, аби пригадати, що передувало цьому матчу. І хочу сказати, що нічого особливого не згадав. Звичайний календарний матч, до якого ми готувалися у звичному режимі. Коли приїхали до Харкова, в готелі ми жили разом з Ігорем Худоб’яком. Звичайно ж, футболісти знали про те, що в минулому між Димінським та Маркевичем були непрості стосунки, і розуміли, що для нашого президента ця гра має певну принциповість. Збиралися дати бій.
– Коли головний тренер команди назвав стартовий склад на гру?
– Як звично, за кілька годин до матчу.
– Чи підходив до вас капітан команди Іщенко перед грою…
– Ніхто до мене не підходив і ніхто ні на що не натякав.
– "Карпати" програли 0:4. Центральний захисник Лащенков постійно провалювався. Чи не викликала його гра у вас якісь сумніви?
– Тоді ніяких. Погано грав не тільки він. Уся команда грала дуже погано. Але на той час у "Карпат" був такий період нестабільності. У стартовому складі було дуже багато молодих футболістів. Ми могли видати фантастичний матч, а потім вже наступній грі просто "розклеїтися". Наш головний тренер Валерій Яремченко формував новий колектив, і ця нестабільність була виправдана. "Металіст" був на той час на ходу.
– Які у вас були стосунки з Лащенковим?
– Виключно робочі. Лащенков – дуже специфічна людина, і підтримувати постійні стосунки з ним дуже складно. Він більше товаришував із старшими футболістами – Іщенко, Ґодвіним… До нас, молодих, він ставився трохи зверхньо… Тому наше спілкування обмежувалося лише футбольним полем. Не тільки моє, але й інших молодих футболістів "Карпат" це теж стосувалося.
– Що було після гри?
– Точно пам’ятаю, що відразу після матчу у роздягальні була дуже жорстка розмова. Я пам’ятаю, що дуже голосно виказував своїм захисникам, що так грати не можна, що це не рівень Прем’єр-ліги. На емоціях один одному наговорили дуже багато різного. Відразу після виходу з роздягальні я дав інтерв’ю журналістам, у якому сказав, що мені соромно за таку гру команди. Та пізніше все втихомирилося. Необхідно було готуватися до наступного матчу. Потім повернулися до Львова, і більше ніяких розмов про цю гру не було. Наголошую, ніяких розмов не було!
– Що було далі?
– Закінчився чемпіонат. У нас була коротка відпустка. Команду залишив Яремченко. Прийшов Кононов. Ми поїхали на тренувальний збір до Угорщини. І там президент клубу показав запис свого сумнозвісного "діалогу" з Лащенковим.
– Ви не повірили у сказане ним?
– Особисто я не повірив. Але певний розкол у колективі стався. Один на одного футболісти почали дивитися з-під лоба. Атмосфера вмить стала нездоровою.
– У скандальному запису розмови Димінського та Лащенкова звучить ваше прізвище і прізвище Худоб’яка, як людей, від яких президент «Карпат» вперше почув про нібито договірний матч.
– Це суцільна неправда. Пан Димінський ніколи зі мною не обговорював перипетії того матчу. І жодних претензій з приводу тої гри він мені ніколи не виставляв.
– Чому ж він назвав саме ваші прізвища?
– Не знаю. Можу це лише пояснити тим, що він хотів нас підчепити на гачок. Мало хто знає, що кілька днів по тому, як ми побачили той запис, мене викликав Петро Петрович і запропонував підписати новий контракт зі мною терміном на п’ять років. Умови ж мали залишитися ті ж, які були до цього. Я відмовився і вже наступного дня повернувся до Львова тренуватися у розташуванні команди "Карпати-2".
– Що відбувалося далі?
– Що робилося всередині команди далі, я сказати не можу. Цілий рік я провів у розташуванні "Карпати-2", і весь сезоні відіграв у другій лізі. Таким чином мене намагалися переконати підписати п’ятирічний контракт. З гравцями основи я перетинався лише на клубній базі на кілька хвилин і говорили ми переважно про побутові речі.
– Але ж контракт ви таки підписали…
– Так, але не 5-річний, а рік плюс два, і "Карпати" погодилися на мої умови. Які потім не виконали, і це дозволило мені цього літа перейти до "Зорі" на правах вільного агента. Але це зовсім інша історія… Хочу лише сказати, що ніяких претензій до свого попереднього клубу я не маю.
– Розкажіть про історію з Федорівим, адже він теж був другій "карпатівській" команді…
– Не можу вам тут нічим допомогти, адже його перевели до "Карпат-2", коли я підписав новий контракт і вже повернувся до основної команди. Зі слів хлопців знаю лише, що йому пропонували відмовитися від «підйомних», прописаних у контракті. Він не хотів цього робити.
– Як відомо, саме через нього розпочалася уся ця катавасія з нібито договірною грою…
– Мені насправді все одно. Якщо хтось винен – треба карати. Це однозначно. Тому я постійно був на усіх зустрічах, куди нас викликали, писав свої пояснення – і пану Кочетову, і прокуратурі Львівської області. Я нічого не боявся, тому що всюди говорив правду. Ніяких грошей мені ніхто не пропонував і не давав. За всіх відповідати не можу, але за себе – можу заприсягтися.
– Як ви зараз оцінюєте слова Лащенкова?
– Ви читали мотивувальну частину рішення КДК ФФУ? Там же незрозуміло, хто які свідчення дає, хто тверезий, хто п’яний. Лащенков сказав, що гроші давали тільки на основний склад. Налєпа каже, що і йому дали, хоча він у цьому матчі участі не брав. А потім каже, що коли зізнавався про гроші, то був дуже п’яний і ніяких грошей в очі не бачив. Ну, хіба це серйозне розслідування? Так, причесали усіх одним гребенем, а тепер відмивайся, як хочеш. Прикро.
– Що ви чекаєте від апеляції?
– Правди. Більше нічого.
