Мирон Маркевич знову поспілкувався з BBC та намагався пояснити, що ж саме він мав на увазі у попередньому інтерв’ю. Колишній головний тренер футбольної збірної України Мирон Маркевич закликав до повного невтручання футбольних функціонерів у роботу наставників національної команди, назвавши це єдиною запорукою успішної підготовки збірної до Євро-2012. Заява пана Маркевича у попередньому інтерв’ю щодо відсутності перспектив у збірної викликала бурхливу реакцію в Україні. Тоді він сказав, що не бачить майбутнього у збірної, хоча пізніше намагався спростувати, що робив таку заяву.
Переслухавши власні слова знову, пан Маркевич визнав, що та фраза таки лунала, і його слова були подані Бі-Бі-Сі коректно. Тренер пояснив, що саме він мав на увазі.
– Я мав на увазі, що у таких умовах працювати нереально. А вони це вихопили… Вони працюють там на одне, щоб валити людей. Вони всі знають, кого це стосувалося.
– Справа у тому, що цікавить Ваша думка як фахівця, що треба для того, щоб збірна була успішною.
– На мою думку, головне, щоб не заважали тренерам працювати. Це найголовніше. Більше нічого не треба. Хто чує ці слова, знає, кого це стосується.
– Ви були першим тренером, який не мав, так би мовити “київського коріння”, чи “динамо-київського коріння”. Ви не протримались і півроку. Чи має хтось взагалі шанс не з групи довкола “Динамо” успішно працювати у збірній?
– Ніяких шансів. Такого в історії не було, і я справді був першим. Мене не хотіли із самого початку. Григорій Михайлович Суркіс не хотів із самого початку. Тепер уже можна сказати, що на тому, щоб я був тренером збірної наполіг Ігор Коломойський. Їм довелось десь з тим змиритись. Вони чекали мого провалу та не дочекались. Розумієте, тут є деякі нюанси, про які я не хочу говорити, але я справді побачив, що не хоче мене Григорій Михайлович. Нехай скаже правду. Втім, він сказав після мого призначення, що він хотів іншого тренера. Просто нехай зараз скаже, що “так, я не хотів”. Він мене тепер “баластом” обізвав, але я тоді не знаю, хто тоді він, якщо я – “баласт”?
– Ви знаєте, ось це слово “баласт” з’явилося після нашого з вами інтерв’ю, коли українські ЗМІ поширили цей сенсаційний заголовок, що ви не вірите у збірну. Чому у Вас склались такі непрості стосунки з Григорієм Суркісом? Де коріння?
– Це давно вже тягнеться. Ще як я працював у “Карпатах”. Розумієте, він ,крім київського “Динамо”, нічого навкруги не бачить. І це найстрашніше – тільки “Динамо”. Тільки хтось стає на ноги й одразу… “Карпати” стали на ноги у 1999 році. Команда йде на третє місце, а мене звільняють з роботи. Я навіть не знав, “звідки ноги ростуть”. Але мене тоді не було кому захистити. Вони тоді приїхали, розпродали команду. Головне було мене усунути, ну й усунули. Тут у мене є захист, тому мене і не можуть. Я буду у “Металісті” працювати, скільки мені Бог дав. І все, неможливо командам на ноги стати. Ось та сфабрикована справа з тим договірним матчем. Ви знаєте, те все настільки примітивне, настільки “білими нитками обшите”…
– Але з іншого боку, Ви кажете, що командам не дають стояти на ногах: “Шахтар” зараз міцно стоїть на ногах і кияни пасуть задніх у порівнянні з “Шахтарем”?
– “Шахтар” – так, зараз і наш президент міцно стає на ноги, і це не зовсім всім подобається, особливо, самі розумієте кому. А зараз, якщо ще будуть судити, як судять, подивимось, де буде київське “Динамо”.
– Запрошення П’єрлуїджі Коліни бути наглядачем над українським суддівським корпусом. Ви думаєте, що це допоможе вирішити проблему корупції в українському футболі, і в суддівстві зокрема?
– Мені здається, що вже бояться судді. Чи ти судиш “Шахтар”, чи “Динамо”… Я за це двома руками. Нехай так і далі. Судді помиляються і далі, і у наш бік, і проти нас, але це вже двосторонній рух, а не в один бік. Суддівство стало на голову вищим.
– Чемпіонат України – це, звісно, цікаво для українських вболівальників, але, напевне, їх зараз більше цікавить перспектива на Євро-2012. Це, можливо, вперше та востаннє Україна отримає такий турнір. Збірна вже у фінальній частині без кваліфікаційних змагань. Якими Ви бачите її майбутнє і перспективи?
– Знаєте, є хороші гравці. Я не можу сказати, що їх є багато, чесно. Я зараз стикнувся, що є проблема з правим захисником. Дай Бог, щоб Шевченко до того часу грав, тому що зараз без нього я ні “Динамо” не уявляю, ні збірної, тому що він – лідер. Той же Алієв, та й Мілевський додасть, і Гусєв. Тобто є 15-18 футболістів, але треба, щоб Бог їх милував від травм.
– Але, окрім футболістів, які виходитимуть на поле, що ще треба збірній?
– Збірній треба, щоб тренер сам вирішував усі проблеми. Сам виставляв склад, щоб не було диктату, щоб не заважали роботі тренера. Якщо цих усіх речей не буде, то, я впевнений, тренерський склад впорається. Якщо далі буде ця війна, якісь конфлікти інтересів, які будуть впливати на команду, то тоді нічого не буде.
– На Вашу думку, що є причиною, стількох багатьох конфліктів у футболі: політика, гроші, амбіції?
– Мені важко сказати. Ви знаєте, я не хочу туди лізти. Я знаю, що повинно бути по-іншому. Це я точно знаю. Вистачить уже. Я все бачив і бачу. Я сподіваюсь, що це все закінчиться, тому що далі так не можна. Я думаю, що не може бути президент Федерації та співвласник “Динамо” однією людиною. Це має бути нейтральна людина. Можливо нехай також хтось приїде з-за кордону. Нейтральна людина, причому багата людина, якій не потрібні гроші. Просто людина, яка захоче допомогти українському футболу, ось і все.
Українська служба BBC
