Федецький: З Італією гратимемо першим номером

Троє грав­ців “Кар­пат” ци­ми дня­ми пе­ре­бу­ва­ють у роз­та­шу­ван­ні на­ці­о­наль­ної збір­ної. Ар­тем Фе­дець­кий і два Іго­ря – Ху­доб­’як та Ощип­ко го­ту­ють­ся у скла­ді “си­ньо-жов­тих” до спа­рин­гу із ко­ман­дою Іта­лії.

– Ар­те­ме, мат­чі збір­ної Ук­ра­ї­ни на чем­пі­о­на­ті сві­ту в Ні­меч­чи­ні пе­рег­ля­да­ли?

– Так, звіс­но, ба­чив усі мат­чі на­шої ко­ман­ди на Мун­ді­а­лі.

– А чверть­фі­наль­ну гру пам’я­та­є­те?

– Ко­ли ми з ра­хун­ком 3:0 прог­ра­ли іта­лій­цям? Аяк­же… Де­та­лі вже тро­хи при­за­був, але за­га­лом пам­’я­таю ту гру.

– Сут­тє­во з то­го ча­су змі­ни­ла­ся збір­на Іта­лії?

– Ду­же змі­ни­ла­ся, ба­га­то но­вих грав­ців з’я­ви­ло­ся. А ось ма­лю­нок гри не змі­нив­ся. Ду­маю, в то­ва­рись­кій грі бу­де не лег­ше, аніж на­шій збір­ній на чем­пі­о­на­ті сві­ту.

– Де­таль­ні­ше про ма­лю­нок  гри іта­лій­ців мо­же­те роз­ка­за­ти?

– У де­та­лях гру іта­лій­ців ще не роз­би­ра­ли. З то­го, що я по­ба­чив, то іта­лій­ці ду­же доб­ре ата­ку­ють, гра­мот­но обо­ро­ня­ють­ся. Що ці­ка­во, не­без­пе­ки в ата­ці вар­то очі­ку­ва­ти від будь-яко­го грав­ця – чи то на­пад­ни­ка, чи за­хис­ни­ка.

– А ма­лю­нок гри збір­ної Ук­ра­ї­ни сут­тє­во змі­нив­ся за ос­тан­ні п’ять ро­ків?

– Важ­ке пи­тан­ня… Моє зав­дан­ня – ви­хо­ди­ти на фут­боль­не по­ле і ви­ко­ну­ва­ти свій об­сяг ро­бо­ти, а ма­лю­нок гри – це спра­ва тре­не­ра. Ма­лю­нок  гри бу­ває різ­ний і оби­ра­єть­ся в за­леж­нос­ті від су­пер­ни­ка. В де­я­ких іг­рах пот­ріб­но зіг­ра­ти в ата­ку­ю­чий фут­бол, в ін­ших – від за­хис­ту на кон­тра­та­ках. То­му важ­ко від­по­віс­ти на ва­ше пи­тан­ня. З іта­лій­ця­ми в обо­ро­ні від­сид­жу­ва­ти­ся не бу­де­мо, на­ма­га­ти­ме­мо­ся нав’я­за­ти су­пер­ни­ку свою гру, а там по­ди­ви­мо­ся.

– Ра­ні­ше збір­на Ук­ра­ї­ни зав­жди із топ-ко­ман­да­ми гра­ла дру­гим но­ме­ром, за­раз все змі­нить­ся…

– Ну, а що з іта­лій­ця­ми гра­ти від глу­хої обо­ро­ни і пос­тій­но обо­ро­ня­ти­ся? Ні, ми так гра­ти не бу­де­мо, са­мі ата­ку­ва­ти­ме­мо. Ми ж ви­хо­ди­мо на по­ле, що­би пе­ре­мог­ти і при цьо­му по­ка­за­ти хо­ро­ший фут­бол. Не зва­жа­є­мо на ти­ту­ли су­пер­ни­ків, го­лов­не свою ро­бо­ту якіс­но ви­ко­на­ти, вик­лас­ти­ся на сто від­сот­ків.

– Тре­ну­ван­ня в клу­бі та збір­ній сут­тє­во від­різ­ня­ють­ся?

– Не мо­жу ска­за­ти, що щось но­ве по­ба­чив у збір­ній. У кож­но­го тре­не­ра свій пог­ляд на гру і на тре­ну­валь­ний про­цес. Звіс­но, в збір­ній тре­ну­ван­ня про­хо­дять інак­ше, ніж у клу­бі, але но­во­го ні­чо­го не­ма.

– У се­ре­ду, 23 бе­рез­ня, нас­тав­ник “Кар­пат” Олег Ко­но­нов свят­ку­вав день на­род­жен­ня. Як при­ві­та­ли сво­го тре­не­ра?

– За­те­ле­фо­ну­ва­ли ра­зом із Іго­рем Ху­доб­’я­ком та Іго­рем Ощип­ком близь­ко дев­’я­тої ран­ку, при­ві­та­ли. Ду­маю, ми бу­ли од­ни­ми із пер­ших, хто ві­тав Оле­га Ге­ор­гі­йо­ви­ча. А по­да­ру­нок уже вру­чи­мо піс­ля то­го, як по­вер­не­мось з та­бо­ру збір­ної.

– З яким нас­тро­єм при­ї­ха­ли в роз­та­шу­ван­ня збір­ної? Ос­тан­ній матч “си­ньо-жов­тих” по­зи­тив­них емо­цій не до­дав…

– Так, ос­тан­ній матч нам не вдав­ся, не змог­ли зіг­ра­ти у свою гру, то­му і прог­ра­ли. Вис­нов­ки вже зро­би­ли, спро­бу­є­мо біль­ше не нас­ту­па­ти на ті ж граб­лі. Сто­сов­но  нас­трою, то в збір­ну пот­ріб­но при­їз­ди­ти без по­га­них емоцій. Тут свої зав­дан­ня, і ні­що не по­вин­но від­во­лі­ка­ти. Гра із “Се­вас­то­по­лем” зіп­су­ва­ла нас­трій, але не пот­ріб­но на цьо­му за­цик­лю­ва­ти­ся, жит­тя про­дов­жу­єть­ся, не­об­хід­но на­лаш­то­ву­ва­ти­ся на нас­туп­ні мат­чі.

– Се­ред убо­лі­валь­ни­ків і не тіль­ки по­бу­тує дум­ка, що в “Кар­пат” не ви­віт­ри­ло­ся емо­цій­не під­не­сен­ня піс­ля пе­ре­мо­ги над “Шах­та­рем”, що і за­ва­ди­ло ва­шій ко­ман­ді здо­бу­ти пе­ре­мо­гу над крим­ча­на­ми…

– Не по­год­жу­ю­ся з цим. У не­бе­сах ніх­то не лі­тав. Ну виг­ра­ли ми в “Шах­та­ря”, так що піс­ля цьо­го пот­ріб­но за­вер­ши­ти фут­боль­ну кар­’є­ру? Ми зна­ли, що нас че­кає в Сім­фе­ро­по­лі, зна­ли, що “Се­вас­то­поль” на матч із на­ми вий­де, як на ос­тан­ній бій. Ми від­по­від­но на­лаш­то­ву­ва­ли­ся, ніх­то но­са не за­ди­рав. Але гра не піш­ла. Бу­ва­ють та­кі мат­чі, ко­ли ні­чо­го не ви­хо­дить. Ще раз го­во­рю, пот­ріб­но про­а­на­лі­зу­ва­ти й за­бу­ти про нев­да­чу, го­ту­ва­ти­ся до май­бут­ніх ігор. А нас­туп­ним на­шим су­пер­ни­ком бу­де луць­ка “Во­линь”. Ду­маю, нам у Луць­ку бу­де не прос­ті­ше, ніж у Сім­фе­ро­по­лі. Тим па­че, всі зна­ють, як Ві­та­лій Квар­ця­ний на­лаш­то­вує сво­їх пі­до­піч­них. Зга­дай­те, як во­ни гра­ли у До­нець­ку. Го­ту­є­мо­ся до неп­рос­тої гри.

http://pohlyad.com