Відомий український фахівець Дмитро Базилевський, який працював в южненському «Хіміку» та тренерському штабі збірної України, продовжить кар’єру у львівській «Політехніці-Галичині». Фахівець уже розпочав роботу з комплектації команди. Пропонуємо вашій увазі перше інтерв’ю на новій посаді Дмитра Леонідовича.
— Дмитре Леонідовичу, який термін вашої угоди з «Політехнікою-Галичиною»?
— На рік.
— Вам доведеться суттєво змінити склад команди, заново сформувати кістяк. Чи не замало часу вам дають для того, щоб досягти результату?
— Ви правильно сформулювали запитання. Цей процес трудомісткий, вимагає багато часу. Звісно, ніхто не відкладає виконання завдання на сезон — якісний і результативний баскетбол. Стосовно формування команди, то, звичайно, року замало. Щоби зробити те, чого хоче клуб, прагну я, потрібно більше часу. Але якщо буде помітно рух уперед в організації гри та роботи клубу, загалом прогресивну тенденцію, то одним роком співпраця не обмежиться.
— Якого результату повинна досягнути ваша команда, щоб ви могли впевнено говорити про продовження співпраці?
— Мені не хотілося б розповідати про завдання клубу. Його визначає керівництво. Для мене найперше завдання — це формування боєздатного колективу та хороша якісна гра. Коли визначать склади в опонентів, наша команда повністю сформується, можна буде об’єктивно порівняти сили наші й суперників. Тоді можна буде говорити про конкретні завдання, місця в турнірній таблиці. А нині нехай керівництво клубу озвучує вимоги. Мені ж потрібно створити команду на рівень сильнішу за ту, яка була у Львові минулого сезону.
— Ви як людина баскетбольна, мабуть, стежили за іграми національної Суперліги минулого сезону, зокрема бачили бодай кілька матчів «Політехніки». Можете сказати, чому Андрієві Подковирову не вдалося потрапити в плей-оф?
— Він перебував у непростому становищі. Подковирову потрібно було йти вперед максимально швидкими, точними та результативними кроками. Однак у баскетболі це не завжди вдається зробити. Бувають промахи, погіршення, падіння. Андрієві було дуже складно. Не раз говорив про те, що зміна тренера впродовж сезону дуже рідко приносить результат. Навіть не можу згадати приклад результативної тренерської ротації в розпал змагань. У період міжсезоння наставник формує команду «під себе», шукає виконавців для власної схеми гри, програмує підготовку. Найкраще дати тренерові змогу реалізувати свої плани, допрацювати до кінця сезону. А Подковирову довелося виправляти чужу роботу й водночас виконувати свою. В максимальні короткі терміни він мав поставити «Політехніці» свою гру, налагодити командні зв’язки. Це дуже складно зробити.
— Узагалі, яка вам спадщина дісталася? Наскільки мені відомо, з Ярославом Зубрицьким і Павлом Ревзіном контракти продовжили, першим новобранцем став хорватський захисник Ведран Моровіч. Це наразі всі ваші підопічні, інших необхідно буде набрати в період міжсезоння?
— Виходить, що так. Але ви не забувайте про наш дублюючий склад, де є виконавці, які впевнено стукають у двері Суперліги. У нас є на олівці потрібні гравці, але про них не варто говорити до підписання контрактів. Нині триває звичайна робота із селекції баскетболістів, комплектуванню. Вибираємо і серед українців, і серед іноземців. На початку липня вже провели короткий оглядовий збір, до нас приїхало 15 виконавців, я їх переглянув. Тепер із деякими ведемо переговори, хтось від нас поїхав.
— У кожного тренера є свій почерк комплектації колективу. Дехто робить акцент на американцях, хтось опирається на доморощених гравців, інші запрошують легіонерів із Європи. Ви до якого типу наставників належите? Скажімо, запрошуватимете в «Політехніку» американців?
— Радше за все, будуть один-два американці. Для мене не важливо, якої національності виконавець. Ми ж не на якийсь фестиваль готуємо команду, в нас професійний клуб. Не прагну працювати тільки з представниками конкретної країни. Потрібно, щоби баскетболісти якісно виконували свою роботу. Гратимуть українці якісно на своїй позиції — чудово, інших не братимемо.
— Хто дорожче обходиться клубу — американці, європейці чи українці?
— Так завжди було, що баскетболісти з Євросоюзу коштують дорожче. Литовці, серби, хорвати, іспанці… В Америці більший вибір, постійно з’являється молодь з університетів, тому ціна на них інша. Але в цьому випадку складно зробити вдалий вибір, адже гравець з університетської команди може мати хорошу статистику, рекомендації, а новому колективу не підійде. Тому багато спілкуюся із тренерами в Штатах, Європі, цікавлюся виконавцями. Дізнаюся про ментальність баскетболіста, його характер і реакцію на ті чи інші умови. З-поміж українців теж є гравці з великими амбіціями та забаганками. Попит на доморощених значний, тому і їхні вимоги такі самі, як в іноземців.
— Ви сказали, що в «Політехніці» будуть один-два американці. Не хочете запрошувати більше виконавців із-за океану через їхній менталітет? Кажуть, якщо в команді велика діаспора американців, то це погано впливає на атмосферу в колективі…
— Усе залежить від конкретних осіб. Суджу за своєю роботою в южненському «Хіміку». Там були різні люди. Хтось приживався, діяв в інтересах команди, а інші перетягували ковдру на себе. Повторюю: я не звертаю увагу на національність гравця. Головне — його кваліфікація.
— Уже спланували підготовку своєї команди до сезону?
— Так, ми збираємося 1 серпня у Львові. Пройдемо медогляд, проведемо перші тренування. У місті Лева пробудемо 10 днів. Потім на базі в Тисовці займемося фізичною підготовкою. Згодом вирушимо в Литву, де відбуватимуться спаринги. 1 вересня повернемося до Львова. Подальші плани нині коригуємо. Хочемо провести ще один виїзний збір, а де саме — уточнюємо.
“Львівська газета”
