“Знову забив” і “відзначився голом-красенем” – як то кажуть, це все, що треба знати про початок нинішнього сезону для Руслана Малиновського. Поки українські легіонери набирають оберти та вливаються в нові команди, Малиновський буквально творить історію – хавбек регулярно забиває і в Бельгії, і в Лізі Європи, оформивши вже 7 м’ячів від початку сезону!
При цьому, граючи глибоко в центрі півзахисту, Руслан не має проблем з гольовими моментами – хавбек чудово б’є здалеку та чітко виконує стандарти. Як каже сам Малиновський, “відправити м’яч з точки у точку”.
Ми зустрілися з Малиновським, щойно почалася перерва в чемпіонатах на матчі збірної, – гріх було не поговорити про голи Руслана і прогрес у “Генку”, а також дізнатися цікаві подробиці його кар’єри в Бельгії.
“Коли я залишився один лівоногий з ударом, а на тренуваннях виходило забивати непогані м’ячі, сам не соромився і прямо говорив про бажання бити штрафні”
– Так, зараз забив кілька м’ячів, і приємно так допомагати команді. Але це все залежить від колективу, адже в більшості саме партнери створили мені моменти, – каже Руслан. – Сам же ти не обіграєш усіх – хороші передачі та моменти створює команда, і я намагався витискати максимум з цього.
– Доводилося бачити, як тебе вже називають “гольова машина”… Як таке прізвисько хавбеку – до душі?
– Так зараз лише початок сезону, нинішня ситуація поки нічого не означає. Треба продовжувати працювати в тому ж дусі, а розмовляти про якісь досягнення та результати поки рано.
– Але, граючи в центрі поля, ти все ж більше налаштований на атаку?
– Забивати голи – це лише частина моєї роботи. Також гравець мого амплуа в “Генку” має постійно брати участь у відборах, допомагати обороні та тримати баланс між захистом і атакою. Ну а голи – це вершина результату, що, сподіваюся, буде у мене й надалі.
– Руслан Малиновський в “Зорі” грав здебільшого на атаку, більше діючи під нападником. Можна сказати, що з переходом у “Генк” ти розраховував на дещо іншу роль, ніж маєш зараз?
– Ні. Думаю, я зараз в тому становищі, до якого прагнув з переходом у “Генк”. Для мене найважливіше, що я граю в кожному матчі. Адже два роки тому я пропустив багато часу, і тоді непросто було думати про високий рівень стабільної гри. Але, слава Богу, зараз усе добре, ті часи вже і забулися.
– Відновлення та повернення після тієї травми – це диво, якщо розглядати ситуацію крізь призму українських реалій?
– Скоріше, “диво” – це все ж неправильне слово в даній ситуації. Це була щоденна праця, не надто приємна, але необхідна для повернення. Також не вдалося уникнути складних моментів і в ментальному, і у психологічному плані, що також було необхідно пройти.
– Нещодавно ти говорив, що з часу переходу до Бельгії суттєво переглянув як свою гру загалом, так і виконання дальніх ударів із гри та зі штрафних…
– Я працюю в “Генку” вже з третім тренером. Дещо почерпнув і у колишніх наставників, а новий тренер приніс свої ідеї, які сходяться з менталітетом команди. Зараз Філіп Клемент вніс позитив у команду, а також змінив роботу над багатьма аспектами – флангові передачі, штрафні положення та інше.
У минулому році у нас було чимало проблем з цим, але зараз тренер зробив тут чималий акцент, і тепер “Генк” кращий в цих компонентах. Ми забиваємо і з кутових, і зі штрафних, що не може не втішати.
– Пам’ятаєш момент, коли в “Генку” довірили виконувати штрафні?
– У команді був один гравець, який відповідав за стандарти, але він пішов. І я залишився один лівоногий з ударом, а на тренуваннях виходило забивати непогані м’ячі. Тому не соромився і прямо говорив, що хочу бити штрафні. Коли ж ми поїхали на збори, то у спарингах забив перший на той час гол, і далі вже постійно брав виконання стандартів на себе.
– Над чим в першу чергу працюєш на тренуваннях?
– Ох, тут дуже багато моментів… Кожен футболіст по-своєму підходить до цього, тут маса нюансів – розбіг, дистанція, сам удар тощо. У підсумку треба прийти до ідеального почуття моменту, але це все треба відточувати на тренуваннях, при цьому не переборщувати.
– Скільки разів максимум можеш пробити на тренуванні?
– Робити, наприклад, по 50 ударів за одне тренування теж не можна – треба раціонально ставиться до свого ресурсу. Тому дивлюся на свій стан і слідкую за цим.
– З кожним великим турніром з’являється новий м’яч, і починається суперечка про його якість, траєкторії польоту тощо…
– Різниця дійсно дуже велика. Якщо брати Nike і Adidas – це зовсім інші речі, треба по-різному підходити до гри тим чи іншим м’ячем. Якщо ми тренуємося тижневий цикл одним м’ячем, а граємо іншим, то перед матчем потрібно кілька ударів, щоб відчути м’яч. М’ячі дійсно суттєво відрізняються один від одного.
– Є кумир чи взірець у виконанні штрафних і дальніх ударів? Пірло, Лампард, Роналдіньо?
– Щоб хтось один, то немає. Подивися тільки, скільки дальніми ударами забили на чемпіонаті світу – це залишається одним з ключових моментів футболу, чому приділяють увагу багато гравців. А кумир… Зараз чимало гравців з дійсно класним ударом, який може відправити м’яч з точки в точку.
“Граю не для скаутів, а для вболівальників”
– Чим свого часу здивував і досі дивує “Генк”?
– Перш за все – ставленням до футболістів. Всі люди дуже добрі, і разом із відмінною організацією це дає результат. Матчі збирають повні трибуни, у клубу чудова інфраструктура та стадіон.
Наприклад, зараз “Генк” зробив поле з міксту натуральної та штучної трави – не кожен клуб може дозволити собі таке. Але тут є це, щоб команда грала на кращому газоні та не мала перешкод для швидкого красивого футболу. Від цього залежить відвідуваність, і люди ходять на нас. Ми сильні вдома, беремо максимум очок на своєму стадіоні та граємо дуже сильно, зокрема й завдяки покриттю. І таких моментів багато.
– На шальках терезів – чемпіонські амбіції (зараз “Генк” іде другим у чемпіонаті) або Ліга Європи…
– Зараз ми беремо участь у трьох турнірах, і напередодні сезону тренер навіть не захотів про це розмовляти. Щодня у нас зараз одна задача – підготуватися і виграти в наступному матчі. Ми дивимося на результат від зустрічі до зустрічі, а потім, як каже тренер, подивимося на наше місце. Якщо ми будемо справжньою командою, яка сконцентровано дотримується плану на гру, то на нас чекає хороший сезон.
– Коли ти переходив у “Генк”, було багато суперечностей щодо перспектив і вдалої кар’єри саме в цій команді… Як тепер, є почуття, що знайшов свій клуб/команду?
– Безумовно, в “Генку” мені все подобається. Якщо хтось досі вважає Бельгію слабким чемпіонатом, а “Генк” – посереднім клубом, то дуже помиляється. Зараз у єврокубках гратиме відразу чотири бельгійських клуби (один – в ЛЧ і три – в ЛЄ), і це великий показник. Два роки тому взагалі у плей-офф Ліги Європи вийшли три команди від Бельгії, дві з яких дійшли до 1/4-ї.
– Чим сильна саме бельгійська ліга? Гроші, інфраструктура, популярність в країні?
– Це не звичайний чемпіонат середньої руки, там є фінансування, а люди ставлять великі завдання, купують футболістів і прогресують. Після бельгійського футболу гравці йдуть у сильні клуби на провідні ролі. Наприклад, два роки тому у нас був нападник Бейлі, а зараз він один з лідерів у німецькому “Байєрі”. В “Лестері” Діді відразу став основним і фактично грає без замін.
– Крім клубних амбіцій і завдань є особиста мета на сезон? Наприклад, 10 голів зі штрафних…
– Якщо говорити про особисті показники, то немає. На першому плані командні досягнення – хотілося б Кубок виграти, та й у Лізі Європи подалі зайти. Цілі “Генка” збігаються з моїми, так що тут немає проблем.
– Чим більші прогрес і результат, тим більша до гравця увага скаутів. Вдавалося помічати таке? Чи тренери всіма силами захищають футболістів від цього?
– Про таке з футболістами не говорять. Для гравців це неважлива інформація, хто за ким слідкує Та й ми ж граємо у футбол в першу чергу для вболівальників, а не для скаутів. У “Генка” все більше вболівальників, тому ми б’ємося для них і за честь клубу.
– У “Генку” слідкують за твоїми матчами і успіхами у збірній?
– Звісно, тренер навіть відразу після гри може написати повідомлення, привітати з перемогою тощо. У клубі взагалі дуже пильнують за міжнародними матчами – у “Генку” багато збірників, з Фінляндії, Норвегії, Данії та інших країн, також є хлопці з Африки.
– До речі, так – дуже інтернаціональна команда підібралася у “Генка”, крім бельгійців є також футболісти 13-ти інших національностей. Як тут вироблені спілкування, взаєморозуміння, зіграність?
– У клубі всі нормально говорять англійською мовою, так що зі спілкуванням немає жодних проблем. А загалом же усі легіонери більше адаптуються до бельгійського менталітету, всі хлопці нормальні і складають чудовий колектив.
– У збірній України штрафні довіряють?
– У мене ще не так багато матчів за збірну (розмова відбулася перед поєдинками України в Лізі націй з Чехією і Словаччиною. – прим. Авт.). А так після тренування трохи можу побити, потренувати удар. Подивимося, якщо зароблю штрафний і буде момент, то переговорю з хлопцями, вирішимо. До м’яча завжди треба підходити тому, хто більше відчуває впевненість.
