На цей раз в традиційній довідці ми не станемо розповідати про історію країни – більшості наших читачів історія Росії добре відома. Але Гран Прі Росії – відмінний привід поговорити про історію Сочі і Краснодарського краю.
Перші згадки про територіях, які сьогодні займають Краснодарський край і Сочі, зустрічаються у давньогрецьких авторів, таких як Геродот і Аристотель. Цей регіон був добре відомий грекам – вони часто здійснювали сюди подорожі і засновували колонії. Зокрема, згадується навіть у міфі про аргонавтів Колхіда перебувала на кавказькому узбережжі Чорного моря, тільки трохи південніше – на території сучасної Грузії.
Античні джерела стверджували, що в районі V-I століть до н. е. на цих землях жили гениохи – суворі племена, які займалися піратством. Гениохи активно торгували з греками, в I столітті до н. е. потрапили в залежність від греко-перської Понтійського царства, воювали з римлянами разом з військами Мітрідата IV Євпатора, але в підсумку зазнали поразки. Подальша доля гениохов невідома, але сучасні абхази і адиги вважають їх своїми предками.
У I столітті н. е. кавказьке узбережжя Чорного моря виявилося під контролем Римської імперії. Після її розпаду в V-VI століттях одна зі спадкоємиць імперії, Візантія, вела тривалі війни за ці території з Персією. І незважаючи на ряд поразок, в результаті 562 році землі все ж відійшли візантійцям, разом з ними прийшло християнство, а регіон пережив культурний та економічний розквіт. В районі Сочі і Адлера досі збереглося чимало храмів і фортець, побудованих в ті часи.
Надалі протягом кількох століть на території Краснодарського краю одна держава стрімко змінюється іншим. З’являється і зникає Велика Булгарія, Абхазьке царство, Хозарський каганат. В 965 році київський князь Святослав розбив хазар і створив тут Тмутараканське князівство. Правда, велика частина цих подій відбувалася дещо північніше сучасного Сочі, так як гірські території важко завойовувати і контролювати.
Перша згадка назви Сочі, як вважається, відноситься до 1641 році. Тоді турецький мандрівник Евлія Челебі, що йшов з військовим загоном з Туреччини до Азова по чорноморському узбережжю, згадує про землях Садша – племен, які говорили на убыхском і абхазькій мовах. По поширеній думці, саме від назви цього племені і утворилося найменування спочатку річки, і села, а потім і міста.
Втім, існують і альтернативні версії, наприклад, що слово «сочі» запозичене з грузинського, де воно означає ялицю. Так чи інакше, в сучасній формі назва цих місць закріпилося лише до XVIII століття.
Протягом декількох століть велика частина території сучасного Краснодарського краю, включаючи Сочі, перебувала під владою Османської імперії, але свої види на ці території мала і Росія – в 1829 році, після чергової російсько-турецької війни, чорноморське узбережжя Кавказу відійшло до Російської імперії. Правда, жили тут черкеси (адиги) визнавати цей договір відмовилися, оскільки не вважали свої землі належать туркам.
Розгорілася Кавказька війна, яка фактично тривала 35 років. Щоб захистити себе від постійних набігів горців, російські війська почали будувати на узбережжі зміцнення. 13 квітня 1838 ескадра російського Чорноморського флоту під командуванням контр-адмірала Артюхова висадила в гирлі річки Сочі десант генерал-майора Андрія Михайловича Симборского. Через тиждень, 21 квітня, він заснував тут форт Олександрію. Ця дата вважається днем народження Сочі. Трохи раніше, в 1837 році, неподалік були закладені зміцнення Святого Духа, пізніше перетворилися в місто Адлер.
Досить довгий час Сочі (цю назву місто отримало в 1896 році) залишався невеликим і суто військовим містом. До кінця XIX століття чисельність мешканців не перевищувала 1000 осіб, а на прилеглих територіях проживали ще 12 тисяч. Однак в 1909 році був відкритий перший курорт «Кавказька Рів’єра», круто змінив долю Сочі. До середини 20-х, незважаючи на минулий громадянську війну, тут жило вже 13 тисяч осіб.
Радянська влада продовжила щодо Сочі політику, розпочату ще при Миколі II – головним напрямком розвитку міста став туризм. Вже в 1925 році місто отримало статус курорту державного значення, а в 1933-му ухвалений план генеральної реконструкції Сочі. Почалася масштабна будівництво, поступово превращавшая Сочі в головний курорт країни. Під час Великої вітчизняної війни ці роботи довелося перервати, а здравниці були переобладнані в лікарні – всього за час війни через сочинські госпіталі пройшли більше 300 тисяч поранених.
Після закінчення війни будівництво курортів і оздоровчих центрів було продовжено. Регіон перетворився на «всесоюзну здравницю» – Крим став серйозним конкурентом в цій якості для «Великого Сочі» (так називають великий регіон уздовж узбережжя, куди входить не тільки власне Сочі, але також Адлер і Червона поляна) значно пізніше, тільки в шістдесятих роках. А після розпаду СРСР і утворення Російської Федерації місто Сочі було оголошено курортом федерального значення.
Новий виток інтересу до Сочі викликали Зимові Олімпійські ігри 2014 року. Вибір столиці XXII Зимової Олімпіади відбувся у 2007 році, перемога (з третьої спроби – Сочі виставляв свою кандидатуру в 1994 і 1998 роках) стала приємним сюрпризом. Але ще більшим сюрпризом стало підписання контракту про проведення в Олімпійському парку Сочі Гран Прі Росії.
