Питання походження мексиканської культури і мексиканців досить неоднозначний. Ті, кого ми звикли називати мексиканцями, можуть представляти різні етноси і відрізнятися навіть зовні. Зазвичай називають три основні гілки мексиканського народу – європейці, індійці і представники негроїдної раси. Фактично більша частина населення Мексики (до 90%) – метиси, тобто являють собою суміш європейських і американських народів.
Генетичні дослідження показують, що сучасні мексиканці-чоловіки на 60% мають європейське походження, і на 30% – індіанське. А от з жінками ситуація інша – «жіноча» X-хромосома мексиканок на 90% успадкована саме від індіанських племен. В такому співвідношенні немає нічого дивного, адже на кораблях іспанців, що окупували ці землі на початку XVI століття, жінок не було.
Окупацію довелося пережити кільком індіанським народам, найвідоміші – майя, які жили на півдні сучасної Мексики, і ацтеки, які проживали здебільшого на півночі. Однак цивілізація майя до того моменту переживала період занепаду. Задовго до відкриття Америки, в районі 900 року, вони пережили катастрофу, причини якої невідомі, але із-за неї населення покинуло більшу частину міст. До того ж, хоча в культурному і науковому розумінні вони значно випереджали інших індіанців, у військовому відношенні поступалися прийшли з півночі на ці землі на початку другого тисячоліття ацтекам.
Ацтеки створили на території сучасної Мексики одну з наймогутніших імперій доколумбової Америки, але вони не знали вогнепальної зброї і не мали коней, так що нічого не змогли протиставити іспанським завойовникам на чолі з Ернаном Кортесом. Саме тому, незважаючи на генетичний зв’язок з індіанцями, або «корінними американцями», як їх прийнято називати в Північній Америці, культура сучасних мексиканців близька до іспанської, і говорять вони на іспанській мові.
Тим не менше, сліди ацтекської цивілізації зберігаються в Мексиці донині. Більше того, саме слово Мексика (як і, зрозуміло, Мехіко) походить від самоназви ацтеків – “мешика”, щодо точного значення якого є кілька різних версій. Знайшло своє відображення ацтекські минуле і на національному гербі країни, який розміщений і на її прапорі.
За ацтекської легендою, верховний бог Уїцилопочтлі (у нас його часто називають Віцліпуцлі) наказав ацтекам оселитися в місці, де вони зустрінуть орла, що сидітиме на високому кактусі і тримає у дзьобі змію (кажуть, в оригінальній легендою змія не згадувалася, вона з’явилася в оповіданні вже після іспанської колонізації). Після довгих пошуків ацтекам вдалося знайти таке місце – на березі озера Тескоко, нині не існуючого. Тут в районі 1325 року вони заснували місто Теночтітлан – пізніше перетворився в столицю ацтекської імперії. В 1520-му він був зруйнований іспанцями, а через рік на цьому ж місці був закладений Мехіко.
Знищивши імперію ацтеків, завойовники створили свою – на 300 років на цих землях запанувала Нова Іспанія. Її територія виходила далеко за межі сучасної Мексики і захоплювала як південний захід сучасних США, так і всю Центральну Америку (Центральною Америкою, як би дивно це не звучало, називають південну частину Північної Америки, впритул прилягає до північної частини Південної Америки; сьогодні тут розташовані сім держав).
Хоча протягом усього правління іспанців на цих територіях місцеве населення зазнавало утисків, так як була позбавлена більшої частини цивільних прав і не могло займати державні посади, все ж воно опинилося в набагато кращому положенні, ніж на території США. У Мексиці індіанці не заганяли в резервації, їх не замінювали колоністи – народи жили пліч-о-пліч, завдяки чому відбувалася поступова асиміляція і перетворення населення в єдиний народ.
Все це призвело до того, що у мексиканців з’явилося власне правосвідомість, почали зростати сепаратистські настрої, і в 1810 році, натхненні прикладом Сполучених Штатів, мексиканці почали боротьбу за незалежність від Іспанії. Очолив її священик-іспанець Мігель Ідальго-і-Костилья, але основною рушійною силою стали індіанці та метиси.
Війна з перемінним успіхом тривала 10 років і завершилася перемогою мексиканців – іспанська корона визнала незалежність Мексики. Була проголошена конституційна монархія, а в травні 1822 року першим імператором став полковник Агустін Ітурбід.. Його влада, однак, не протривала і роки – у березні 1823-го він був повалений і висланий з країни, а коли роком пізніше спробував повернутися – страчений. Мексика перетворилася на республіку, а в 1824 році була прийнята перша конституція країни, при створенні якої за основу прийняли конституцію США.
Але на відміну від США, в Мексиці здобуття незалежності та прийняття конституції не призвели до отримання політичної стабільності. Ліберали і консерватори вели постійну боротьбу за владу, і всього за 33 роки, з 1824 по 1857-ї, президент тут змінився більш 40 разів. Іншою проблемою стала стрімка американізація належить Мексиці Техасу – залучені низькими цінами на землю, у 1820-х роках американці активно селилися і незабаром стали панівною нацією.
Першу спробу відокремитися техасці зробили вже в 1826 році (т. зв. Фредонский заколот). Вона була пригнічена, і намагаючись припинити розвиток ситуації, в 1830 році парламент Мексики заборонив міграцію переселенців з США. Це спровокувало невдоволення серед техасців і через кілька років призвело до Техаської революції 1835 року, що вилилася у війну за незалежність Техасу.
Придушувати заколот відправився особисто президент Мексики, полковник Антоніо Лопес де Санта-Анна. Після серії локальних успіхів біля містечка Сан-Хасінто відбулася вирішальна битва двох армій, причому силами техасців керував майбутній президент Техасу Сем Хьюстон – на честь кого було названо місто. Незважаючи на майже двократне чисельну перевагу мексиканців (приблизно 1500 чоловік проти 800), вони зазнали нищівної поразки, а Санта-Анна потрапив у полон. Частина мексиканської армії повернулася назад – Техас отримав незалежність, хоча формально Мексика не визнавала цього ще 10 років.
Хаос в політиці, глибока фінансовою кризою, продовжувався. У 1838 році Мексика навіть встигла повоювати з Францією. Причому військами знову керував Санта-Анна – і не дивлячись на чергову поразку, це дозволило йому відновити свій авторитет і згодом знову стати президентом (в цілому він ставав президентом Мексики 11 разів).
У 1845 році Техас увійшов до складу США, що спровокувало черговий конфлікт між сусідніми країнами. У 1846 році почалася американо-мексиканська війна (складно сказати, хто саме її почав, так як обидві сторони, по суті, зробили все, щоб військове вирішення питання стало неминучим), яка завершилася в 1848 році повною перемогою Сполучених Штатів.
Під загрозою захоплення всієї Мексики мексиканський конгрес змушений був погодитися на умови американців – у відповідності з договором Гвадалупе-Ідальго, країна втратила майже половину своїх територій, включаючи Верхню Каліфорнії (нині штат Каліфорнія, США) і Нову Мексику (сьогодні штат Нью-Мексико). Натомість країна отримала лише грошову компенсацію в розмірі $15 млн.
Поразка у війні і настільки значні територіальні втрати, а також деякі подальші події – в першу чергу, продаж ще частини земель країни в 11-й раз повернувся на пост президента Санта-Анною – струснула країну. У Мексиці відбулася буржуазна революція, яка привела до громадянської війни між консерваторами і лібералами. Ліберали, під проводом Беніто Хуареса, здобули переконливу перемогу.
У відповідь консерватори в 1861 році підтримали інтервенцію в Мексику трьох європейських держав – Великобританії, Франції та Іспанії – у кожної з них були свої інтереси в регіоні. Але вже через кілька місяців англійські та іспанські війська були відкликані, а французькі зазнали кілька поразок. Тим не менш, Наполеон III продовжив інтервенцію, виславши в Мексику 30-тисячний корпус, і до 1865 році французи зайняли практично всю територію країни. Була проголошена імперія, а на престол зійшов брат австрійського імператора Франца-Йосифа з династії Габсбургів, Максиміліан I.
Його правління виявилося недовгим. Вже через два роки з-за загрожувала Франції боротьби з Пруссією, а також ризику спровокувати війну з США (американці після закінчення Громадянської війни відкрито підтримали своїх колишніх противників) війська з Мексики були відкликані. Беніто Хуарес повернувся до влади, а Максиміліан I засуджений і розстріляний.
Хуарес правив країною до своєї смерті в 1872 році, а в 1876 році владу захопив один з його супротивників і герой антифранцузького опору генерал Порфіріо Діас, встановивши власну диктатуру. Він правил Мексикою понад 30 років, що призвело до певних успіхів в економіці, хоча життя більшої частини населення не змінилася, якщо не погіршилася. Як наслідок, соціальна напруга зростала, і в 1910 році почалася громадянська війна, відома як Мексиканська революція. Вона завершилася лише в 1917-му прийняттям нової конституції, що діє донині.
XX століття принесло Мексиці зростання добробуту і поступовий перехід з групи відсталих країн в число держав з сильною і стабільною економікою. У тридцятих роках були націоналізовані багато компаній, у тому числі нафтові і транспортні. В сорокових, після того, як Мексика підтримала антигітлерівську коаліцію, при безпосередній допомозі США відбулася індустріалізація і модернізація економіки.
Вже до кінця п’ятдесятих років Мексика вийшла на перше місце в Латинській Америці по промисловому виробництву. До початку вісімдесятих країна стала одним із світових лідерів з видобутку нафти. Однак падіння цін на енергоносії призвело до серйозної кризи і початку неоліберальних реформ.
Сьогодні Мексика – досить розвинена індустріально-аграрна країна, де провідну роль відіграє нафтова промисловість. Тут, як і раніше велике економічне розшарування суспільства – тут сусідить виняткова бідність і виняткове багатство. Зокрема, один з найбагатших людей на планеті, Карлос Слім – мексиканець. Завдяки йому і його компанії Telmex в 2011 році, після 30-річної перерви, в Формулі 1 з’явився мексиканський пілот, Серхіо Перес. Саме завдяки йому в 2015 році в календар чемпіонату повернувся і Гран Прі Мексики.
