У своєму рідному місті Мартіна-Франка, що в італійському регіоні Апулія, Антоніо Джовинацци буває рідко, але все-таки не забуває про своє коріння. Він розповів про це на сторінці інтернет-спільноти Inchiostro di Puglia, де ті, хто був змушений покинути ці краї, діляться своїми історіями успіху.
Мене звуть Антоніо Джовинацци, і моя історія – про подорожі на швидкості 300 км/год. Я з міста Мартіна-Франка в провінції Таранто. Саме там все і почалося.
У мене з дитинства була тільки одна мета – стати гонщиком Формули 1. Я пам’ятаю, що про те ж мріяли ще 13 моїх однокласників. Конкуренція завжди була високою, тим більше, що на стартовій решітці Гран Прі всього 20 гонщиків з різних країн.
Я знав, що доведеться нелегко. Свої здібності я показав ще в картингу, але з перших же гонок було зрозуміло, що у мене багато суперників. Це ніколи мене не лякало. Я хотів всім довести серйозність своїх намірів. З часом однокласники перестали думати про Формулу 1 і стали мріяти про роботу космонавтів, футболістів і пожежників, але я – ні. Я ні на секунду не забував про свою мрію.
Я підтвердив це на трасі, на кожному колі прагнучи домагатися більшого, ніж суперники. Я повинен був довести родині та тим, хто повірив у мене, що вони не помилилися. Я був налаштований рішуче і хотів віддячити батьків, яким по неділях теж доводилося виїжджати з нашого містечка на сто з гаком кілометрів, щоб супроводжувати мене на різні змагання. Потім з’явилася потреба в нових стимулах, я хотів вище піднімати планку, кинути виклик кращим. Саме тому мій рідний регіон став для мене занадто маленьким. Реалізація мрії вимагала величезних фінансових вкладень, це стало моєю метою.
Так я став їздити по світу і займатися тим, що мені подобається найбільше. Я проїхав багато кілометрів, але завжди пам’ятав, де все почалося і чого я хочу досягти. У мене були перемоги і поразки. Як і у всіх красивих історіях, я зустрічав дивовижних людей, які повірили в мене. А все інше можна дізнатися з новин спорту.
Але я як і раніше той самий хлопчисько з Мартіни-Франки, який колись сказав вчителю: «Коли виросту, я стану гонщиком Формули 1». Я люблю рідну Апулию, і в яких би краях я не подорожував, завжди зберігаю її в своєму серці.
На цьому я міг би закінчити свій лист, але зовсім скоро розпочнеться новий сезон, і я хочу, щоб у мене була можливість продовжити цю історію, адже раніше я живу моєю мрією…
