Потрапити у Формулу-1 дуже складно втриматися в ній, стабільно виступаючи на досить високому рівні – ще складніше, але, виявляється, піти з чемпіонату, звільнившись від зобов’язань перед командою, часом теж буває непросто. Саме в такій ситуації одного разу опинився Деймон Хілл, чемпіон світу 1996 року.
Сезон-1999 був кращим в історії команди Jordan, але зайняти 3-е місце в Кубку конструкторів їй вдалося насамперед завдяки результатам Хайнца-Харальда Френтцена і потужності японських моторів Mugen Honda. А ось для Хілла той рік, останній у його кар’єрі, складався жахливо. Досить сказати, що він заробив за сезон лише сім очок, тоді як напарник – 54 і посів третє місце в особистому заліку.
«Точно не знаю, що сталося, – згадував Хілл в інтерв’ю Auto Motor und Sport. – Все йшло нормально, поки Френтцен раптом не поїхав дуже швидко, і я не міг зрозуміти, за рахунок чого. У той час я вже почав подумувати про завершення кар’єри після Гран Прі Великобританії. Рік складався жахливо ще й тому, що в глибині душі я вважав, що по суті вже вішав шолом на цвях.
Я звернувся до Едді Джордану (засновнику і керівнику команди), але він захотів мене звільнити відразу. Однак я збирався піти тільки після гонки в Сільверстоуні, адже саме там відбувся мій дебют у Формулі 1 в 1992-му, і виступи в чемпіонаті я хотів закінчити там же. З-за цього ми з Едді постійно сперечалися і лаялися, це перетворилося на суцільний кошмар.
Зрештою, одного разу він підійшов до мене зі словами: «Окей, ти можеш залишитися, але тоді тобі доведеться виступати до кінця сезону».
І мені довелося виступати весь сезон, в іншому випадку команда подала на мене в суд. Це був жахливий рік!»
У 1999-му Хілл зайняв 12-е місце за підсумками сезону, його останньою гонкою в Формулі 1 став Гран Прі Японії, причому фінал кар’єри британця виявився змазаним, якщо не сказати скандальним. Він їхав останнім і на 21-му колі дистанції зійшов з дистанції, хоча з машиною ніяких проблем не було.
Ось які пояснення він дав в той день: «Мені не подобається ситуація, в якій я вимушено опинився. На цій стадії кар’єри правильніше за все подумати про сім’ю і про мою дружину Джорджії, а також про те, чи буде якась користь, якщо я продовжу ризикувати.
Мені було що втрачати, але я вже мало чого міг досягнути. Оскільки я вже надто далеко відстав, не було ніякого сенсу продовжувати. У мене остаточно дозріло рішення, що я вже ніколи не захочу вийти на старт Гран Прі, тому я радий, що зійшов з дистанції».
У 1999 році Хіллу виповнилося 39 років.
