Британського журналіста Метта Бішопа добре знають в паддоку чемпіонату світу не тільки тому, що він довгий час був головним редактором журналу F1 Racing: після цього протягом десяти років Метт очолював департамент зовнішніх зв’язків McLaren, а тепер у такій же посаді працює в жіночій W Series.
Нещодавно він був співрозмовником Наталі Пинкхэм, популярної ведучої телеканалу Sky Sport, і в її подкасті розповів про кількох епізодах своєї кар’єри, пов’язаних з McLaren, а також про деяких сторонах характеру Льюїса Хемілтона, про які не всі знають.
Метт Бішоп: «протягом 11 років я працював головним редактором F1 Racing, а також обіймав посаду директора видавництва Haymarket, в той час публікувати цей журнал.
За ці роки наш журнал став дуже успішним, тоді в ньому працювала команда чудових професіоналів, і зрозуміло, що ми знали всіх, хто працював у Формулі 1, і всі знали нас. Так склалося, що у мене склалися дуже гарні стосунки з Роном Деннісом, в той час керував McLaren.
Як людина він подобається далеко не всім, і я не можу сказати, що в усьому з ним згоден, але з якихось причин ми непогано порозумілися. Вважаю, характерний для мене стиль журналістики його влаштовував, а я не упускав можливості справити на нього враження.
Через багато років знайомства з ним він запропонував мені роботу. Перший раз це сталося ще в дні Гран Прі Франції в Маньї-Курі в 2001 році, але, якщо чесно, мене не влаштовувала зарплата, а я був усім задоволений, редагуючи наш журнал, тому подякував і відмовився.
А потім, в 2007-м, стався так званий “Шпигунський скандал”, коли команду McLaren, точніше, одного з її співробітників викрили в тому, що у нього виявилися 780 сторінок технічної документації Ferrari. Це були креслення, тобто інтелектуальна власність, і все закінчилося величезним скандалом. Керівництво FIA розгнівалося, і команда McLaren була оштрафована на 100 млн. доларів. На щастя, в McLaren могли дозволити собі заплатити такі гроші, в ті роки деякі команди оперували такими сумами, хоча зараз щось подібне просто неможливо уявити.
Штраф був сплачений, але на що пішли ці величезні гроші, треба питати у FIA – сподіваюся, вони були витрачені з розумом. Але McLaren довелося відновлювати свою репутацію, і хоча в команді був дуже потужний PR-департамент, там не було досвідченого, тертого політтехнолога, який зумів би вибудувати правильну стратегію. Думаю, мене можна було назвати таким фахівцем, хоча і з деякою натяжкою.
І тоді Рон Денніс мене найняв, запропонувавши дуже серйозні гроші, що було здорово, і наступні 10 років я очолював департамент зовнішніх зв’язків McLaren. Це було фантастичне час! Мені пощастило працювати з такими гонщиками, як Льюїс Хемілтон, Дженсон Баттон, Фернандо Алонсо, і, звичайно, з такою людиною, як Денніс. Разом з ним і з Льюїсом ми виграли чемпіонат світу! Я вважаю, що McLaren залишається командою, в якій мріє працювати кожен у Формулі 1 – якщо тільки він не італієць. Хоча в McLaren є й італійці, між іншим».
На думку Бішопа, Льюїс Хемілтон за роки кар’єри у Формулі-1 став чи не найпопулярнішим спортсменом світу, але не всі знають про людські якості цього гонщика: «Льюїс – це Льюїс, він найяскравіша зірка чемпіонату і, можливо, один з найбільш зіркових персонажів світового спорту взагалі.
Безперечно, він чудовий гонщик, хоча деякі його недолюблюють. Але я вважаю, що він прекрасний чоловік, причому дуже добрий, а це не всі розуміють. Можливо, хтось бачить лише зовнішню сторону, як він екстравагантно, про що розповідає у себе в Instagram, але особисто мені до цього діла немає. Хто ми такі, щоб критикувати його стиль у виборі одягу?
Розповім одну історію, яка допоможе краще його зрозуміти. Сім років тому пішла з життя моя мама, вона була письменником, і так вийшло, що одного разу Льюїс розмовляв з нею по телефону. А сталося це ось з якої причини: як-то раз в McLaren у нас з ним була нарада на професійні теми, але мені треба було на якийсь час відлучитися.
Коли мене не було, задзвонив мій телефон, Льюїс побачив, що це дзвонить моя мама, і відповів. Представився, хоча вона якийсь час думала, що це розіграш. А у неї в той час вже було онкологічне захворювання, але це ніяк не позначалося на її психічне здоров’я.
Коли я повернувся, вони вже поговорили, і Льюїс мені нічого не сказав. Ми продовжили нараду, і я тільки потім, може бути, через день, дізнався від мами про їхню розмову.
Вона мені розповіла, що їй було приємно поспілкуватися з Люьисом. Пройшли роки, і коли вона померла – це було в четвер напередодні Гран Прі Німеччини 2013 року, коли Хемілтон вже виступав за Mercedes, а я продовжував працювати з McLaren – зрозуміло, що я на гонку не поїхав, попередивши моїх колег.
Через якийсь час мені почали надходити повідомлення з співчуттями від різних людей, а я в той вечір був у будинку моєї матері, де зібралися численні родичі, і раптом о 10 годині за лондонським часом мені зателефонував Льюїс Хемілтон. У Німеччині взагалі було на годину пізніше. Я дуже здивувався, адже ми вже не працювали разом.
“Я тільки що дізнався про смерть вашої мами і просто хочу висловити співчуття вам і вашій родині, – сказав він. – І якщо ваші родичі зараз поруч, передайте їм, будь ласка, що сьогодні в моїх молитвах я буду згадувати Бернардин Бішоп”.
По-моєму, це справжнє прояв тих його людських якостей, які не завжди видно зі сторони. Льюїс – просто чудовий хлопець, і я його безмірно поважаю».
