Крістіан Хорнер – один з найбільш харизматичних керівників команди, так і Red Bull Racing, яку він очолює вже 15 років, відрізняється особливим, досить веселим характером, що цілком поєднується з агресивністю і постійним прагненням до успіху. Але, на думку Хорнера, єдиного рецепту цього успіху, немає і бути не може – принаймні в тому, що стосується керівництва командою.
Крістіан Хорнер: «Всі люди різні, і у всіх свої підходи. Я відчував величезну повагу до Рону Деннісу, коли він керував McLaren, а адже він часом справляв лякаюче враження, я пам’ятаю, що на нарадах у нього іноді жили на шиї здувалися, коли він був чимось сильно розсерджений.
З іншого боку, я пам’ятаю і Флавіо Бріаторе. Більш різних людей і уявити не можна. Але коли їх команди боролися за перемогу у чемпіонаті році в 2005-2006-му, вони добивались однакових результатів, хоча і по-різному.
Я пам’ятаю, що дивився на них і думав, що у Формулі 1 немає єдиного рецепту, точно дотримуючись якого, можна домогтися успіху. З одного боку, був Рон, любив ідеальний порядок – по-моєму, Мартін Уїтмарш для нього навіть сторінки перевертав на нарадах і знімав ковпачок з авторучки. І був Флавіо, проводив наради під час обіду, завжди ходила у футболці, для якого головним було шоу і ділові інтереси. Заради цього його інженери могли піти на злочин, але це був справжній рок-н-рол.
І Рон, і Флавіо досягли неймовірних успіхів, при цьому вони були повними антиподами. Я пам’ятаю, як свого часу дивився на них і думав: тут немає єдиних правил, тому я піду своїм шляхом! Буду застосовувати власні методи, постараюся не бути схожим ні на Флавіо, ні на Рона, і подивимося, що з цього вийде».
Як ми знаємо, у Хорнера все вийшло, разом з Себастьяном Феттелем його команда чотири рази вигравала чемпіонат, а усього на її рахунку 62 перемоги, вісім з яких здобув Макс Ферстаппен, в чиєму славному майбутньому теж можна не сумніватися.
Втім, Хорнер змушений зізнатися, що іноді він виходить з себе: «Це трапляється рідко, останній раз, по-моєму, це було в Азербайджані, коли Макс і Даніель Ріккардо зіткнулися на трасі. Я пам’ятаю, що, коли ми робили “розбір польотів”, ці двоє вивели мене з рівноваги. На тій нараді був присутній Едріан Ньюї, і було видно, що він трохи шокований, тому що гонщики дивилися на мене з жахом, ніби я був якимось моторошним вчителем, який влаштовує їм рознос.
Але тоді команда втратила дуже багато очок – мабуть, це був останній раз, коли я не зміг стриматися…»
