В інтерв’ю Daily Mail чемпіон світу 1992 року Найджел Менселл говорив про безпеку сучасної Формули 1…
Найджел Менселл: «Шкодую я про що-небудь? Про трьох пошкоджених хребцях, вибитих руках, зламаних ногах і титановому стержні в лівому плечі. Запитайте будь-якого хірурга, і він скаже, що такі травми залишаються з вами на все життя.
У ті дні гонщики часто гинули. Це не могло не вплинути на вас психологічно. Жиль Вільньов підтримував мене, допомагав порадами. Я ніколи не забуду трагічну аварію в Зольдере, я їхав позаду і бачив, що сталося. Я бачив, як його машина злетіла в повітря, бачив, як він впав – і розумів, що шансів майже немає. Це був самий жахливий момент, який я коли-небудь бачив. Я досі під враженням від тієї аварії.
У вісімдесятих і дев’яностих Формула 1 була ризикованою справою. Якщо ви не гинули, то часом отримували серйозні травми. Ніхто не знав, що його чекає. Смерть Айртона Сенни стала катастрофою для автоспорту, змінивши його назавжди. Відбулися як позитивні, так і негативні зміни. На жаль, гонки стали майже стерильними – і це жахлива помилка.
Перш Формула 1 була неймовірним спортом, відрізняв хороших гонщиків від посередніх. Ви не змогли б пройти поворот на швидкості 200 миль на годину, не маючи відповідних навичок, а зараз все інакше.
Льюїс домігся б успіху і тоді, але порівнювати ці періоди складно. Безліч блискучих гонщиків не змогли продовжити кар’єру після аварій і переломів.
Сьогодні пілоти деколи допускають жахливі помилки – і не отримують травми. Вони покидають машину ледве спітнівши і виглядають так, ніби щойно з перукарні. У мій час якщо ви провели 180 Гран-Прі і залишилися живі, то могли сміливо записувати себе в везунчики і вважати, що ваша кар’єра була успішною».
