Шанувальники автоспорту, які люблять не тільки дивитися гонки, але і читати про зірок Формули 1, отримали непоганий подарунок, який стане в нагоді в період літніх відпусток. У видавництві ACT вийшла російською мовою біографія Льюїса Хемілтона.
Її повна назва «Льюїс Хемілтон. Шестиразовий чемпіон світу», але тут треба зробити першу застереження. Британський оригінал виданий в кінці листопада 2018 року, коли Льюїс виграв свій п’ятий титул, і книга закінчується подіями того сезону; лише в самому її початку є виноска, набрана дрібним шрифтом, завдяки якій читачі все ж дізнаються, що в 2019-му він вшосте став чемпіоном світу.
Автор біографії – британський журналіст Френк Уоррэлл, який взагалі-то спеціалізується на футболі і видав цілу купу книг про видатних представників цього виду спорту. Втім, писав він і про гравців у гольф, і про боксерів, а починав кар’єру взагалі як музичний критик. Правда, розповідаючи про Формулу 1, він досить часто перескакує на футбольні аналогії, як той режисер народного театру з вітчизняної кінокласики «Стережись автомобіля», якого блискуче зіграв Євген Євстигнєєв.
Застереження друга: біографію Хемілтона Уоррэлл написав більше десяти років тому, потім вона перевидавалася в міру того, як Льюїс домагався все нових успіхів, і автор її доповнював. Але штука в тому, що 376 з 478 сторінок книги присвячені дитинству майбутньої зірки Формули 1, його отроцтва, першим успіхам в автоспорті, в якійсь мірі особистого життя і докладного розповіді про те, як він піднімався вгору по сходах, що ведуть до першого титулу.
Всі пам’ятають, що чемпіоном світу Хемілтон вперше став у 2008 році. Загалом, розповідь про події, що відбувалися за останні 11 років, вмістився на останній сотні сторінок. Втім, те, що відбувалося між 2009 і 2018 роком, яким завершується оповідання, ми і так непогано знаємо, і цінність праці Френка Воррелла насамперед у тому, що він детально досліджував процес зародження нової зірки, так би мовити, її генезис. Як-то відразу стає зрозуміло, що геніальність майбутнього шестиразового чемпіона світу проявлялася вже в дитинстві, коли він робив лише перші кроки в картингу.
Добре досліджена роль Ентоні Хемілтона, батька героя, без якого Льюїс не став би тим, ким став – до речі, це дуже повчальна історія, яка буде цікава всім батькам, хто пророкує своїм дітям гоночне майбутнє. Зрозуміло, значна частина книги присвячена Рону Деннісу, тепер уже колишньому главі McLaren: вже стало забуватися, скільки він зробив для Льюїса, і Уоррелл нам це нагадав.
А для того, щоб публіка краще зрозуміла, яке місце в історії Формули 1 займає McLaren, є і ціла глава про засновника команди, новозеландського гонщика Брюса Макларена. Напевно, і це не зайве.
Ось тільки складається відчуття, що автор не знайомий з Льюїсом особисто не зустрічався з ним і не розмовляв віч-на-віч. Уоррелл – умілий компілятор, перелопатив величезну кількість інформації, почерпнутої, що називається «з відкритих джерел». Книга переважно складається з цитат, іноді досить великих, вилучених з різних інтерв’ю, в різні роки друкувалися в різних британських виданнях.
Втім, періодично він наводить думки неназваних інсайдерів з паддока або окологоночного світу, які діляться з ним якимись своїми спостереженнями, іноді досить цікавими. Але концептуально ця книга – повна протилежність фінському бестселеру «Невідомий Кімі Райкконен», де не так вже багато історій про гонки, зате особистість гонщика показана яскраво і багатомірна, тому що автор книги, Карі Хотакайнен, провів в суспільстві чемпіона світу 2007 року дуже багато часу.
Це не применшує значення праці Уоррэлла, але, мабуть, важко сперечатися з автором одного з відгуків на британське видання, який можна знайти на сайті Amazon: «Якщо ви шанувальник Хемілтона, вам важко буде відкласти цю книгу. Якщо він вам не подобається, вважаю, за неї не варто братися».
І наостанок третя застереження: читається текст досить легко, от тільки переклад на російську мову не назвеш ідеальним. Шанувальники автоспорту будуть періодично спотикатися про різні шорсткості, частина з яких на совісті перекладача, а за інші, ймовірно, треба питати з Френка Воррелла.
Ось кілька прикладів: на сторінці 103 ми бачимо загадкову фразу: «На сезон 1968 конструктор McLaren Робін Херд розробив двигун Ford Cosworth…»
Стоп. Один клік мишкою, і автор, перекладач чи редактор, а ще краще всі троє могли б уточнити, що двигун Cosworth був розроблений Майком Костином і Кітом Дакуортом, а Робін Херд у другій половині 60-х дійсно співпрацював з Брюсом Маклареном, але займався виключно шасі.
Йдемо далі: в книзі згадується Йохен Риндт, але названий він німецьким гонщиком. Чомусь Френка Воррелла не збентежило, що «за паспортом» чемпіон світу 1970 року завжди був австрійцем і виступав під прапором Австрії, хоча й народився в Німеччині.
А ось ще один цікавий момент, який має до гонок непряме відношення, але все ж… У розділі про історію McLaren ми бачимо ось такі рядки: команда Рона Денніса Project Four «успішно виступила в «Формулі-2» і «Формулі-3»: за спонсорської підтримки Філіпа Морріса (Marlboro) завоювала британський титул в 1979 і 1980 роках». Кінець цитати.
Пунктуація відтворено так, як вона дана в книзі. Взагалі-то Філіп Морріс, дав ім’я тютюнової корпорації Philip Morris, жив у XIX столітті і, мабуть, не міг особисто підтримувати McLaren в кінці 80-х двадцятого століття. Але саме це випливає з тексту, погодьтеся?
Можливо, це все дрібниці, а ми до них придираємося, тому що взагалі-то книга по-своєму цікава, і тим, кого сьогодні дивують неймовірні успіхи шестиразового чемпіона світу, вона буде вельми корисна, оскільки в ній добре подана історія явища, ім’я якому Льюїс Хемілтон.
