Багато хто, зокрема Хельмут Марко, вважають, що поворотним моментом кар'єри Даніеля рішення перейти з Red Bull Racing до заводської команди Renault, прийняте влітку 2018 року. Проте, за словами Марка, австралієць тоді порушив джентльменську угоду, скріплену рукостисканням, оскільки особисто пообіцяв йому і Дітріху Матешицю, який тоді очолював компанію Red Bull, що підпише з командою з Мілтон-Кінса новий довгостроковий контракт.
Про те, як це сталося, автоспортивний консультант Red Bull розповів в інтерв'ю Formula1.de: «На головній площі Граца ми влаштовували якийсь захід, після чого разом сіли за стіл, поговорили і фактично дійшли джентльменської угоди, яка була скріплена рукостисканням.
Після цього він вирушив до Зальцбурга, де в нього була зустріч з Дітріхом Матешицем, і там сталося те саме. Однак у Ріккардо були сумніви щодо двигунів Honda, на які ми збиралися переходити, тому, як у результаті з'ясувалося, Сиріл Абітебул, тодішній керівник Renault F1, зміг його переконати. , що домовленості, скріплені рукостисканням, потрібно дотримуватись».
Ймовірно, якщо поцікавитись думкою Ріккардо про ту історію, то ми почуємо дещо іншу версію подій. Але після розлучення з Red Bull Racing він піднявся на вершину подіуму лише один раз, і це факт. Втім, і тоді, і зараз Даніель запевняє, що ні про що не шкодує.
Нагадаємо його слова, сказані понад п'ять років тому, влітку 2019-го: «Коли минулого року я ухвалив рішення про перехід до Renault, це наробило чимало шуму. Але потім все вляглося. Розумієте, іноді в тебе є внутрішня переконаність у тому, що ти чиниш правильно…»
Що ж, Ріккардо – один із тих, хто завжди все робить по-своєму, зате й відповідальність за наслідки таких рішень несе тільки він сам. І в цьому, мабуть, його можна порівняти з ліричним героєм легендарного хіта My Way, який став всесвітньо популярним завдяки Френку Сінатрі, хоча спочатку пісню написав і виконував Клод Франсуа з зовсім іншим французьким текстом, але справа не в цьому.
Ось буквальний переклад другого куплету My Way: «Жалі? Так, трохи є, але, знову ж таки, надто мало, щоб їх згадувати. Я робив те, що мав робити, і все без винятку доводив до кінця. Я сам прокладав курс, продумуючи кожен крок незвіданим шляхом, але набагато важливіше інше: я все робив по-своєму…»
