До спогадів Пола Стоддарта ми зверталися вже не раз. Колишньому власнику команди Minardi, яка потім перетворилася на Toro Rosso, а нині після кількох змін вивісок перейменованої на Visa RB, дійсно є що згадати.
19-річний Фернандо Алонсо дебютував саме в його команді. хоча, звичайно, тоді, майже чверть століття тому, австралійський бізнесмен і уявити не міг, що мине час, зміниться дуже багато, але Алонсо, як і раніше, виступатиме у Формулі 1, а нинішній мексиканський вікенд стане 400-м у його. кар'єрі.
26 серпня 2000 року Стоддарт був свідком того, як хвацько молодий іспанський гонщик провів фінальний етап міжнародної Формули 3000 у Спа: Алонсо завоював поул, а потім здобув перемогу в гонці, заодно проїхавши найкраще коло. До речі, лінію фінішу він перетнув майже на 15 секунд раніше найближчого переслідувача. -го команди вийшла на старт Гран Прі Австралії у мельбурнському Альберт-парку.
Можна сказати, що Алонсо, який у 2000 році виконував обов'язки тест-пілота Minardi, дістався Стоддарту як бонус. Флавіо Бріаторе, менеджер Фернандо, а заразом і керівник Benetton-Renault, збирався у найближчій перспективі забрати талановитого та швидкого іспанця у свою команду, але погодився, щоб той дебютував у Формулі 1 у складі Minardi.
«Вперше я познайомився з Фернандо у грудні 2000-го, – згадує Стоддарт на сторінках офіційного сайту чемпіонату. – Але я знав про нього, адже гонщики моєї команди European Arrows змагалися з ним у Ф3000 – так тоді називалася нинішня Формула 2.
Я звернув на нього увагу в Спа, коли він провів зовсім неймовірну гонку – загалом, я поклав на нього око, хоча не думав, що з цього щось вийде. Але потім, коли я придбав Minardi, де Фернандо був тест-пілотом, то виявилося, що він був, мабуть, найкращим з того, що мені дісталося!
Він з'явився на базі команди та працював разом із механіками, допомагаючи їм побудувати машину. Нас дуже стискали терміни, підготувати команду треба було дуже швидко, всього за шість тижнів і три дні з моменту, як вона стала моєю. Після чого ми мали летіти в Мельбурн.
Фернандо працював на базі до півночі, не рахуючись з часом – щоб встигнути все зробити вчасно, доводилося працювати практичну цілодобово. Перш ніж ми відправили машини до Австралії, ми встигли провести лише коротку обкатку у Фьорано, причому лише на прямій».
На машині PS01 не було підсилювача кермового керування, команду переслідували різного роду складності, проте Алонсо у своїх дебютних перегонах фінішував 12-м, і для Minardi Пола Стоддарта це було неймовірним досягненням.
«Я назавжди запам'ятав цей момент, – продовжує він. – Я був на сьомому небі від радості, бо ми дісталися фінішу, а Фернандо посів 12-е місце, і коли з піт-уолл я повернувся до гаража, то побачив, що всі механіки у сльозах.
Я подумав: “Щось трапилося, але я про це не знаю?” Насправді виявилося, що це були сльози гордості… Коли Фернандо повернувся на піт-лейн і виліз із машини, всі обіймали й тисали просто від радості: ми це зробили! Таким був неймовірний старт його кар'єри, а решта – вже історія…»
Першим напарником Алонсо у Формулі 1 був бразилець Тарсо Маркеш, і його спогади теж цікаві: «Я виступав за команди, де моїми напарниками були хороші гонщики – Джанкарло Фізікелла, Девід Култхард, Марк Веббер та інші, але Фернандо був особливий, це абсолютно точно.
Він відрізнявся вражаючою здатністю адаптуватися, навіть якщо у машини були проблеми з балансом – такого я ще ніколи не бачив. . Навіть у таких ситуаціях він був здатний творити чудеса. Це була одна з його найкращих якостей: йому вдавалося скоригувати стиль пілотування та показувати гарну швидкість на проблемній машині. На таке мало хто здатний.
Я знав, що він швидкий гонщик, тому його результати у кваліфікаціях мене не дивували. Але думаю, що найбільше вражало, що він міг проїхати з максимально можливою швидкістю всю гонку, всі 100% дистанції. Я бачив мало гонщиків, яким таке під. силу».
