– Сергій Назарович, НСК «Олімпійський» – не чисто футбольний стадіон. На проведення яких легкоатлетичних змагань буде претендувати Україна у найближчі роки?
– Насамперед, хочу нагадати, що влітку 2013 року Донецьк прийматиме юнацький чемпіонат світу. Щоб було зрозуміло значення цієї події, це буде перше в історії країни змагання під егідою IAAF, Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій. Більше того, крім Кубків Європи з метань і багатоборства, що проводилися кілька років тому в Ялті, в останній раз Україна приймала офіційний міжнародний старт з легкої атлетики в далекому 1967 році – це був Кубок Європи в Києві.
Зараз ми зробили величезний крок вперед – нам довірили одну з топ-подій світового спортивного календаря. Збіглися два фактори – прагнення IAAF розширювати географію легкої атлетики, освоювати нові ринки – і успіх Україні в підготовці до футбольного Євро. Той факт, що IAAF отримала прямі гарантії від уряду країни і особисто від Віце-прем’єра Бориса Колеснікова, був вирішальним.
Наступний крок – відкриття НСК «Олімпійський». Завдяки включенню в проект арени легкоатлетичного ядра, ми отримали один з найкращих стадіонів Європи. Це наш шанс, який потрібно використовувати. Щоб заслужити репутацію надійного партнера і випробувати стадіон, можливо, варто почати з європейських турнірів – командного та індивідуального чемпіонатів Європи. Але ЧС, звичайно, залишається нашою основною метою. На які змагання подавати заявку, буде вирішувати наша федерація легкої атлетики на чолі з Валерієм Борзовим після футбольного Євро.
– Може, спочатку провести етапи Гран-прі або Діамантової ліги, а потім замахуватися на чемпіонат Європи та світу?
– Такі турніри коштують чималих грошей і в усьому світі проводяться на приватні кошти. В Україні, на жаль, поки немає можливості залучити в легку атлетику приватні інвестиції такого масштабу. По суті, в нашій ситуації саме офіційний турнір – престижний, з іноземними вболівальниками і пресою – покликаний стимулювати бізнес інвестувати в легку атлетику і зробити її більш привабливою в маркетинговому відношенні. Багато «нелегкоатлетичних» країн, таких, як Японія, Корея чи Катар, спеціально проводять комерційні турніри, щоб свою публіку зацікавити і привернути увагу легкоатлетичного світу. У нас такої проблеми немає. Не сумніваюся, що в Україну, яка дала світові трьох діючих рекордсменів планети і 30 олімпійських чемпіонів з легкої атлетики, турнір рангу чемпіонату Європи чи світу збере глядачів на трибунах. А світ легкої атлетики нас і так знає – за 20 років існування «Зірок жердини» в Донецьку побувала вся еліта.
– На ЧС якого року ми можемо реально претендувати?
– Сьогодні визначені столиці чемпіонатів світу 2013 – Москва і 2015 – Пекін. У листопаді цього року відбудуться вибори господаря чемпіонату-2017. Відповідно, для нас відкриті можливості на 2019 рік. Чи вирішить ФЛАУ подавати заявку на цей чемпіонат або на наступний – залежить від багатьох факторів. До речі, я як віце-президент IAAF очолював Оцінну комісію IAAF перед виборами на 2015 рік, а зараз є головою Координаційної комісії з підготовки до московського ЧС. Наскільки престижно і корисно для країни приймати легкоатлетичний «світ» і наскільки серйозна має бути підготовка, знаю не з чуток.
Зі стратегічної точки зору, Києву був би цікавий і індивідуальний чемпіонат Європи. Його престиж в останні роки помітно зріс, ЧЄ почали проводити за дворічним циклом. Зараз вже відомі господарі чемпіонатів Європи 2012 року – Гельсінкі і 2014 – Цюріх. Вже подані заявки на 2016 рік – на початку листопада буде визначено місто-переможець конкурсу. А ось на Євро-2018 конкурс відкритий.
– Які вимоги для країни-організатора ЧС – зі стадіонів, готелів?
– Приймаюче місто має забезпечити близько 6 тисяч місць в готелях рівня від 3 до 5 зірок для учасників, сім’ї IAAF та VIP-гостей, преси, техперсоналу. Для ЧЄ ця цифра менша – близько 3,5 тисяч і місць. Крім того, необхідно приміщення для Конгресу IAAF, який проходить напередодні чемпіонату – конгрес-хол на 300-400 тисяч кв. м. Такий досвід у нас є – засідання Ради IAAF, який ми приймали в Києві в серпні минулого року, було визнано одним з найкращих щодо організації. Окреме питання – стадіони. Крім основної арени, для проведення чемпіонатів світу і Європи потрібно розминочні поля поруч зі стадіоном, не далі одного кілометра. На території НСК «Олімпійський» існує така арена – поле спорткомплексу «Атлет» із легкоатлетичним ядром і метальним полем. Щоб мати шанси прийняти міжнародні легкоатлетичні турніри, вкрай важливо зберегти цю інфраструктуру.
– Який бюджет чемпіонату світу?
– Він залежить від цін в країні, а також від того, які витрати з підготовки несе місто. Фігурує цифра 30 – 50 мільйонів доларів, але вона, як ви розумієте, дуже приблизна. Для України підготовка до легкоатлетичного чемпіонату буде менш затратною – завдяки футбольному Євро-2012 у нас готова готельна та транспортна інфраструктура, буде досвід прийому глобальних спортивних заходів. А завдяки юнацькому чемпіонату світу в Донецьку ми отримаємо і досвід проведення змагань IAAF, і відповідне обладнання.
– Чи буває прибутковим ЧС з легкої атлетики?
– Стосовно змагань рівня чемпіонату світу чи Олімпійських ігор прибуток рахувати дуже складно. Як, наприклад, перевести у цифри престиж країни або користь від реконструйованих стадіонів, де будуть займатися спортом покоління киян? Або оцінити в грошах емоції глядачів, які зможуть побачити своїми очима суперзірок світового спорту, а потім вирішать віддати своїх дітей у спортивні секції? Туристичний бізнес однозначно отримає прибуток. А з точки зору держави, важлива, перш за все, не одномоментна прибуток, а користь, яку приносить спадщина чемпіонату світу.
– Що потрібно змінити на нинішньому «Олімпійському» для проведення легкоатлетичних змагань? Нинішні бігові доріжки відповідають вимогам?
– Фактично, стадіон готовий вже зараз. Після Євро-2012 буде проведена невелика планова реконструкція, встановлять легкоатлетичне ядро. На сьогоднішній день всі покриття, у тому числі і доріжки, вже куплені і завезені в Україну. Природно, вони повністю відповідають вимогам до легкоатлетичного стадіону I категорії. Якщо дозволить погода, доріжки будуть стелити вже цього року. Після реконструкції стадіон – точніше, весь комплекс, включаючи розминочні поля, – повинен пройти сертифікацію і отримати I категорію, щоб мати можливість приймати елітні змагання.
– Яка процедура вибору країни-господарки чемпіонату світу?
– У деталях процедура може змінюватися, але на сьогоднішній день столицю ЧС вибирають за шість років до самої першості. За 8-9 місяців до виборів країна-претендент повинна подати заяву про наміри. За півроку до виборів національна федерація подає чітку заявку від міста з викладом свого плану і описом всієї інфраструктури, і, головне, з чіткими гарантіями, зокрема, від уряду країни. Потім оцінювальна комісія IAAF відбирає з кількох претендентів 2-3 найреальніших. Далі йдуть ще кілька візитів комісії, яка складає звіт і надає його на Раду IAAF, де й виноситься рішення. Наша країна повинна прагнути проводити подібні світові форуми, адже Україна – велика спортивна держава, за 60 років у наших атлетів більше 600 олімпійських нагород.
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/190/50473/
