– Андрій, вам не здається, що це кращий матч збірної України за другого пришестя Олега Блохіна?
– Швидше за все, так. Забити німцям три голи не у кожного вийде. Хоча я був дуже сильно здивований грою збірної Німеччини в обороні. Особливо в тому моменті, коли Коноплянка забивав. Там взагалі нікого не було!
– А чому ви здивовані?
– Німці завжди відрізнялися дисципліною на футбольному полі. Чесно кажучи, не згадаю, коли вони востаннє пропускали три м’ячі. Та навіть не сам цей факт мене вразив, а те, що вони так неорганізовано виглядали ззаду, – пише «СЭ».
– Гол Коноплянки здався феноменальним.
– Так і є. Наші добре розіграли, попереду було вільне місце, Коноплянка протягнув м’яч вперед зі своєї половини поля і вирішив момент на свою користь.
– Якщо повернутися до початку матчу: рука біля серця під час виконання гімну – чия ініціатива?
– Вона живе впродовж багатьох років. Нам ніхто не говорив про це – з тренерів або керівництва. Це пішло від самих хлопців. І триває досі. І, гадаю, триватиме. Але від кого це пішло, зараз і не згадаю. Ясно тільки, що якщо дві-три людини поклали руку на серце, інші в цей час не колупатимуться в носі.
– Жовтий колір форми вам подобається?
– Так. Хоча виглядаємо як курчата. Не зашкодить трохи розбавити синім.
– Повернемося до гри. У перші півгодини взагалі не виникало відчуття, що матч може завершитися 3:3. Настільки гра була «без воріт», проходила фактично в центральному колі. Згодні?
– Не знаю, яка була установка, але у мене склалося відчуття, що Олег Володимирович сказав, щоб наші хлопці не розкривалися, не грали в авантюрний футбол, а діяли на контратаках. Німці, зрозуміло, контролювали м’яч, але, судячи з моментів, рахунок міг бути 5:3 або 6:3 на нашу користь. Тільки Девич на останніх хвилинах міг два забити! На контратаках взагалі низка наших футболістів в цьому матчі зіграли дуже класно.
– Це ж по ідеї не стиль Блохіна – грати на контратаках. Хоча на ЧС-2006 Україна в основному так і діяла.
– Усе залежить від суперника. На тому ж чемпіонаті світу в стартовому поєдинку проти Іспанії ми планували грати від оборони. Але проти Саудівської Аравії прекрасно розуміли, що не потрібно діяти в такій манері, а слід контролювати гру. Те ж саме з Тунісом. Тож перед кожним матчем тренерський штаб і, зокрема, Олег Володимирович говорять, як треба грати, розповідають про слабкі місця суперника, за рахунок чого ми можемо його обіграти.
– Рибка зараз – поза конкуренцією?
– У нас три дуже сильні воротарі. Скажімо, Саша Шовковський – ветеран, обличчя команди. Незважаючи на те, що виступає за збірну вже більше півтора десятка років, як і раніше знаходиться в хорошій формі. Є ще Дикань. Але Рибка, хоча і наймолодший з трьох, і в Лізі чемпіонів, і в чемпіонаті України, і в матчі проти Німеччини показав дуже хорошу гру.
– Так вийшло, що Тимощук фактично віддав голеву передачу Кроосу, коли той забивав перший м’яч німців. Це невластива йому помилка, вірно?
– Може, Толя забув, що це матч збірних?! А тому віддав пас одноклубникові. Вирішив з ним відігратися, а заразом розвинути атаку «Баварії». А якщо серйозно, то, схоже, не вдалося вибити м’яч так, як йому хотілося. Буває. Кроос же, у свою чергу, добре пробив і точно влучив.
– З тридцяти метрів всадити Німеччині круто, вірно?
– Я так розумію, йдеться про третій гол України. У Назаренко, його автора, могутній поставлений удар. Він не вперше забиває такі голи – і в чемпіонаті України, і за збірну. І штрафні він здорово б’є. Тому абсолютно не здивувався, що саме Назаренко забив такий м’яч.
– В середині другого тайму у нього був момент, коли він повинен був «ховати» збірну Німеччини, згодні?
– Ми і так по ідеї мали вигравати. Якщо згадати, з Уругваєм вели в рахунку, з французами, а потім пропускали. Образливо. Що ж до матчу з німцями, мені здається, ми в кінці занадто сильно сіли назад. Та й зарано. У суперників з’явилося багато простору в середині поля.
– З ким-небудь зідзвонювалися?
– З Толіком переписувався.
– З Тимощуком?
– Так. Запитали один одного, хто як себе почуває.
– Це ваш кращий друг у збірній?
– Так. Адже він ще і хрестив мою старшу дочку. Тому у нас не лише дружні стосунки.
– Про «Зеніт» і «Динамо» говорили?
– Ні, звичайно. Грала ж збірна! Якби про клуби почали говорити, то тільки про «Баварію».
– Андрій, як ви вболіваєте?
– Такі матчі, як з Німеччиною, дивлюся спокійно. Але є й інші ігри. Наприклад, коли «Барселона» у фіналі Ліги чемпіонів грала, дуже сильно за неї переживав. Нервував.
– Грошей на неї поставили?
– Ні, я в ці ігри не граю. А на Україну спокійно дивився, оскільки наші вели 3:1, був упевнений, що виграємо. І навіть за рахунку 3:2 не сумнівався. Але – на жаль.
– Гаразд, а як справи у вас?
– Продовжую відновлюватися, зараз роблю вже значно більше вправ, ніж раніше. Вже три рази виходив на поле, бігаю. До загальної групи сподіваюся приєднатися у вівторок.
– Але є шанс, що ви не пропустите найближчі два матчі?
– Я на це дуже сподіваюся. Дасть Боже, усе буде нормально.
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/187/50630/
