Злий геній
Щось сталося з Андрієм Аршавіним за останній рік. Варто було збірній Росії програти в плей-офф до чемпіонату світу словенцям, як він вмить перетворився з генія на обвинуваченого в усіх «гріхах» національної команди. Швидко забули, як завдяки йому «Зеніт» вигравав чемпіонат Росії, переможною ходою йшов розіграшем Кубка УЄФА, як чотири рази забив «Ліверпулю». Одразу згадалися його провини, поведінка, з якою доводилося миритися партнерам і тренерам.
Російські колеги згадують, що чи не кожні півроку в «Зеніті» Аршавін ходив до керівництва клубу вибивати собі нову зарплатню. Сперечався з тренером, міг дозволити собі під час матчу зробити деякі перестановки на полі і розказати, куди й кому треба бігти. Дозволяв собі «міцні» висловлювання на адресу будь-кого і хитро посміхався, коли хтось після його витівки нервував. Втім, його слухали, бо на футбольному майданчику в сучасній Росії йому рівних не було. І поки що немає.
Проте злива критики змінила поведінку Аршавіна. Чи то підказав хто, чи сам Андрій подорослішав, але негаразди в «Арсеналі», де Арсен Венгер раз у раз з виховною метою залишав його на лаві запасних, і в збірній, де йому приємніша роль генія, ніж цапа-відбувайла, змусили його стати стриманішим. Наразі Аршавін – знову кумир і футбольний бог для найбільшої країни світу.
ДО РЕЧІ…
Народився 29 травня 1981 року в Ленінграді (нині – Санкт-Петербург).
Футболом займається з 7 років.
З дружиною Юлією виховують сина Артема і доньку Яну.
Є почесним громадянином Муніципального утворення «Округ Петровський» Санкт-Петербурга.
Мешкає в Лондоні, грає за «Арсенал», який викупив у «Зеніта» права на футболіста за 15 мільйонів фунтів стерлінгів.
2010 року зареєстрував бренд Arshavin, під яким у майбутньому планує шити одяг.
Є співвласником ЗАО «Автодор Експрес», мережі магазинів, а також ООО «БалтАвтоТрейд» – офіційного дилера BMW в Росії.
Раз-два – і в дамках
У дитинстві першим захопленням майбутнього найкращого футболіста Росії були шашки. Подейкують, що він навіть розряд мав, і тренер в Будинку піонерів переконував батьків Андрія, щоб не віддавали його у футбол, бо пропаде талант і країна не дорахується одного чемпіона світу з шашок. Втім, як Аршавін розказує в своїй книзі «555 запитань і відповідей», в шашки він грав з однієї причини: відвідуючи секцію, не треба було вдень лягати спати.
«Найсумніший спогад з дитинства, – ділиться враженнями Андрій, – коли мені виривали зуб. Чотири лікарі тримали, але мені вдалося звільнитися. Потім прийшов кремезний дядько і завершив мої муки. Наступного разу потрапив до стоматолога, коли мені вже 20 років виповнилося…».
Ще одна цікава деталь з дитинства Аршавіна – його поїздки в село до родичів. Кожного літа Андрія відправляли під Твер, де, як він каже, його кусали собаки, де йому дозволяли доїти корову і брали з собою в ліс по гриби. А ось риболовлю форвард досі не любить. Не розуміє, як це годинами можна дивитися на поплавець і чекати, коли клюне риба. Зате із захопленням згадує льодові баталії у дворі, де кожної зими заливали каток.
Перші університети
«У футбольну школу «Зміна» батько привів мене у 7-річному віці, – розказує нападаючий. – На тренування їздив через усе місто. Пишався, що сам добираюся. Пізніше, щоправда, з’ясувалося, що у наступному вагоні метро за мною чатувала мама. Але після першого класу нас відправили до табору в Євпаторію на три місяці. Після життя в Ленінграді трохи дивно було оселитися в звичайній школі зі спортивним майданчиком. В таких умовах жив лише одного разу. Згодом нас відправляли в справжні спортивні табори, де їли не за звичним розкладом і лягали спати разом з найстаршим загоном».
Перший закордонний вояж Аршавіна відбувся в 10-річному віці. В Італії, згадує, обіграли всіх: «А ще привіз багато подарунків. Я їхав з однією сумкою, а повернувся з сімома». Того ж року батьки Андрія розійшлися – він залишився з мамою, але до батька часто навідувався.
Знаковим у житті, окрім футболу, капітан збірної Росії вважає отримані в інституті знання, хоча не думав, що в житті йому знадобиться обрана професія. «У 17-річному віці з друзями вирішили вступати до Інституту технології й дизайну, – посміхається Андрій. – Там багато дівчат, а вчитися, як ми вважали, легко. Крім того, мама займалася текстилем, і я сподівався, що з її допомогою проблем у мене не буде. Між тим, на хіміко-технологічному факультеті через тренування в дублі «Зеніта» доводилося пропускати заняття. А згодом і змінити факультет на «Технології та дизайну одягу». Там дозволили навчатися за індивідуальним графіком. Але якийсь мінімум знань у мене вклали. Диплом захищав на тему «Розробка спортивного костюму для відпочинку та спорту». Навіть у цеху працював – є моделі, які особисто розробив. Вони, щоправда, знаходяться в музеї інституту».
Ривок нагору
Чи повернеться Аршавін до розробки брендових речей, покаже час. Наразі він успішний бізнесмен, його фірма займається будівництвом у передмісті Санкт-Петербургу, він регулярно заробляє на рекламі. Проте футбол, звичайно, у нього на першому місці, адже фінансову стабільність він отримав саме ганяючи м’яча по полю.
«Хрещеним батьком» Андрія Аршавіна у великому футболі є Юрій Морозов. Головний на той час тренер «Зеніту» вперше випустив 19-річного юнака на поле у першій команді в Кубку Інтертото у грі проти англійського «Бредфорда». Дебют вийшов непоганим, а за кілька років у парі з Олександром Кержаковим вони склали «золоту зв’язку». Багато в чому завдяки грі цієї пари 2003 року «Зеніт» виборов срібні нагороди чемпіонату Росії, Кубок країни, трохи згодом – чемпіонат, Кубок УЄФА та Суперкубок УЄФА. Це було 2008-го – у найвдаліший рік для російського футболу. Бо, крім клубної перемоги на європейській арені, нагороди чемпіонату Європи здобула і збірна.
Аршавін, щоправда, перші два матчі Євро-2008 пропускав через дискваліфікацію, яку відбував за вилучення в кваліфікаційному раунді у матчі проти Андорри. Андрій вийшов лише проти шведів (2:0), але відіграв так, що багато хто заговорив про можливість росіян скласти конкуренцію провідним збірним континенту. Завдяки Аршавіну російська команда змогла взяти гору в чвертьфіналі над голландцями. Андрій брав участь в усіх трьох голах. Останній, який вирішив питання про переможця, форвард забив сам, запустивши м’яча між ніг ван дер Сара.
Зігравши на турнірі два матчі, Аршавін потрапив до символічної збірної Євро-2008, а в опитуванні на визначення кращого футболіста континенту посів шосте місце. Звісно, нападаючого засипали запрошеннями: кажуть, що навіть «Барселона» хотіла бачити його у своїх лавах, але доля закинула до лондонського «Арсенала». Там грає і досі. Рівень команди дозволяє постійно знаходитися в тонусі, тож можна не сумніватися, що до Євро-2012 російський капітан підійде в найліпшій формі.
Андрій Аршавін про себе
«Прізвисько Шава закріпилося за мною ще в школі. Ставлюся до цього спокійно, бо всі футболісті мають другі «імена».
«Мені подобається говорити те, що думаю. Правда мене приваблює, хоча останнім часом став помічати, що з роками почав більше брехати. Втім, я розумію всю відповідальність за кожне слово. Тому намагаюся не розчаровувати прихильників. Можна зіграти добре, можна гірше, але завжди чесно».
«Я вірю в Бога, але словами я це не поясню. Без віри людина помре. Він має бути в душі».
«Раніше я був категоричнішим. Зараз також трапляються випадки, через які я когось чи щось ненавиджу. Але згодом ставлення до негативних речей пом’якшується».
«Моя дружина носить одяг з натурального хутра. Я ніколи не замислювався, як він потрапляє в магазини, як знімають шкуру з тварин. Можливо, якби я це побачив, то мені стало б моторошно. Проте якщо торгівля приносить державі прибуток, вона від неї не відмовиться».
«Одного разу мені наснилося, що я – коняка, їм траву в полі. А навколо бігають свині. Жах! Не знаю, чи футбольний це сон».
«Смерть, на мій погляд, як сон. Тільки він триває цілу вічність. Коли ми спимо, то нічого не відчуваємо, Там, мабуть, так само…».
«Боюся змій, хоча в житті бачив лише одну, в лісі. Не боюсь павуків, не боюся літати. Навколо багато людей, вищих за мене. Але поряд з ними не відчуваю дискомфорту».
«Снідаю рідко. Подобається фастфуд, навіть не зважаючи на те, що це шкідлива їжа».
Оригінал публікації http://ukraine2012.gov.ua/news/196/51531/
